812/1698/16 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими нараховані податкові зобов'язання з орендної плати за землю за визначений період - 05.02.2019 Прийняття

30 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецьке управління екскавації" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07 грудня 2016 року № № 0007071203, № 0007081203, № 0007061203, якими нарахуванні податкові зобов'язання з орендної плати за землю за період з травня 2014 року по квітень 2016 року та застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату вказаного податку, з підстав безпідставності їх прийняття обумовленої тим, що земельна ділянка, яка знаходиться в оренді у Товариства на підставі договору оренди землі від 04 вересня 2007 року, розташована у м. Сєвєродонецьку, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

09 лютого 2017 року постановою Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року, адміністративний позов Товариства задоволено, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 07 грудня 2016 року № 0007061203, яким збільшено грошові зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у сумі 110709,58 грн. (з них сума основного боргу - 88063,66 грн., штрафних санкцій -22015,92 грн.), № 0007081203, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 20 % у сумі 2138,84 грн., № 0007071203 про накладення штрафу за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 10 % у сумі 1180,30 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про безпідставність збільшення грошового зобов'язання з орендної плати за землю та застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендної плати за землю, оскільки внаслідок обставин непереборної сили, що підтверджено належними документами, позивач звільнений від сплати податку та відповідальності за його несплату.

28 липня 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій податковий орган, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування судами всіх обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.

05 жовтня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №812/1698/16 з Луганського окружного адміністративного суду.

24 жовтня 2017 року справа №812/1698/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

27 жовтня 2017 року Товариством подані заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, в яких позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

14 березня 2018 року справа №812/1698/16 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/38137/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 34596469, перебуває на обліку податкового органу.

04 вересня 2007 року між Сєвєродонецькою міською радою як орендодавцем та Товариством як орендарем укладено договір оренди землі предметом якого є строкове платне користування земельною ділянкою, загальною площею 0,1241га (під будівлю управління), яка знаходиться за адресою м. Сєвєродонецьк, Гагаріна, 70, квартал 52 та додаткові угоди до цього договору.

Позивачем подано звітні податкові декларації з орендної плати за землю (земельний податок та/або орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності), 24 січня 2014 року за 2014 рік, якою визначені зобов'язання у сумі 32 859,32 грн., 17 лютого 2015 року за 2015 рік, сума зобов'язань за якою складає 44 772,32 грн., 19 лютого 2015 року нова звітна за 2015 рік із визначенням зобов'язань в сумі 44 772,32 грн., 19 лютого 2016 року за січень 2016 року із визначенням зобов'язань у сумі 5347,11грн., 15 березня 2016 року за лютий 2016 року в сумі 5 347,11грн., 11 квітня 2016 року за березень 2016 року в сумі 5347,11 грн., 17 травня 2016 року за квітень 2016 року в сумі 5 347,11 грн., 17 червня 2016 року за травень 2016 року в сумі 5 347,11 грн., за червень 2016 року в сумі 5 347,11 грн.

26 липня 2016 року Товариством подані до податкового органу уточнюючі податкові декларації з орендної плати за землю за 2014 рік, за 2015 рік, за січень, лютий, березень, квітень, якими зменшено податкові зобов'язання, з урахуванням звільнення від її сплати в силу статті 6 Закону України №1669.

У жовтні 2016 року податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з орендної плати Товариства за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2014 рік, 2015 рік, січень - червень 2016 року, результати якої викладені в акті від 21 жовтня 2016 року № 1616/12-14-12-03/34596496 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено порушення граничних термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за січень - червень 2016 року в сумі 22 497,15 грн. протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ, що передбачає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) орендної плати встановленої статтею 126 Податкового кодексу України.

Цим же актом перевірки встановлене порушення позивачем як платником податку пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, яке полягає у тому, що при розрахунку податкового зобов'язання в уточнюючих податкових деклараціях по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2014, 2015 роки, січень - квітень 2016 року Товариство занизило розмір орендної плати за землю на суму 88 063,66 грн., у тому числі січень - грудень 2014 року на 21 906,20 грн., січень - грудень 2015р. на 44 772,32 грн., січень - квітень 2016 року на 21 385,14 грн., що передбачає відповідальність за заниження розміру орендної плати за положеннями пункту 123.1 ст.123 глави 11 розділу II Податкового кодексу України (2755-17) .

Керівником податкового органу 07 грудня 2017 року на підставі акта камеральної перевірки, з посиланням на наведені норми Податкового кодексу України (2755-17) прийняті податкові повідомлення-рішення №0007061203 про збільшення грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у сумі 110709,58 грн. (з них сума основного боргу - 88063,66 грн., штрафних санкцій - 22015,92 грн.), № 0007081203, яким застосований штраф за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 20 % у сумі 2138,84 грн., №0007071203, яким накладений штраф за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 10 % у сумі 1180,30 грн.

Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що задекларовані в уточнюючих деклараціях позивача нульові показники зобов'язання з орендної плати за землю протягом періоду з травня 2014 року по квітень 2016 року відповідають вимогам Закону №1669 і свідчать про реалізацію позивачем зазначеного права, внаслідок чого підстави збільшення грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у сумі 110709,58 грн. (з них сума основного боргу - 88063,66 грн., штрафних санкцій -22015,92 грн.) за період з травня 2014 року по квітень 2016 року відсутні.

Судами попередніх інстанцій також оцінене подання платником податку уточнюючих розрахунків в порядку статті 50 Податкового кодексу України у зв'язку із самостійним виявленням помилок у показниках податкової звітності щодо суми обчисленого податку, які мали наслідком декларування надлишкових сум, не може вважатися погашенням грошового зобов'язання з огляду на об'єктивну відсутність такого та здійснений висновок про те, що не можна погодитися і з висновком податкового органу про погашення платником податкового зобов'язання, самостійно визначеного ним в звітних податкових деклараціях шляхом подання уточнюючих декларацій, внаслідок чого відсутні підстави для застосування до Підприємства штрафних фінансових санкцій, що передбачені статтею 126 Податкового кодексу України.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

Податкове зобов'язання щодо плати за землю визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

Порядок обчислення орендної плати, строк та порядок сплати плати за землю не є спірним в межах розгляду даної справи. Проблемним питанням цієї справи є неправомірність нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендної плати за землю позивачу, який здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII (1669-18) (далі - Закон № 1669), який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

За змістом статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 № 1079-р (1079-2014-р) зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (1053-2014-р) .

2 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 (1053-2014-р) Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 (1079-2014-р) Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 (1053-2014-р) .

Вищевказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (1275-2015-р) та № 1053-р від 30 жовтня 2014 року (1053-2014-р) , до зазначених населених пунктів належить м. Сєвєродонецьк.

Даний факт не є спірним між сторонами.

За приписами статті 6 Закону № 1669 під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Стаття 10 Закону № 1669 передбачає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх податкових зобов'язань є наявність у такого суб'єкта господарювання сертифікату Торгово-промислової палати про засвідчення форс мажорних обставин.

Таким чином, сертифікат Торгово-промислової палати застосовується при вирішенні питання про звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені з боку податкових органів з 14 квітня 2014 року з урахуванням здійснення суб'єктом владних повноважень діяльності на території проведення АТО.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 1669, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Положення цього Закону підлягають застосуванню у межах спірних відносин виходячи із положень податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку закріпленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України та пунктом 56.21 статті 56 цього кодексу.

Застосування податковим органом штрафу в розумінні положень статті 111 Податкового кодексу України є способом притягнення платника податків до фінансової відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В межах цих правовідносин спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу збільшено безпідставно грошові зобов'язання на підставі акта камеральної перевірки та притягнуто до відповідальності за неналежне виконання своїх обов'язків як платника земельного податку, з огляду на відсутність податкових правопорушень.

Суди попередніх інстанцій встановили наявність всіх обов'язкових умов для звільнення позивача від сплати податку та відповідальності.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в силу прямої норми статті 6 Закону №1669 позивач за спірний період звільнений від сплати податку, а в силу статті 10 цього Закону, позивач звільнений від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, що доводить протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року у справі № 812/1698/16 залишити без змін.