812/458/17 Про протиправність прийняття прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо податку на додану вартість - 05.02.2019 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 (суддя - Шембелян В.С.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 (головуючий суддя - Шишов О.О., судді: Сіваченко І.В., Гаврищук Т.Г.) у справі №812/458/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" (далі -ТОВ "Кларіант Україна") звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області) від 27.02.2017 №0000431202.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що при проведенні камеральної перевірки в порушення вимог чинного податкового законодавства відповідачем були використані інші документи, ніж податкові декларації (розрахунки), що не охоплюється предметом камеральної перевірки, що свідчить про протиправність прийняття прийнято оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 2017, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Луганській області оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.12.2017, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у Луганській області посилається на порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: статей 72, 76, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодекс України та порушення норм процесуального права, а саме: статей 72, 76, 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, в відповідач зазначає, що законодавством визначено підстави для проведення камеральної перевірки, зокрема на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних, отриманих податковим органом під час виконання функцій передбачених чинним законодавством (податкової інформації), що свідчить про правомірність використання під час проведення камеральної перевірки даних договорів.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Кларіант Україна" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 15.11.2016 позивачем було подано податкову декларацію № 9218666543 з податку на додану вартість за жовтень 2016 разом з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, згідно якої зазначено суму бюджетного відшкодування з податку на додану, вартість, яку слід перерахувати на розрахунковий рахунок позивача у розмірі 1501716,00 грн.

08.12.2016 позивач надав уточнюючий розрахунок № 9236313679 податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2016 разом з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, згідно якої позивачем зазначено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яку слід перерахувати на розрахунковий рахунок позивача у розмірі 1485632,00 грн.

Відповідачем в період з 21.11.2016 по 20.12.2016 було проведено камеральну перевірку даних податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Кларіант Україна" за жовтень 2016 року, за результатами якої складено акт від 20.12.2016 № 1982/12-14-12-02/20-31337612, в якому відображено висновок про те, що в порушення пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України завищено суму податкового кредиту (р. 17) по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2016 року на 364091,11 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на 364091,11 грн.

В ході перевірки податкової звітності позивача контролюючим органом встановлено, що до суми бюджетного відшкодування, зазначені позивачем в декларації за жовтень 2016 включено суми податкового кредиту, сформованого за рахунок господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "ЛТК Сприяння" (і/код 3376806) у розмірі 364091,11 грн., що сформовані за період з січня по квітень 2016 року.

Контролюючий орган на підтвердження взаємовідносин позивача з вказаним контрагентом надсилав запити на проведення зустрічних звірок, перелік яких є додатком 2 до акту. В акті наведено аналіз відповідей на ці запити, положень договору позивача з його контрагентом на постачання електроенергії, посилання на отриманий ДПІ в м. Сєвєродонецьку лист Управління СБУ в Луганській області, якими фактично обґрунтовано висновок проте, що вказаний вище податковий кредит є можливо безпідставним.

За наведених обставин, відповідач дійшов висновку про непідтвердження факту постачання електроенергії позивачу вказаним контрагентом, неможливості підтвердження правомірності здійснення господарських операцій з ним, завищення суми бюджетного відшкодування на 364091,11 грн.

На підставі названого акту перевірки, та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.02.2017 №0000431202, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 364091,11 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 91022,78 грн.

За правилами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

В силу приписів пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

В той же час, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (абзац перший підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що при камеральній перевірці позивача контролюючим органом використані відповіді Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "ЛТК "Сприяння", договір купівлі продажу електричної енергії №104/01/13 від 23.01.2013між вказаним контрагентом та платником податку ТОВ "Кларіант Україна"; лист Управління СБУ в Луганській області №63/25/19340 від 27.09.2016 на адресу ДПІ в м. Сєвєродонецьку. Висновки податкового органу містять припущення щодо безпідставності вказаного податкового кредиту.

Тобто, податковим органом під час проведення камеральної перевірки досліджувались інші, ніж передбачено чинним законодавством дані, що є порушенням вимог підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем при приведенні камеральної перевірки ТОВ "Кларіант Україна" було порушено вимоги податкового законодавства, чинного на момент її проведення, що зумовлює протиправність його дій при проведенні такої перевірки.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судів попередніх інстанцій.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.