804/7726/15 Про Визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо податку на додану вартість - 31.01.2019 Прийняття

розглянув у письмовому провадженні за наявними матеріалами касаційну скаргу приватного підприємства (далі - ПП) "Нова Територія" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року (суддя Потабенко В.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року (судді Качмар В.Я., Гінда О.М., Мікула О.І.) у справі № 813/1992/14 за адміністративним позовом прокурора Шевченківського району м. Львова (далі - Прокурор) до обласного комунального підприємства Львівської міської ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінка" (далі - БТІ), треті особи товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Салон "Же-О-Зе", ПП "Нова Територія", про скасування рішення, -

У лютому 2014 року Прокурор звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням зменшення позовних вимог, просив скасувати рішення реєстратора БТІ від 30 січня 2012 року про державну реєстрацію права власності (далі - Спірне рішення) за ТОВ "Салон "Же-О-Зе" на будівлю громадського харчування площею 96,6 кв.м, що знаходиться на вул. Липинського 60 у м. Львові (далі - Спірне приміщення).

Вимоги обґрунтовує тим, що рішенням господарського суду Львівської області від 23 грудня 2011 року у справі № 5015/4675/11 визнано за ТОВ "Салон "Же-О-Зе" право власності на ряд нежитлових приміщень, зокрема, й на Спірне приміщення. Таке рішення не було оскаржене, набрало законної сили і на його підставі 30 січня 2012 року Спірним рішенням БТІ зареєструвало за ТОВ "Салон "Же-О-Зе" право власності на це майно.

Львівський апеляційний господарський суд постановою від 12 березня 2013 року апеляційну скаргу прокурора Личаківського району м. Львова задовольнив, скасував рішення господарського суду Львівської області від 23 грудня 2011 року, в задоволенні позову відмовив. Таким чином виникли обставини для скасування рішення реєстратора БТІ про державну реєстрацію прав.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 17 червня 2014 року позов задовольнив повністю. У своєму рішенні послався на скасування в апеляційному порядку судового рішення, яке стало підставою для проведення реєстрації зазначеного права ТОВ "Салон "Же-О-Зе".

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 серпня 2015 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ПП "Нова Територія" не погодилося із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій і подало касаційну скаргу про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що у справі відсутні підстави стверджувати про порушення Спірним рішенням інтересів держави, а звідси - немає підстав для задоволення позову Прокурора. На думку скаржника, позивач пропустив строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення з позовом; далі - КАС). На цей час Спірне приміщення має іншого власника, який не звертався до суду із заявою про скасування державної реєстрації за ТОВ "Салон "Же-О-Зе".

На касаційну скаргу прокуратура Львівської області надіслала відзив, в якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулювалися Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1952-ІV (1952-15) ) та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (z0157-02) ( зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за №157/6445 (z0157-02) ; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, установленому Законом № 1952-IV (1952-15) (частини друга та п'ята статті 3 цього Закону).

Органи державної реєстрації прав, державні реєстратори забезпечують достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативний пошук і документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, оперативне надання витягів про зареєстровані права та/або їх обтяження з Державного реєстру прав (частина п'ята статті 10 Закону № 1952-IV).

Підстави для державної реєстрації прав визначалися частиною першою статті 19 Закону № 1952-IV. Відповідно до цієї норми така реєстрація проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно із частиною другою статті 162 КАС у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

З огляду на вимоги Закону № 1952-IV (1952-15) щодо гарантування достовірності зареєстрованих прав на нерухоме майно, Суд вважає правильним висновок суду про те, що скасування судового рішення у справі № 5015/4675/11, на підставі якого прийнято Спірне рішення, означає втрату чинності прийнятого на їх підставі акта, а тому з метою повного захисту прав позивача зазначене рішення державного реєстратора слід визнати нечинним.

Як убачається з матеріалів справи, предметом перевірки судів господарської юрисдикції були обставини визнання права власності за ТОВ "Салон "Же-О-Зе" щодо ряду об'єктів нерухомості, у тому числі й щодо Спірного приміщення. У цій справі господарський суд Львівської області рішенням від 23 грудня 2011 року позовні вимоги задовольнив. Львівський апеляційний господарський суд постановою від 12 березня 2013 року апеляційну скаргу прокурора Личаківського району м. Львова задовольнив, відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ "Салон "Же-О-Зе". Зі змісту постанови апеляційного господарського суду видно, що обставини реєстрації за позивачем права власності на спірне майно не були предметом судового дослідження й учасники справи могли не знати про вчинення таких дій.

Те, що державну реєстрацію прав було здійснено до набрання законної сили рішенням у господарський справі (30 січня 2012 року), прокуророві, як учаснику судового провадження, стало відомо під час проведення прокурорської перевірки у січні-лютому 2014 року. Саме з цього часу бере початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом, адже тільки після виконання доручення прокуратури міста Львова позивач дізнався про зникнення передумов для прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію за ТОВ "Салон "Же-О-Зе" відповідного права.

У зв'язку з цим твердження про недотримання позивачем установленого статтею 99 КАС строку є безпідставним, а посилання скаржника на необхідність залишення позову без розгляду - необґрунтованим.

Наведені ж у касаційній скарзі решта доводів фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів, а тому правового значення не мають та правильності висновків судів не спростовують.

Суд визнає, що суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу ПП "Нова Територія" слід залишити без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Нова Територія" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року - без змін.