802/731/14-а Про припинення юридичної особи - 31.01.2019 Прийняття

судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2017 (суддя Курко О.П.) у справі за позовом Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Вінницькій області (далі - Інспекція) до Селянського (фермерського) господарства "Оберіг" (далі - Господарство) про припинення юридичної особи,

Інспекція звернулась до суду з позовом до Господарства про припинення юридичної особи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України у частині неподання податкової звітності з 07.11.2012 по дату фактичного звернення з позовом - 12.03.2014, тобто більше року, що в силу приписів частини 2 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є підставою для припинення юридичної особи.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 01.04.2014, ухваленою у порядку скороченого провадження, позов задовольнив повністю: припинив юридичну особу Господарства.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до Вінницького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, а також порушив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_2 є законним правонаступником Господарства та здійснював відповідне оформлення права спадщини на корпоративні права, успадковані від батька - ОСОБА_3, який був єдиним засновником названого Господарства, проте не був залучений до участі у розгляді даної справи, відтак не знав і про рішення суду першої інстанції.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.07.2017 залишив апеляційну скаргу ОСОБА_2 без руху на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на дату подання апеляційної скарги) та надав скаржнику тридцятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме - надати докази поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки посилання ОСОБА_2 на те, що він отримав копію рішення суду першої інстанції лише 15.06.2017 спростовуються наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно якого постанову суду першої інстанції було вручено відповідачу 08.04.2014.

26.07.2017 ОСОБА_2 на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку обґрунтував тим, що: про існування рішення суду першої інстанції він не знав і не міг знати, оскільки не приймав участі у її розгляді, з огляду на те, що він не є учасником Господарства; про існування зазначеної справи він дізнався після відмови нотаріуса в оформленні спадкових прав на Господарство після смерті його батька - ОСОБА_3; копія постанови суду першої інстанції була надіслана на адресу Господарства, тому про факт її вручення 08.04.2014 саме Господарству не є підтвердженням її вручення саме ОСОБА_2

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.08.2017, постановленою у відкритому судовому засідання за участі скаржника та його представника, відмовив ОСОБА_2 у поновленні строку на апеляційне оскарження та визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.08.2017 відмовив у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з тим, що судом ухвалою від 29.08.2017 було визнано неповажними причини пропуску на апеляційне провадження.

ОСОБА_2 оскаржив ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2017 до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.09.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що рішення є необ'єктивним та таким, що не відповідає обставинам справи та прийнятим з неправильним застосуванням норм права, з огляду на що просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.01.2019 прийняв касаційну скаргу до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду з 15.01.2019.

Інспекція не реалізувала своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження мотивована тим, що відповідно до положень частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

З урахуванням викладених процесуальних вимог та того, що ухвалою від 29.08.2017 було визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про наявність законодавчо визначених підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у даній справі.

Слід зазначити, що ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 про відмову у поновленні строку на апеляційне провадження ОСОБА_2 у касаційному порядку оскаржена не була.

Водночас, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне зазначити, що суд апеляційної інстанції, визнаючи неповажними причини пропуску апелянтом строків на апеляційне оскарження, керувався висновками про те, що останній був належним чином повідомлений про розгляд даної справи у суді першої інстанції. Так, судом апеляційної інстанції було встановлено, що ухвалу про відкриття скороченого провадження у даній справі було відправлено безпосередньо на юридичну адресу Господарства відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. Судом апеляційної інстанції також було встановлено, що зазначену ухвалу апелянтом було отримано особисто, що вбачається з відповідного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Постанова суду першої інстанції була направлена на ту ж юридичну адресу Господарства відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та за вказаною адресою вона була отримана 08.04.2014. Відтак, судом апеляційної інстанції було обґрунтовано відхилено доводи апелянта щодо несвоєчасного отримання названої постанови з огляду на те, що він не проживає за юридичною адресою Господарства.

Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що апелянт, будучи спадкоємцем голови і засновника Господарства, мав звернутися до податкового органу з відповідним повідомленням та підтверджуючими документами про смерть голови і засновника та не був позбавлений можливості повідомити контролюючий орган про зміну адреси.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пункті 41 рішення у справі "Понамарьов проти України" зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічна позиція висловлена і у рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Шевченко проти України" та у справі "Трух проти України".

Зважаючи на усе наведене у сукупності, у даному випадку, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду не знаходить належного підтвердження доводів касаційної скарги та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.