2540/3210/18 Про визнання протиправним та скасування окремого підпункту наказу командира військової частини "Про результати службового розслідування по факту безпідставного списання охолоджуючої рідини" - 20.06.2019 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року у справі №2540/3210/18 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1815 про визнання протиправним та скасування наказу,

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини А1815 (далі -відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати підпункт 2.3 пункту 2 наказу командира військової частини А1815 від 19.07.2018 № 800 "Про результати службового розслідування по факту безпідставного списання охолоджуючої рідини".

В обґрунтування позову посилався на те, що відповідачем незаконно винесено оскаржуваний наказ та притягнуто його до матеріальної відповідальності, оскільки, за результатами службового розслідування, не встановлено характер та обставини вчинення правопорушення, не враховано ступінь його вини, умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Вказана постанова була оскаржена позивачем в апеляційному порядку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року апеляційну скаргу було повернуто скаржнику з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), оскільки ним не надано жодного доказу на підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу.

Не погодившись із таким судовим рішенням апеляційної інстанції з підстави порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати незаконну, на його думку, ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року та направити справу для повторного вирішення питання про прийняття апеляційної до скарги до розгляду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що неправомірно був позбавлений права на судовий розгляд, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність належних документів на підтвердження права підписання скарги представником позивача ОСОБА_2, не дослідивши при цьому доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 17.09.2018 №1-520/17 та довіреність від 01.08.2018, якими такі права було визначено.

У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки вважає доводи скаржника безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанцій таким, що ухвалене з додержанням норм процесуального права.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2019 року касаційну скаргу позивача передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Білоус О.В.(суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

Суддя Верховного Суду ухвалою від 17 січня 2019 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1

7 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 30 травня 2019 року № 528/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав до задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Таким чином, однією із вимог закону для реалізації права на звернення до суду з апеляційною скаргою є звернення зі скаргою особи, якій надано таке право в установленому порядку та підтверджено належним чином.

Частиною першою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частини четвертої статті 59 КАС України повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (5076-17) (далі - Закон № 5076-VI (5076-17) ).

За приписами статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга підписана пердставником позивача адвокатом Акуленко В.М., на підтвердження повноважень якого не надано жодних документів.

Приймаючи оскаржуване рішення Шостий апеляційний адміністративний суд обґрунтовано виходив з того, що до апеляційної скарги не додано доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу, а тому відсутні належні документи, що підтверджують право особи, на вчинення такої дії, що є безумовною підставою для повернення апеляційної скарги.

Подання апеляційної скарги це право сторони, а не обов`язок. І якщо особа вважає за необхідне скористатися правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , за умови сумлінного ставлення до своїх процесуальних обов`язків.

Посилання скаржника на долучення документів, які підтверджують повноваження представника, до матеріалів справи у суді першої інстанції, як на обставину, яка дала б можливість перевірити і прийняти до розгляду апеляційну скаргу, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки суд отримавши апеляційну скаргу, яка була подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, не міг перевірити наявність таких документів.

Відтак, враховуючи, що ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження повноважень особи, на підписання апеляційної скарги, - висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги на підставі пункту першого частини першої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України є законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, - що не спростовують доводи касаційної скарги.

Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документального підтвердження судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року - без змін.