812/1073/16 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким застосований штраф за порушення строків внесення орендної плати з юридичних осіб - 05.02.2019 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у складі судді Борзаниці С.В.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у складі колегії суддів Міронової Г.М., Арабей Т.Г., Геращенка І.В.

у справі № 812/1073/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив"

до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

8 вересня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Актив" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0001751203 від 26 травня 2016 року, з мотивів безпідставності його прийняття.

17 жовтня 2016 року Луганський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, адміністративний позов задовольнив повністю, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення податкового органу форми "Ш" від 26 травня 2016 року за № 0001751203 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 40 645,79 грн, з мотивів не доведеності податковим органом податкового правопорушення, за яке застосований штраф.

10 липня 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій податковий орган, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Актив" є юридичною особою, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області.

12 лютого 2015 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/ або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 12 лютого 2015 року, якою визначено орендну плату за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2015 рік в сумі 49268,77 грн., щомісяця з січня по листопад в розмірі 4105,73 грн., за грудень 410573, 00 грн.

15 лютого 2016 року позивачем подано до відповідача уточнюючу Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/ або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 02 лютого 2016 року, якою визначено орендну плату за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2015 рік в сумі 49268,77 грн., щомісяця з січня по листопад в розмірі 4105,73 грн., за грудень 4105,73 грн., зменшено податкові зобов'язання за грудень на 406467,27 грн.

Позивачем платіжним дорученням № 271 від 21 січня 2016 року сплачено орендну плату за землю за грудень 2015 року в сумі 4105,74 грн.

Податковим органом 11 травня 2016 року проведено камеральну перевірку податкової звітності по орендній платі на земельні ділянки державної або комунальної власності ТОВ "Актив" за грудень 2015 року, за результатами якої складено акт № 717/12-14-12-03/25360544.

26 травня 2016 року керівником податкового органу на підставі акта перевірки згідно з пунктом 57.1 статті 57, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001751203, яким за затримку Товариством на 3 календарних дні терміну сплати грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб в сумі 406 457,86 грн. на підставі статті 126 цього кодексу застосовано штраф у розмірі 10 % у сумі 40 645,79 грн.

Зазначені обставини не є спірними між сторонами та не поставлені під сумнів доводами касаційної скарги.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

Податкове зобов'язання щодо плати за землю визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

В свою чергу, пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, стосовно того, що позивач мав право подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації в передбачений законодавством строк, який позивачем додержано.

Суд вважає неприйнятними доводи податкового органу про те, що подання уточнюючої декларації доводить погашення податкового боргу, оскільки зменшення податкового зобов'язання призводить до виключення податкового обов'язку сплати зменшеної суми, доводить відсутність об'єкту застосування штрафу.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі № 812/1073/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.