826/1919/15 Про визнання протиправними дії Уповноваженої особи Фонду ГВФО ПАТ "Банк" щодо невключення належних фізичній особі сум до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду ГВФО, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню коштів за договорами банківського вкладу (депозиту), зобов'язання Уповноваженої особи Фонду ГВФО додатково включити належні особі суми до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами - 30.01.2019 Прийняття

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 21.04.2015 (суддя Добрянська Я.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015 (колегія у складі суддів Безименної Н.В., Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.) у справі

за позовом ОСОБА_2

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. 09.02.2015 ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова С.І. (далі - відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2 або Фонд), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

- зобов'язати відповідача-1 включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (далі - банк);

- зобов'язати відповідача-2 включити позивача у Загальний реєстр вкладників які мають право на відшкодування за вкладами в банку за рахунок Фонду.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015, у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Позивач подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ці судові рішення та задовольнити позов повністю.

4. Ухвалою від 31.08.2015 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження.

5. 11.11.2015 на адресу суду надійшло клопотання відповідача-1 про зупинення касаційного провадження, яке вирішено не було.

6. У зв'язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України, 11.01.2018 справу передано для розгляду Верховному Суду (далі - Суд).

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. 31.03.2014 Управлінням Національного банку України в Донецькій області прийнято рішення № 10БТ "Про застосування до ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" заходу впливу у вигляді обмеження та зупинення здійснення окремих видів здійснюваних операцій" (далі - рішення управління НБУ в Донецькій області №10БТ).

8. 04.07.2014 позивач уклала з вищевказаним банком договір банківського вкладу № 43786 на суму 88913,69 грн. терміном до 08.08.2014.

9. На депозитний рахунок позивача перераховано грошові кошти іншою особою.

10. Постановою Правління НБУ від 15.07.2014 № 410/БТ банк віднесено до категорії проблемних у зв'язку з порушенням вимог Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою НБУ від 03.12.2003 № 516 (z1256-03) .

11. 14.08.2014 Постановою Правління НБУ №491 банк віднесено до категорії неплатоспроможних, а виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №69, згідно з яким з 15 серпня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію Гончарова Сергія Івановича.

12. Наказом від 30.10.2014 уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію банку створила Комісію щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів.

13. За результатами роботи Комісії визнано нікчемними правочини, у тому числі договір банківського вкладу позивача від 04.07.2014 № 43786. У зв'язку з цим листом від 02.12.2014 про це повідомлено позивача.

14. Постановою Правління НБУ від 10.11.2014 № 717 відкликано банківську ліцензію та постановлено ліквідувати банк.

15. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13.11.2014 №119 розпочато процедуру ліквідації банку та призначено Уповноваженою особою на ліквідацію Гончарова С.І.

16. 26.11.2014 відповідач-1 подав заяву про вчинення злочину до правоохоронних органів. За фактом звернення порушено кримінальне провадження №1214100040017478, яке розслідується СВ Дніпровським РУГУ МВС України у м. Києві.

17. Уповноважена особа листом від 02.12.2014 № 001/421 повідомила позивача, що кошти відшкодуванню не підлягають у зв'язку з тим, щодо договір депозиту визнано нікчемним.

18. 14.01.2015 адвокат позивача - ОСОБА_6 звернувся до відповідача-1 з запитом про надання інформації щодо включення його довірителя до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

19. Листом від 26.01.2015 його повідомлено, що договір банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 04.07.2014 № 43786, укладений позивачем з банком віднесено до правочину, який є нікчемним відповідно до вимог ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.ст. 215, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

20. Позивачка з цим не погодилася і звернулася з позовом до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

21. Позивач обґрунтовує позовні вимоги протиправністю бездіяльності відповідача-1. Стверджує, що відповідач-1 не визначив конкретної підстави та не має доказів нікчемності її правочинів.

22. Відповідач-1 заперечує проти задоволення позову з тієї підстави, що позивач не вважається вкладником банку у зв'язку з нікчемністю її правочинів в силу закону.

23. Зауважує, що кошти перераховувалися позивачу іншою особою, а дії працівників банку щодо вчинення правочинів на користь позивача мали злочинний умисел і направлені на протиправне створення штучного обов'язку Фонду на відшкодування коштів із вкладів за рахунок держави.

24. Договір позивача не має цивільно-правового характеру фінансової операції. Оскільки реально кошти позивача не вносилися, її правочини погіршували фінансове становище банку та сприяло приведенню банку до неплатоспроможності. Водночас внаслідок таких дій власник вкладу, розмір якого перевищував 200000 грн., має можливість отримати всю суму коштів без обмежень, що є наданням переваг цьому вкладнику перед іншими кредиторами банку.

25. Відповідач-2 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на нікчемність правочинів позивача у зв'язку з перерахуванням коштів на її рахунок іншою особою, та передбачений законом обов'язок відповідача-1 проводити перевірку правочинів для виявлення нікчемних.

26. Стверджує про відсутність у нього спору з позивачем та відсутність підстав для задоволення заявлених до нього позовних вимог у зв'язку з тим, що він затверджує загальний реєстр вкладників саме на підставі поданого відповідачем-1 переліку або додаткової інформації. Оскільки в таких документах інформація про позивача відсутня, підстав для зобов'язання Фонду включити її нема.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

27. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з доведення відповідачами правомірності своїх дій.

28. До спірних відносин він застосував ст.ст. 202, 203, 215, 228 ЦК України, ст.ст. 66- 67, 75- 77 Закону України "Про банки та банківську діяльність", ст.ст. 26, 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452-VI (4452-17) ), п.п.5.1.-5.4., 12.7.-12.12. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затверджене постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346 (z1590-12) , зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 17.09.2012 №1590/21902 (z1590-12) , положення розділів ІІІ-IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 №14 (далі - Порядок №14).

29. Суд зазначив, що згідно з п.2 рішення управління НБУ в Донецькій області №10БТ від 31.03.2014 до банку застосовані заходи впливу щодо обмеження залучення вкладів (депозитів) від фізичних і юридичних осіб, здійснення інших активних операцій, у тому числі з іншими фінансовими інструментами, залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення, тощо.

30. Суд погодився з позицією відповідачів, що укладаючи правочин від 04.07.2014 № 43786, банк взяв на себе зобов'язання, які не міг виконати, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI є підставою для визнання зазначених договорів вкладу нікчемними.

31. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачі не допустили порушень законних прав та інтересів позивача на час розгляду справи. Позовні вимоги не можуть бути задоволені судом, оскільки на час розгляду справи правоохоронні органи з'ясовують правомірність укладення договору вкладу та інших дій пов'язаних з цим договором, а всі позовні вимоги пов'язані між собою. Водночас позивач зможе захистити свої права після з'ясування всіх обставин правоохоронними органами. Тому у задоволенні позову відмовив повністю.

32. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та залишив постанову без змін.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

33. Позивач у касаційній скарзі посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати їх рішення та задовольнити позов з наступних підстав. Стверджує, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, заява про вчинення злочину не містила доказів її отримання правоохоронними органами, а її зміст не стосується ані договору банківського вкладу позивача, ані самого позивача.

34. Повідомлення від слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м.Києві про внесення заяви відповідача-1 до ЄДРР не містить: дати його виготовлення (що унеможливлює дійти висновку, що кримінальне провадження триває); даних про те, які обставини стали підставою для подачі та внесення до ЄРДР заяви про вчинення кримінального правопорушення; інших обов'язкових реквізитів (вихідного номеру, печатки органу, що видав, фірмовий бланк). З нього неможливо встановити, що правоохоронні органи з'ясовують правомірність укладення договору банківського вкладу позивача та інших пов'язаних з цим дій.

35. Вважає, що суди не мали доказів, які би підтверджували нікчемність правочинів позивача.

36. Акцентує, що договір банківського вкладу не передбачав обов'язку особистого внесення коштів. Суд першої інстанції не надав правової оцінки наявності довіреності на особу, яка вносила грошові кошти на депозитний рахунок позивача.

37. Суди не врахували відсутності передбачених ст. 26 Закону №4452-VI підстав не відшкодовувати кошти позивачу, неправильно застосували норми цього закону, які передбачають внесення осіб до переліку вкладників, кошти яким підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду, або переліку вкладників, кошти яким не відшкодовуються. Докази віднесення позивача до другого переліку відсутні.

38. Також не врахували, що дії щодо перевірки правочинів на предмет їх нікчемності відповідно до ст. 38 Закону №4452-VI мають відбуватися виключно протягом дії тимчасової адміністрації, та не обґрунтовано аналізували підстави визнання нікчемним правочинів, які не були зазначені в повідомлені відповідача-1.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

39. Верховний Суд, перевіривши та оцінивши доводи касаційної скарги, дотримуючись меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), врахував наступне.

40. Відповідно до ч.1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

41. З приводу можливості віднесення позивача до категорії вкладників банку Суд врахував положення ст. 2 Закону №4452-VI.

42. Зокрема, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

43. Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

44. Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

45. Договір банківського вкладу згідно з ч.1 ст. 1060 ЦК України укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

46. Отже законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом. Немає таких обмежень і в укладеному позивачем договорі банківського вкладу (депозиту) № 43786 від 04.07.2014.

47. Суди дійшли висновку, що реальних коштів позивач не вносив, і погодилися з твердженням відповідача-1 про те, що вклад сформовано за рахунок "дроблення" вкладу іншого "власника великого рахунку".

48. Відмовляючи у задоволенні позову, суди покликалися на нікчемність договору вкладу на підставі ст. 228 ЦК України та ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI.

49. Суд вважає такі висновки помилковими. Частина 3 ст. 38 Закону №4452-VI (у редакції Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи" від 04.07.2014 (1586-18) - набрав чинності 11.07.2014) містить перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

50. Водночас, посилання на ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI Суд вважає безпідставним, оскільки зазначений закон у редакції, що діяла на час укладення договору банківського вкладу (04.07.2014) передбачав іншу норму, яка визначала нікчемні правочини банку, а саме частину другу цієї статті.

У ній передбачено, що протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв:

1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій;

2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов;

3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів;

4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку;

5) договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;

6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

51. Отже, судами застосовано закон, який не підлягав застосуванню до спірних правовідносин.

52. Посилання відповідача-1 та судів на ст. 228 ЦК України, як підставу нікчемності договору, Суд вважає помилковим, оскільки спірні правовідносини регулюються спеціальною нормою - ст. 38 Закону №4452-VI.

53. Отже, суди помилково застосували до спірних правовідносин частину 3 ст. 38 Закону №4452-VI (у редакції Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи" від 04.07.2014 (1586-18) - набрав чинності 11.07.2014) та ст. 228 ЦК України, що привело до неправильного вирішення справи.

54. Помилковими є також посилання судів на те, що позивач може захистити свої права після з'ясування всіх обставин правоохоронними органами. Закон №4452-VI (4452-17) не містить такої підстави для відмови у включенні особи до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Відтак, покликання на цю обставину не доводить правомірності такої відмови.

55. Предметом розгляду і доведення у даній справі були фактичні обставини щодо наявності чи відсутності у відповідачів передбачених законом підстав для невключення позивача до Переліку вкладників і відповідно правомірності в зв'язку з цим їх дій та бездіяльності.

56. В той же час, встановлення дійсної належності отриманих на рахунок позивача коштів, фактів поділу великого вкладу з метою набуття права на його відшкодування за рахунок коштів Фонду, наявність в окремих осіб умислу на заволодіння державними коштами не були предметом розгляду у даній справі.

57. Такі фактичні обставини підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі відповідних доказів, за участю усіх осіб, для яких встановлення таких обставин може мати значення.

58. Щодо позовної вимоги в частині відповідача-2, то суди не встановили обставин і фактів безпосереднього порушення прав позивача Фондом.

59. Згідно з ч.5 вищевказаної ст. 27 Закону №4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

60. Суди встановили, що відповідач-1 не включив позивача до переліку. Отже спірні відносини за участю відповідача-2 у зв'язку з такими обставинами не виникли. Зважаючи на це, немає підстав для задоволення позовних вимог до Фонду. У цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

61. Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

62. Враховуючи наведене, а також те, що фактичні обставини встановлені судами у достатньому обсязі, Суд вважає, що судові рішення суду першої та апеляційної інстанції слід скасувати і ухвалити нове рішення, про задоволення позову в частині вимог, пред'явлених до відповідача-1, з уточненням способу захисту.

63. Позивач просить визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича щодо не включення позивачки до переліку вкладників ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

64. На думку Суду, відповіді Уповноваженого свідчать про те, що звернення позивачки були розглянуті і у включенні позивачки до переліку вкладників ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відмовлено. Відтак, протиправною є відмова, а не бездіяльність Уповноваженого.

65. При цьому Суд враховує, що за даними, розміщеними на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з 20 квітня 2018 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" призначено Савельєву Анну Миколаївну. Відтак, у Суду немає підстав спонукати до вчинення дій, необхідних для захисту прав позивача та виконання цього рішення Гончарова С.І. Водночас, для виконання судового рішення не має значення, яка саме особа є Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ". Усі особи, що призначені на цю посаду у встановленому законом порядку, повинні виконати судове рішення. Тому немає необхідності зазначати прізвище цієї особи у резолютивній частині судового рішення.

66. За подання позовної заяви, апеляційної скарги та касаційної скарги позивач сплатив судові збори у загальному розмірі 160,78 грн. (73,08 + 36,54 + 51,16). Відповідно до ст. 139 КАС України ці судові витрати слід стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 341, 343- 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 21.04.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення. Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича (м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 6/8) у включенні ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1) до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором № 43786 від 04.07.2014.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" включити дані ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1) до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором № 43786 від 04.07.2014.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1) з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" судові витрати у розмірі 160 (сто шістдесят) гривень 78 (сімдесят вісім) копійок.