ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
05 лютого 2019 року
справа №813/1662/13-а
адміністративне провадження №К/9901/19211/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у складі колегії суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М., Старунського Д.М.
у справі № 813/1662/13-а
за позовом Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби
до Закритого акціонерного товариства "Прибужжя"
про надання дозволу на погашення суми податкового боргу,
У С Т А Н О В И В :
У березні 2013 року Державна податкова інспекція у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби (далі - податковий орган, контролюючий орган, позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства "Прибужжя" (далі - Товариство, платник податку, відповідач у справі), в якому просила надати дозвіл на погашення суми податкового боргу Товариства за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року позов задоволено в повному обсязі, надано податковому органу дозвіл на погашення податкового боргу Товариства в сумі 3951010,17 грн за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції висновувався на тому, що податковим органом прийнято всіх можливих заходів для вирішення питання погашення податкового боргу платника та виконання прийнятого рішення про стягнення наявного боргу з рахунків боржника.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідно до пункту 90.1 статті 90 Податкового кодексу України пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону. Відтак, пріоритет на задоволення вимог іпотекодержателя, право на яке виникло відповідно до іпотечного договору та зареєстроване у передбаченому законом порядку 18 грудня 2007 року, є вищим відносно пріоритету податкової застави, що виникла 18 січня 2013 року.
У листопаді 2016 року Червоноградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області (далі - скаржник у справі) подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій вона, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою деталізувати майно, за рахунок якого може бути погашено податковий борг.
Зазначає, що в заставі (іпотеці) ПАТ "Фідобанк" знаходиться лише один об'єкт нерухомого майна Товариства - єдиний майновий комплекс за адресою: Львівська область, Сокальський р-н, м. Великі Мости, вул. Старомостівська, будинок 142, а тому відповідно до статті 87 Податкового кодексу України інше майно платника податків, що знаходиться за адресою Львівська область, Сокальський район, м. Сокаль, вул. Лесі Українки, будинок 4, може бути джерелом погашення податкового боргу.
13 грудня 2016 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та справу №813/1662/13-а витребувано з Львівського окружного адміністративного суду.
11 січня 2017 року справа №813/1662/13-а надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.
09 лютого 2018 року справа № 813/1662/13-а та матеріали касаційного провадження №К/9901/19211/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу податкового органу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили.
Відповідно до вимог пункту 89.8 статті 89 Податкового кодексу України позивач зареєстрував податкову заставу майна позивача згідно з актом опису майна від 18 січня 2013 року у відповідному державному реєстрі, що підтверджується копіями Витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 491500 з реєстраційним номером запису про обтяження 144186, об'єкт обтяження - будівля за адресою: Львівська область, Сокальський район, м. Сокаль, вул. Лесі Українки, будинок 4; №493934 з реєстраційним номером запису про обтяження 144860, об'єкт обтяження - єдиний майновий комплекс за адресою: Львівська область, Сокальський район, м. Великі Мости, вул. Старомостівська, будинок 142.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2011 року, що набрала законної сили, стягнуто з Товариства на користь Державного бюджету України податкову заборгованість. На виконання вказаної постанови позивачем направлялися в банки, які обслуговують Товариство, інкасові доручення, проте такі повернуті без виконання через відсутність коштів на рахунках Товариства, що підтверджується відмітками банку на звороті інкасових доручень, наявних в матеріалах справи.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що в заставі (іпотеці) ПАТ "Фідобанк" знаходиться об'єкт нерухомого майна Товариства, а саме єдиний майновий комплекс за адресою: Львівська область, Сокальський р-н, м. Великі Мости, вул. Старомостівська, будинок 142. 18 грудня 2007 року нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори Заєць М.В. у зв'язку з посвідченням іпотечного договору накладена заборона відчуження зазначеного в договорі предмету іпотеки.
За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги податковий орган просить задовольнити позов, деталізувавши майно, за рахунок якого може бути погашено податковий борг.
При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Відповідно до пункту 89.3. статті 89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Положення наведеного пункту узгоджуються з Розділом ІІ "Опис майна, на яке поширюється право податкової застави" Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів" № 572, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2013 року (далі - Порядок № 572).
З огляду на зазначені норми, 18 січня 2013 року позивачем описано майно Товариства в податкову заставу, а саме будівля за адресою: Львівська область, Сокальський район, м. Сокаль, вул. Лесі Українки, будинок 4 та єдиний майновий комплекс за адресою: Львівська область, Сокальський р-н, м. Великі Мости, вул. Старомостівська, будинок 142.
Статтею 95 Податкового кодексу України регламентовано порядок продажу майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 87.2. Податкового кодексу України (2755-17) джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Пунктом 87.3. Податкового кодексу України (2755-17) визначено коло майна, яке не може бути використане як джерела погашення податкового боргу платника податків. Не може бути використане як джерела погашення податкового боргу платника податків майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави (підпункт 87.3.1. Податкового кодексу України (2755-17) ).
Відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Іпотеку" пріоритет - переважне право однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно. Вищий пріоритет - пріоритет встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна. Нижчий пріоритет - пріоритет, встановлений пізніше пріоритету будь-якого інше пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна.
Пунктом 90.1 статті 90 Податкового кодексу України визначено, що пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.
Разом з тим, вимоги позивача про конкретизацію майна, за рахунок якого може бути погашено податковий борг, є безпідставними, оскільки в акті опису майна включено майно, яке знаходиться в заставі (іпотеці) з 18 грудня 2007 року, а тому виходячи з пріоритету на задоволення вимог іпотекодержателя, що є вищим відносно пріоритету податкової застави, яка виникла 18 січня 2013 року, тому відсутні підстави для надання дозволу на погашення суми податкового боргу Товариства за рахунок будівлі за адресою Львівська область, Сокальський район, м. Сокаль, вул. Лесі Українки, будинок 4.
За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд визнає, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі № 813/1663/13-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.А. Гончарова
І.Я. Олендер ' 'p'