809/1828/16 Про скасування наказу начальника військової частини та зобов`язання провести повний розрахунок щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової вихідної допомоги при звільненні з військової служби - 24.06.2019 Прийняття

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2018 року (суддя-доповідач: Кузьмич С.М., судді: Гулида Р.М., Улицький В.З.)

у справі № 809/1828/16

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини А2166

про скасування наказу № 235 від 9 листопада 2016 року та зобов`язання до вчинення дій,

ОСОБА_1 у грудні 2016 року звернувся з адміністративним позовом до Військової частини А2166 з вимогами про скасування наказу № 235 від 9 листопада 2016 року та зобов`язання до вчинення дій. Як підставу свого позову він зазначив, що після виключення його із списків особового складу Військової частини А2166 з ним не проведено повний розрахунок щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової вихідної допомоги при звільненні з військової служби. Крім того, день виключення із списків особового складу Військової частини А2166 не включений у вислугу років.

У січні 2017 року позивач подав уточнюючу позовну заяву, якою збільшено позовні вимоги, а саме: визнати протиправною бездіяльність Міністра оборони України щодо неприйняття рішення про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік; зобов`язати відповідача прийняти рішення про виплату матеріальної допомоги в розмірі 11 444, 80 грн; зобов`язати відповідача виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік в розмірі 11 444, 80 грн.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 16 травня 2017 року позовну вимогу ОСОБА_1 до Військової частини А2166 про зобов`язання військової частини виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік прийняв до розгляду та відмовив ОСОБА_1 у прийнятті до розгляду позовних вимог до Міністра оборони України про визнання протиправною його бездіяльності щодо неприйняття рішення про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік, про зобов`язання прийняти рішення про виплату такої матеріальної допомоги.

24 травня 2017 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд направив апеляційну скаргу позивача на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року та відокремлені матеріали адміністративної справи до Львівського апеляційного адміністративного суду ("Відокремлені матеріали" арк. 61).

Івано-Франківський окружний адміністративний суд своєю постановою від 2 серпня 2017 року в задоволенні позову відмовив.

3 жовтня 2017 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд направив апеляційну скаргу позивача на постанову від 2 серпня 2017 року та ухвали від 2 серпня 2017 року, 6 серпня 2017 року та 18 вересня 2017 року, постановлених в цій справі та матеріали справи до Львівського апеляційного адміністративного суду.

18 жовтня 2017 року до Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшли з Львівського апеляційного адміністративного суду відокремлені матеріали даної справи, за наслідками розгляду яких Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 жовтня 2017 року апеляційну скаргу позивача задовольнив, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року скасував з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2017 року - без змін.

Таким чином, є невирішеними питання прийняття до розгляду в справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2166 про скасування наказу № 235 від 9 листопада 2016 року та зобов`язання до вчинення дій позовних вимог до Міністра оборони України про визнання протиправною його бездіяльності щодо неприйняття рішення про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік, про зобов`язання прийняти рішення про виплату такої матеріальної допомоги.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 22 січня 2018 року відмовив у прийняті зміни позовних вимог до розгляду в справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2166 про скасування наказу № 235 від 9 листопада 2016 року та зобов`язання до вчинення дій позовних вимог до Міністра оборони України про визнання протиправною його бездіяльності щодо неприйняття рішення про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік, про зобов`язання прийняти рішення про виплату такої матеріальної допомоги.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що вже набрало законної сили судове рішення, яким завершено розгляд даної справи по суті, тому зміну позовних вимог до відповідача виключає можливість розгляду.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 лютого 2018 року апеляційну скаргу залишив без руху та надав десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: надання документу про сплату судового збору.

15 березня 2018 року, на усунення недоліків апеляційної скарги, на адресу суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга (з її копіями) та копія посвідчення серії НОМЕР_1 від 17 січня 2018 року, як підстава для звільнення від сплати судового збору.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 березня 2018 року повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1, у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги, а саме: несплатою судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2018 року і направити справу на новий апеляційний розгляд в іншому складі суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що він є звільненим від сплати судового збору відповідно до підпункту 8 пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". В якості доказів того, що він звільнений від сплати судового збору надав світлокопію свого посвідчення від 17 січня 2018 року серія НОМЕР_1 та світлокопію постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, де колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав вирішення питання про сплату ним судового збору.

Відповідачем надано відзив на касаційну скаргу, де зазначено, що позивач не може звертатися в судові інстанції без сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням його прав та законних інтересів, так як не відноситься до осіб, які визначені в статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Ознайомившись із доводами скаржника, Верховний Суд вважає необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги й залишити ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до пунктів 9, 13 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

- інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;

- учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має посвідчення серії НОМЕР_1 від 17 січня 2018 року і являється інвалідом ІІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Судом встановлено, що позивач не є інвалідом I чи II групи та не має статусу учасника бойових дій чи Героя України, тому на нього не поширюються пільги статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Позивач надав суду світлокопію постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року про повернення позовної заяви, у зв`язку із несплатою державного мита, скасовано із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Проте, дана постанова не є доказом того, що позивач має пільги передбаченні статтею 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки мова в ній йде про інші обставини іншої справи.

Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За правилами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк, вона повертається позивачеві.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до частини другої статті 298, частини восьмої статті 169 КАС України повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Отже, ОСОБА_1 має право повторно звернутися з апеляційною скаргою до суду з наданням всіх необхідних документів.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Частинною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстави для його скасування відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадане судове рішення - без змін.