826/5695/15 Про визнання протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк" в частині визнання нікчемним договору вкладу (депозиту), зобов'язання уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про особу вкладника, яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором вкладу (депозиту) - 30.01.2019 Прийняття

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 (колегія у складі суддів Пилипенко О.Є., Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі

за позовом ОСОБА_2

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

за участю третьої особи, - ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ"

про визнання протиправним і скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. 30.03.2015 ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова С.І. (далі - відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2 або Фонд), третя особа - ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (далі - третя особа або банк), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №44367 від 04.07.2014, укладеного нею з банком, оформлене наказом № 6 від 18.11.2014;

- зобов'язати відповідача-1 подати до Фонду додаткову інформацію щодо неї, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в банку за рахунок Фонду;

- зобов'язати відповідача-2 включити її до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в банку за рахунок Фонду.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2015 позов задоволено частково. Визнане протиправним і скасоване спірне рішення. Зобов'язано відповідача-1 подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в банку за рахунок Фонду.

У задоволені інших позовних вимог відмовлено.

3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 це рішення скасовано, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Позивач подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

5. Ухвалою від 03.07.2015 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження.

6. 16.07.2015 на його адресу надійшло письмове заперечення відповідача-2 на касаційну скаргу з проханням у її задоволенні відмовити та залишити в силі оскаржуване рішення суду.

7. 12.11.2015 до суду надійшло клопотання відповідача-1 про зупинення касаційного провадження, яке вирішено не було, а 21.02.2017 - від позивача про прискорення судового розгляду.

8. У зв'язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано для розгляду Верховному Суду (далі - Суд).

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. 04.07.2014 позивач уклала з ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" договір банківського вкладу (депозиту) "Планер" №44367, згідно з яким банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 190000 гривень у тимчасове строкове користування на строк до 04 серпня 2014 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування.

10. Згідно з квитанцією №TR.58673.1464.355 від 10 липня 2014 року на вкладний рахунок позивача надійшли грошові кошти у розмірі 190000 грн. Платником зазначено ОСОБА_2

11. 14.08.2017 на підставі постанови Правління Національного банку України №491 виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №69, яким запровадила тимчасову адміністрацію та призначила уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в банку Гончарова С.І.

12. 30.10.2014 наказом тимчасової адміністрації банку №34 створено комісію щодо визнання нікчемними правочинів, банківських вкладів (далі - Комісія).

13. На її засіданні 10.11.2014 ухвалено одноголосно визначити нікчемними правочини згідно з Додатком 1, в якому за порядковим номером 2458 зазначено і вищевказаний договір №44367 позивача. Рішення Комісії з цього питання оформлено протоколом.

14. 10.11.2014 Постановою Правління НБУ №717 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано банк.

15. 18.11.2014 виконавча дирекція Фонду на засіданні комісії погодила рішення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію банку Гончарову С.І. щодо тимчасового обмежено (блокування) виплати згідно з окремими записами у базі даних про вкладників банку, що були внесені у період з 01.07.2014 до 16.07.2014, з метою недопущення можливого протиправного відшкодування виплат за рахунок коштів Фонду. Також рекомендовано звернутись до правоохоронних органів із заявою про виявлені факти збільшення загальної гарантованої суми. Це рішення оформлене протоколом засідання виконавчої дирекції Фонду за №234/14.

16. Того ж дня відповідач-1 видав наказ за №6 про визнання нікчемними всіх трансакцій та правочинів (договорів), згідно з переліком, у тому числі позивача.

17. Відповідач-1 у листі від 24.12.2014 №001/4334 повідомив позивача, що правочини вчинені нею виключно з метою штучного створення обов'язку Фонду відшкодувати грошові кошти, який здійснюватиметься за рахунок державних коштів. Тому такі правочини спрямовані на заволодіння державними коштами, порушують публічний порядок і в силу положень статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

18. Позивач з цим не погодилася та звернулася з позовом до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

19. Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачами вимог законодавства у спірних відносинах. Стверджує, що є вкладником банку і має законні підстави отримати внесені готівкою через касу банку грошові кошти, як вклад, за рахунок коштів Фонду.

20. Відповідач-1 заперечує проти задоволення позову з тієї підстави, що позивач не вважається вкладником банку у зв'язку з нікчемністю її правочинів в силу закону.

21. Зауважує, що фінансові операції банку проводилися за домовленістю працівника банку з власником великого вкладу, який розподіляв його до 200000 грн. для отримання їх за рахунок Фонду.

22. Звертає увагу, що квитанція про внесення коштів позивачем готівки не містила всіх обов'язкових реквізитів (часу виконання операції, штампу "вечірня" чи "післяопераційний час"). Позивач фактично ідентифікована банком 25.06.2014 о 15 год. 17 хв., хоча депозит оформлено 04.07.2014, а документ про внесення коштів від 11.07.2014 о 5 год.08 хв.

23. Відповідач-2 заперечував проти задоволення позову з аналогічних підстав.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

24. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з недоведеності відповідачами правомірності спірного рішення та бездіяльності.

25. До спірних відносин він застосував ст.ст. 6, 19, 92 Конституції України, ст.ст. 203- 204, 228 ЦК України, ст.ст. 3, 12, 26, 27, 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452-VI (4452-17) ) п.6 розділу ІІІ, пп. 2, 3 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 №14 (далі - Порядок №14).

26. Суд врахував, що відповідач-1 не визначив конкретної підстави нікчемності правочину, які передбачені у частині третій ст.38 Закону №4452, не навів і не підтвердив, яким конкретно ознакам нікчемності відповідає договір банківського вкладу позивача, не доведено факт внесення коштів на рахунок позивача у зв'язку з дробленням вкладу. Крім того, закон не наділяє відповідачів повноваженням визнавати правочини недійсними. Тому дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача-1 підлягають задоволенню, а до Фонду - не підлягають у зв'язку з передчасністю.

27. Суд апеляційної інстанції не погодився висновками суду першої інстанції. Проаналізувавши ті ж норми матеріального права, він дійшов висновку, що відповідач-1 дотримався вимог законодавства та не порушив прав позивача.

28. Суд врахував виявлені Комісією факти, що кошти на рахунок, відкритий позивачу, надходили внаслідок дроблення рахунку іншого клієнта в періоді, коли банк не міг виконувати зобов'язання перед вкладниками щодо повернення належних їм коштів. Також врахував, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 18.11.2018 №237/14 тимчасово заблоковано виплату коштів позивачу.

29. З цих підстав суд дійшов висновку, що внаслідок таких дій позивач втратив статус вкладника, а кошти на рахунку втратили статус вкладу, внаслідок чого позивач набув статус кредитора банку, вимоги якого задовольняються за рахунок коштів і майна банку за правилами ст. 52 Закону №4452-VI.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

30. Позивач у касаційній скарзі посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

31. Стверджує, що Комісія банку не здійснювала перевірку правочинів, оскільки відповідно до даних оголошення в газеті "Голос України" №199 від 16.10.2014 всі установчі та бухгалтерські документи, свідоцтва, сертифікати, посвідчення, правовстановлюючі документи на право власності та будь-які інші юридичні документи банку треба вважати недійсними у зв'язку з їх втратою, починаючи з 15.08.2014.

32. Суд не звернув увагу, що відповідач-1 вийшов за межі наданих законом повноважень, визнаючи правочини нікчемними, а матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував причетність позивача до дроблення вкладу іншого клієнта. Не обґрунтовано не врахував квитанцію про внесення позивачем коштів готівкою через касу банку.

33. Відповідач-2 у письмовому запереченні просив відмовити у задоволенні касаційної скарги з оглядку на законність оскаржуваної постанови суду. Наполягав на тому, що позивач не вважається вкладником банку у зв'язку з нікчемністю її правочинів відповідно до закону.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

34. Верховний Суд, перевіривши та оцінивши доводи касаційної скарги, дотримуючись меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), врахував наступне.

35. Суд касаційної інстанції відповідно до ч.1 ст. 352 КАС України скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

36. З приводу можливості віднесення позивача до категорії вкладників банку Суд врахував положення ст. 2 Закону №4452-VI. Зокрема, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

37. Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

38. Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

39. Отже законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування на їх користь іншим клієнтом коштів. Тим більше зазначених обставин судами не встановлено. Натомість доведено, що за квитанцією №TR.58673.1464.355 від 10.07.2014 на вкладний рахунок позивача надійшли грошові кошти у розмірі 190000 грн. Платником зазначено ОСОБА_2

40. Ст. 38 Закону №4452-VI містить перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

41. Зазначений закон у редакції, що діяла на час укладення договору банківського вкладу (04.07.2014), передбачав, що протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв:

1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій;

2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов;

3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів;

4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку;

5) договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;

6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

42. Відповідач-1 не навів конкретних підстав для визнання договору банківського вкладу (депозиту) "Планер" №44367 від 04.07.2014 нікчемним та не довів відповідних обставин.

43. Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги висновки Комісії, не зазначив, якими саме доказами підтверджуються зазначені у них факти, не спростував встановленого судом першої інстанції на підставі відповідної квитанції в матеріалах справи факту внесення позивачем готівкових коштів через касу банку.

44. Посилання відповідача-1 на ст. 228 ЦК України, як підставу нікчемності договору, Суд вважає помилковим, оскільки спірні правовідносини регулюються спеціальною нормою - ст. 38 Закону №4452-VI.

45. Відповідно до положень ст. 27 Закону №4452-VI (у редакції на час відкликання ліцензії відповідного банку) Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

46. Протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку вона формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

47. Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

48. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

49. Врахування судом апеляційної інстанції для оцінки спірних правовідносин рішення про тимчасове блокування коштів позивачу свідчить про неправильне застосування ним вищевказаних норм ст. 27 Закону №4452-VI.

50. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що наявність не оскарженого наказу щодо нікчемності правочину не є підставою для застосування відповідних наслідків, оскільки такий наказ є внутрішнім документом банку та не може поширювати дію на третіх осіб. Такі обставини не є достатніми для висновку щодо відмови у задоволенні позову з приводу невключення позивача до відповідного переліку вкладників, кошти яким підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду (постанови від 04.07.2018 у справі №826/1476/15, від 28.11.2018 у справі №826/3486/16).

51. З огляду на зазначене Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до відповідача-1.

52. Зважаючи на встановлені судами обставини справи правильним є висновок суду першої інстанції, що кошти позивача на його рахунку вважаються вкладом і відповідач-1 мав виконати у встановлений законом строк обов'язок із включення позивача до відповідного переліку вкладників.

53. Відповідно до п.6 розділу ІІІ Порядку №14 протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

54. Отже належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача-1 подати додаткову інформацію про позивача Фонду.

55. Тому суд дійшов висновку, що суд першої інстанції в цій частині ухвалив законне рішення, а суд його скасував у зв'язку неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

56. Водночас суди допустили порушення норм процесуального права, вирішуючи спір щодо рішення (наказу) про визнання нікчемними правочинів.

57. Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного суду у постанові від 16.05.2018 (справа №910/24198/16) з моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб'єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Отже рішення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в банку щодо визнання нікчемними правочинів, що здійснює заходи із забезпечення збереження його активів і запобігання втрати майна та грошових коштів, не належить до публічно-правових спорів, оскільки є внутрішнім документом банку, дія якого на інших осіб не поширюється.

58. Тому суд дійшов висновку, що судові рішення щодо розгляду оскаржуваного рішення підлягають скасуванню, а провадження - закриттю відповідно до ст. 354 КАС України.

59. Оскільки касаційна скарга частково є обґрунтованою, понесені позивачем судові витрати за звернення з касаційною скаргою (51,16 грн.) відповідно до вимог ст. 139 КАС України підлягають стягненню з Фонду пропорційно до задоволених вимог, тобто у розмірі 25, 58 грн.

Керуючись ст.ст. 341, 343- 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 скасувати.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 05.05.2015 в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №44367 від 04.07.2014, оформлене наказом № 6 від 18.11.2014, скасувати і провадження в цій частині закрити. В іншій частині - залишити без змін.

4. Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 25,58 грн. (двадцять п'ять гривень п'ятдесят вісім копійок) із Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, адреса: 04073, м.Київ, вул. Січових стрільців, 17).