Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Приватне підприємство "Міладіум" звернулося до господарського суду до Академії педагогічних наук України з позовом, в якому просило постановити, що договір оренди № 28 від 01 жовтня 2007р., укладений в новій редакції між Академією педагогічних наук України та Приватним підприємством "Міладіум", є поновленим на строк до 23.04.2011р.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що надання Президією Академії педагогічних наук України дозволу на продовження договору оренди в новій редакції з 28.04.2008р. по 20.04.2009р. суперечить положенням Указу Президента України № 779/2005 від 12.05.2005р. (779/2005) ; відповідач відмовляється підписати додаток до договору про його пролонгацію відповідно до умов договору про строк дії договору всупереч приписам статті 764 Цивільного кодексу України.

Відповідач відхилив позовні вимоги повністю, вказавши, що строк, на який було укладено договір, закінчено, а орендаря належно повідомлено про те, що договір оренди в подальшому продовжено не буде; позивач неналежно виконував умови договору оренди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2009р. (суддя Пукшин Л.Г.) позов задоволено; визнано договір оренди, укладений у новій редакції між Академією педагогічних наук України та Приватним підприємством "Міладіум" № 28 від 01.10.2007р. поновленим до 23.04.2011 року; стягнуто з відповідача на користь позивача 397,50грн. судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2009р. (судді: Гарник Л.Л., - головуючий, Верховець А.А., Іваненко Я.Л.) рішення місцевого господарського суду скасовано; в задоволенні позовних вимог відмовлено; з позивача стягнуто на користь відповідача 42,50грн. витрат по сплаті державного мита.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, позивач звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

В обґрунтування касаційних скарг скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, заперечує висновки апеляційного господарського суду щодо правового регулювання орендних правовідносин сторін, зазначає, що висновок апеляційного господарського суду про удаваність договору оренди здійснено за межами повноважень суду апеляційної інстанції.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав; усно в судовому засіданні заперечив проти її доводів з мотивів законності та обґрунтованості постанови апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні оголошено перерву до 09.02.2010р. до 10год.00хв. для виготовлення повного тексту постанови.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевим господарським судом встановлено, що 01.05.2005р. позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) укладено договір оренди № 10, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно –приміщення площею 286,4кв.м., розташоване за адресою м. Київ, вул. Артема, 52-а, корпус 2 на першому поверсі лівого крила дев'ятиповерхової будівлі терміном дії з 01.05.2005р. по 2904.2006р. включно.

Пунктом 9.1 договору передбачено можливість пролонгації договору на той же термін та на тих же умовах, що були передбачені договором, у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору на протязі місяця після закінчення терміну дії договору.

Також суд першої інстанції встановив, що 01.10.2007р. сторонами укладено договір оренди № 28, як договір оренди, затверджений у новій редакції; умовами договору визначено строк його дії з 01.05.2005р. по 27.04.2008р. та передбачено можливість пролонгації на той самий строк та на тих самих умовах у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну дії договору.

Встановивши, що матеріали справи не містять доказів заяви однієї зі сторін про припинення дії договору протягом місяця після закінчення строку дії договору (з 27.04.08р. по 27.05.08р.) місцевий господарський суд визнав дію вказаного договору поновленим до 23.04.2011р., посилаючись на пункт 10.4 договору та частину 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Переглядаючи справу у повному обсязі за статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд проаналізував пункт 10.1 договору оренди № 28 від 01.10.2007р. у сукупності з договором оренди № 10 від 01.05.2005р. та дійшов висновку, що строк дії орендних правовідносин сторін визначався одним роком; востаннє договір було продовжено відповідно до пункту 10.4 договору № 28 від 01.10.2007р. з 27.04.2008р. по 27.04.2009р. за дозволом Президії Академії педагогічних наук України від 02.06.2008р. пр. № 1-7/9-185).

Також апеляційний господарський суд зазначив, що відповідно до пункту 4 Статуту Академії педагогічних наук України Академія є самоврядною організацією, яка самостійно вирішує господарські питання; за Законом України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" (3065-14) академії забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, у тому числі надають дозвіл на укладання договорів оренди майна, що обліковується на балансах їх організацій.

Пунктом 43 Статуту Академії вказана компетенція покладена на Президію Академії, що відповідає пункту 10.4 договору № 28 від 01.10.2007р. про необхідність дозволу уповноваженого органу на продовження договору оренди.

Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судова колегія погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо строку, на який укладався договір оренди, та змісту пункту 10.1 договору № 28 від 01.10.2007р. як спрямованого на реалізацію волевиявлення сторін у даних правовідносинах вжити заходів до документального оформлення продовження орендних правовідносин сторін на наступний після закінчення дії договору термін, узгоджений сторонами, а не на внесення змін в умови договору в частині строку дії договору з річного на більш тривалий, та про їх відповідність частині 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтям 627 та 652 Цивільного кодексу України; доводи касаційної скарги не спростовують вказаних висновків суду апеляційної інстанції та є переоцінкою належно встановлених судом істотних обставин справи.

Викладення в постанові апеляційної інстанції встановлених нею обставин справи та надання правової оцінки доводам та запереченням сторін є обов'язковим в силу статті 105 Господарського кодексу України; доводи касаційної скарги про вихід у зв'язку з цим судом за межі повноважень апеляційної інстанції є помилковим.

Розглянувши також визначений позивачем у позові спосіб захисту порушеного права судова колегія зазначає про таке.

Правовідносини сторін щодо оренди комунального майна врегульовано Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) .

Строк дії договору оренди є істотною умовою договору оренди та визначається за взаємним волевиявленням сторін.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (435-15) .

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За частиною другою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк та на попередніх умовах, на який цей договір укладався, у випадку, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення можуть бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Поновлення договору оренди настає за приписами перерахованих вище норм при додержанні викладених у них умов.

Вимога позивача про визнання договору поновленим є вимогою про визнання факту, що суперечить статті 1 Господарського процесуального кодексу України, не відповідає способам захисту порушеного права, передбаченим статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, та дійшов законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду позовної заяви та апеляційної скарги.

Доводи касаційної скарги стосуються переоцінки встановлених судом істотних обставин справи та правових висновків апеляційної інстанції, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

постанова апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам, підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Міладіум" залишити без задоволення .

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2009р. у справі № 40/235 Господарського суду міста Києва залишити без змін.