127/8450/16-а Про часткове визнання протиправним та скасування окремих пунктів рішення виконавчого комітету міської ради - 04.02.2019 Прийняття

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сабарівський кар'єр" до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування пунктів рішення ради, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Виконавчого комітету Вінницької міської ради на постанову Вінницького міського суду Вінницької області, прийняту 11 липня 2016 року у складі судді Іщук Т.П. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду, прийняту 23 листопада 2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Загороднюка А.Г., суддів - Полотнянка Ю.П., Драчук Т.О.,

в с т а н о в и в :

ПрАТ "Сабарівський кар'єр" звернулось до суду з адміністративним позовом до Вінницької міської ради, виконавчого комітету Вінницької міської ради про часткове визнання протиправним та скасування п. 1 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12 березня 2016 року №504, визнання протиправним та скасування Акта визначення розміру збитків від 17 лютого 2016 року.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, адміністративний позов задоволено частково. Постановлено: Визнати протиправним та скасувати п. 1 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12 березня 2016 року № 504 "Про затвердження Актів визначення розміру збитків, заподіяних тимчасовим зайняття земельних ділянок міста", в частині затвердження Акта визначення розміру збитків щодо ПАТ "Сабарівський кар'єр" (Додаток №2). Визнати протиправним та скасувати п.п. 2.1 п.2 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 09 червня 2016 року №1378 "Про затвердження актів визначення розміру збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок міста Вінниці, внесення змін до рішень виконкому міської ради від 12 березня 2016 року за №504 та від 23 січня 2014 року за №150 (із змінами внесеними рішенням виконкому від 13 лютого 2014 року №364). В задоволенні решти вимог - відмовити.

Суди встановили, що відповідно до Акта визначення розміру збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельної ділянки міста від 17 лютого 2016 року, складеного комісією по визначенню збитків, без участі представника ПрАТ "Сабарівський кар'єр" (повідомлення про виклик на засідання Комісії направлено за адресою зазначеному у ЄДРЮО та ФОП), земельна ділянка площею 22,7204 га., що розташована у м. Вінниці по вул. Карбишева, 55, використовується ПрАТ "Сабарівський кар'єр" без правовстановлюючих документів (Акт перевірки дотримання вимог законодавства при використанні земель м. Вінниці від 25 грудня 2015 року № 174/9-04-13). Листом Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області повідомила про те, що ПрАТ "Сабарівський кар'єр" вносило плату за користування земельною ділянкою у вигляді земельного податку за 2014-2015 р.р. Термін нарахування збитків з 25 грудня 2015 року по 17 лютого 2016 року та становить до сплати 541498,71 грн. Акт є додатком № 2 до рішення виконавчого комітету ВМР від 12 березня 2016 року № 504.

Рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12 березня 2016 року № 504 затверджено Акти визначення розміру збитків, поданих Комісією по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок міста згідно додатків 1-3, зокрема і Акт визначення розміру збитків від 17 лютого 2016 року щодо ПАТ "Сабарівський кар'єр"" (додаток №2). Запропоновано боржникам відшкодувати визначені збитки не пізніше 30-ти денного терміну з дня прийняття рішення та рекомендовано оформити право користування земельними ділянками.

18 травня 2016 року Комісією по визначенню та відшкодування збитків щодо ПАТ "Сабарівський кар'єр" складений Акт визначення розміру збитків та за термін з 25 грудня 2015 року по 17 лютого 2016 року нараховано збитки в розмірі 396576,80 грн. ( відповідний термін нарахування міститься і в Акті від 17 лютого 2016 року). Даний акт затверджений п.п. 2.1 п.2 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 09 червня 2016 року №1378 шляхом внесення до рішення виконкому міської ради від 12 березня 2016 року № 504 змін, виклавши додаток № 2 в новій редакції.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що цей спір є адміністративним.

У касаційній скарзі заявлено вимогу про скасування рішень судів інстанцій та відмову у позові.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення у зв'язку з її необґрунтованістю.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Ухвалюючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того.

З висновками судів, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, не можливо погодитись з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Предметом спору у цій справі є питання щодо правомірності дій відповідача при ухваленні рішення щодо затвердження розміру визначених збитків, завданих позивачем як землекористувачем.

У частині другій статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 157 Земельного кодексу України встановлено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (284-93-п) , розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що Виконком, вважаючи, що ПрАТ завдало органу місцевого самоврядування збитків у вигляді неодержаних доходів, мав право та повноваження скласти акт про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також затвердити його відповідним рішенням.

Водночас частиною першою статті 2 КАС передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За змістом частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов'язки позивача.

Оспорюваним рішенням Виконкому, зокрема, затверджено акт про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, розмір збитків, завданих ПрАТ внаслідок користування земельною ділянкою, а також доручено Департаменту самоврядного контролю за надходженням коштів до міського бюджету забезпечити контроль за надходженням коштів, або проведення претензійно-позовної роботи з боржником.

Ураховуючи наведене, повноваження відповідача у цьому випадку обмежуються лише обчисленням розміру збитків у встановленому порядку. Що стосується відшкодування виявлених збитків, то вони не можуть бути примусово відшкодовані на підставі рішення Виконкому. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Таким чином, оскаржуване рішення Виконкому не створює жодних правових наслідків для ПрАТ, тому не може порушувати його права чи інтереси.

Рішення Виконкому про затвердження акта щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також розміру таких збитків, завданих внаслідок користування земельною ділянкою, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для ПрАТ, тому воно не може бути предметом спору.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

При цьому, такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.

Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання протиправним та скасування рішення Виконкому про затвердження акта щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також розміру таких збитків, завданих внаслідок користування земельною ділянкою, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

З аналогічних міркувань виходила і Велика Палата Верховного Суду, при винесенні постанови від 12 грудня 2018 року у справі № 501/463/15-а.

Тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 354 КАС ухвалені у цій справі в порядку адміністративного судочинства судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.

Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради задовольнити частково.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 11 липня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року скасувати.

Провадження в справі № 127/8450/16-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Сабарівський кар'єр" до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування пунктів рішення ради, закрити.