Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Млинівський міжрайонний прокурор Рівненської області в інтересах держави в особі Демидівської селищної ради Димидівськог району Рівненської області звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення в сумі 6 261 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.10.2008 року по справі № 19/82 (суддя Тимошенко О. М.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 року по справі № 19/82 (головуючий суддя Краєвська М. В., судді Галушко Н.А., Орищин Г. В.), позов задоволено: стягнуто із Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на користь Демидівської селищної ради 6261 грн. на відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва. Стягнуто із Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 року та рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2008 року, в якій стверджує про порушення судами норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені рішення та припинити провадження по справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.02.2009 року розгляд касаційної скарги Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 відкладено до 24.03.2009 року.

Представники позивача та відповідача в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. - 111-5, - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників сторін.

У зв'язку з перебуванням судді Полянського А. Г. у відпустці, для перегляду в касаційному порядку справи № 19/82, призначеної до розгляду на 24.03.2009 року, розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 23.03.2009 року утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий -Муравйов О. В., судді Коробенко Г. П., Фролова Г. М.

Відводів складу суду не заявлено.

За згодою прокурора в судовому засіданні 24.03.2009 року оголошені вступна та резолютивна частина постанови Вищого господарського суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, - 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що згідно Державних актів від 25.09.2003 року та 08.06.2006 року ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки.

11.09.2007 року відповідач звернувся до голови Демидівської селищної ради із заявою про зміну цільового призначення земельної ділянки, цільове призначення якої -ведення особистого селянського господарства - на ведення роздрібної торгівлі та комерційних послуг (експлуатації та обслуговування магазину) по АДРЕСА_1 області площею 0,03 га.

Рішенням Демидівської селищної ради від 21.09.2007 року № 273 надано згоду на зміну цільового призначення на земельну ділянку, яка перебуває у власності для ведення особистого селянського господарства Приватного підприємця ОСОБА_1 на ведення підприємницької діяльності (обслуговування магазину) в АДРЕСА_1 в розмірі 0,03 га. Зобов'язано ОСОБА_1. замовити проект зміни цільового призначення в землевпорядних органах.

Рішенням Демидівської селищної ради від 18.12.2007 року № 324 затверджено втрати сільськогосподарського виробництва в розмірі 6 261 грн. на земельну ділянку площею -0,03 га, в тому числі: 0,03 га -рілля, яка надається громадянці ОСОБА_1 для ведення роздрібної торгівлі та комерційних послуг (обслуговування магазину). Затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення та надано ОСОБА_1. земельну ділянку площею 0,03 га для ведення роздрібної торгівлі та комерційних послуг (обслуговування магазину) по АДРЕСА_1 за рахунок земель, які перебувають у власності гр. ОСОБА_1. для ведення особистого селянського господарства. Зобов'язано ОСОБА_1. в двохмісячний термін сплатити втрати сільськогосподарського виробництва.

Суди встановили, що відповідачем втрати на сільськогосподарське виробництво у визначений термін не сплачено.

Умовами відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які визначені ст. 207 ЗК України, і на які посилається позивач, передбачено, що відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ); лісових земель та чагарників, як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб не пов'язаних з сільськогосподарським та лісогосподарським виробництвом.

Згідно ч. 5 ст. 207 ЗК України, втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року № 1279 (1279-97-п) передбачено, що відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом -у міру їх фактичного надання.

Отже, підставою для відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва є затверджена в установленому порядку землевпорядна документація щодо відведення земельної ділянки, а обсяги цих відшкодувань залежать від поетапного чи повного освоєння відведених угідь.

Оскільки місцевим та апеляційним судами встановлено, що зміна цільового призначення спірних земель у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року №502 (502-2002-п) проведена, землевпорядна документація щодо відведення відповідачу земельної ділянки затверджена, суди правомірно задовольнили позовні вимоги.

В обґрунтування касаційної скарги, заявник стверджує, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 не відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Колегією суддів дане посилання відхиляється оскільки воно ґрунтується на помилковому застосуванні положень ст. 22 ЗК України.

Відповідно до ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).

Частиною 3 даної статті визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

Судами встановлено, що спірна земельна ділянка надана відповідачу для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування касаційної скарги заявник стверджує, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах.

Частина 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України", та статті 1, 41, 12 ГПК України передбачають, що господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає вимогам ст. 1 цього Кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Стаття 3 КАС України дає визначення поняттю "справа адміністративної юрисдикції". Під такою справою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Відповідно до ст. 3 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Пунктом 34 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключних повноважень сільських, селищних та міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно ч. 2 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

З аналізу вказаних норм вбачається, що реалізуючи повноваження, передбачені ст. 20 ЗК України, орган місцевого самоврядування виступає як власник землі, а не як суб'єкт владних управлінських повноважень.

Таким чином, від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог, а відтак, дана справа має вирішуватися господарським судом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки апеляційного та місцевого судів відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційного подання їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень не вбачається.

Керуючись ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 року по справі № 19/82 та рішення Господарського суду Рівненської області від 10.10.2008 року по справі № 19/82 залишити без змін.