805/3309/16-а Про стягнення податкового боргу з єдиного податку, з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість - 20.06.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Покровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з єдиного податку, з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, штрафних санкцій, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Покровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.11.2016 (головуючий суддя Троянова О. В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 (головуючий суддя Геращенко І. В., судді Арабей Т. Г., Міронова Г.М.),

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Красноармійська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, яка ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 замінена на її правонаступника - Покровську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - позивач, Інспекція, контролюючий, податковий орган) звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просила стягнути з останньої заборгованість перед бюджетом у розмірі податкового боргу з єдиного податку, з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, штрафних санкцій у сумі 56752,61 гривень.

На обґрунтування позовних вимог податковий орган зазначав, що за відповідачем обліковується податковий борг, до якого увійшли суми грошових зобов`язань, самостійно визначені згідно податкової декларації платника єдиного податку від 10.02.2014 №90990306449, та нараховані Інспекцією за податковими повідомленнями-рішеннями від 15.10.2013 №0000221703, №0000112201, №0000201703, від 14.01.2014 №0000041703, з метою погашення якого позивачем було направлено податкову вимогу від 03.12.2013 №22-15 на суму 32449,99 гривень, прийнято рішення про опис майна у податкову заставу, запропоновано фізичній особі-підприємцю Стрельцовій Ользі Олександрівні надати інформацію про власне майно для опису у податкову заставу, однак, незважаючи на здійснені позивачем заходи, вказана заборгованість сплачена не була, у зв`язку з чим подано даний адміністративний позов.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.11.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017, позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість перед бюджетом по сплаті єдиного податку у розмірі 390 гривень (триста дев`яносто гривень) на користь місцевого бюджету (на р/р 31415699700034, одержувач ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 39882614, код платежу 18050400). В решті позову відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що податковий борг у розмірі 390 гривень утворився за податковою декларацією платника єдиного податку від 10.02.2014 №90990306449, якою платником податку самостійно визначено зобов`язання зі сплати єдиного податку у розмірі 410 гривень (з урахуванням наявної переплати у сумі 20 гривень), які не були сплачені відповідачем та є узгодженими, а відтак позов у цій частині підлягає задоволенню. Що ж до решти позовних вимог, то суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні таких, дійшли висновку про їх необґрунтованість, оскільки зазначена заборгованість фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 нарахована податковим органом за податковими повідомленнями-рішеннями, які, в свою чергу, оскаржені відповідачем у судовому порядку й судове рішення за наслідками розгляду справи по суті цих вимог не ухвалене, а відтак такі грошові зобов`язання не набули статусу узгоджених.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та прийти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги Інспекція посилається на те, що провадження у справі, в межах якої фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 розпочато процедуру судового оскарження податкових повідомлень-рішень, та на підставі яких у останньої виник податковий борг, вважається втраченим й не може бути відновлене у відповідності з приписами статті 277 КАС України в редакції, чинній на час звернення контролюючого органу з даним позовом, більше того звертає увагу на те, що відповідач не ініціював звернення до суду з новою позовною заявою, як це передбачено наведеною правовою нормою процесуального закону.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.03.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту четвертого пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ).

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами податкового органу не погоджується та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, оскільки вважає, що такі ухвалені з дотримання вимог процесуального закону, а їх висновки відповідають приписам законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, грошові зобов`язання, з яких складається нарахований їй податковий борг, не набули статусу узгоджених, оскільки процедура оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень не завершена, судові рішення по суті спору не ухвалені й жодної інформації про втрату судових проваджень відповідач не отримувала.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець й платник єдиного податку за адресою: АДРЕСА_1, перебуває на податковому обліку в Покровській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (свідоцтво серії НОМЕР_1).

30.09.2013 податковим органом проведено документальну позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 17.09.2013, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 14.12.2009 по 17.09.2013, за наслідками якої складено акт від 30.09.2013 №345/17-3/2610812929.

На підставі вказаного акту, а також з урахуванням висновків акту, прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.10.2013 №0000221703 форми "Р", яким збільшено суми грошового зобов`язання з єдиного податку у розмірі 7206,88 гривень, з яких 5765,50 гривень за основним платежем та 1441,38 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000112201 форми "С", яким платнику податків за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" (265/95-ВР) визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13700 гривень, №0000201703 форми "Р" про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності у розмірі 6975 гривень, з яких 4650 гривень сума за основним платежем, 2325 гривень за штрафними(фінансовими) санкціями; від 14.01.2014 №0000041703 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 26820 гривень, з яких 17880 гривень за основним платежем, 8940 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями. Окрім цього на підставі самостійно поданої податкової декларації з єдиного податку від 10.02.2014 №90990306449 платнику податків визначено податкове зобов`язання з єдиного податку у розмірі 410 гривень.

Суми вказаних вище грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а також самостійно визначених грошових зобов`язань й були включені до складу податкового боргу відповідача.

Разом з тим податкові повідомлення-рішення від 15.10.2013 №0000221703, №0000112201, №0000201703 та від 14.01.2014 №0000041703 були оскаржені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у судовому порядку й ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2014 відкрито провадження у адміністративній справі №805/2831/14 за вказаним позовом.

Втім ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2014 провадження у вказаній справі було зупинено до набрання законної сили рішенням в іншій адміністративній справі №805/13499/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2013 №000171710, №0000191710, №0000052220, від 02.08.2013 №0000201710.

Водночас листом Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2016 №7-10/81/16 податковий орган повідомлено про втрату адміністративних справ №805/2831/14 та №805/13499/13-а у зв`язку із захопленням адміністративних будівель суду.

Так, відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За визначенням підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У розумінні ж підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Оскарженням рішень контролюючих органів відповідно до підпункту 14.1.7 пункту 14.1 статті 14 ПК України визнається оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов`язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Пунктом 56.18 цієї ж статті ПК України (2755-17) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

В свою чергу за приписами пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

В той же час згідно з положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Наведені законодавчі приписи дають підстави для висновку, що податковим боргом визнаються лише узгоджені але своєчасно не сплачені суми грошових зобов`язань і нарахована на них пеня. При цьому у разі, якщо платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу в судовому порядку, грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили та підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Тобто для визнання сум грошових зобов`язань податковим боргом необхідна обов`язкова наявність двох умов одночасно, а саме: такі повинні набути статусу узгоджених і не сплачені платником податків у встановлений ПК України (2755-17) строк. Виключно за вказаних обставин контролюючий орган набуває права на надіслання такому платнику податкової вимоги та погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

При цьому Верховний Суд наголошує, що єдиною підставою для визнання сум грошових зобов`язань узгодженими при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу є наявність судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду такої справи, яке набрало законної сили. Іншого наведеними положеннями ПК України не передбачено.

У даному ж випадку судами встановлено, що Донецьким окружним адміністративним судом не ухвалювалось рішення по суті спору у справі №805/2831/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими нараховані суми грошових зобов`язань, що увійшли до складу податкового боргу.

Провадження у вказаній справі зупинено і станом на час звернення контролюючого органу з даним адміністративним позовом не поновлено, будь-яких інших процесуальних дій у межах справи №805/2831/14 не здійснювалось і жодних судових рішень не ухвалювалось.

Отже у розумінні наведених положень ПК України (2755-17) суми грошових зобов`язань, які включені позивачем до розрахунку заборгованості відповідача є неузгодженими, а тому суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого, заснованого на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, висновку про передчасність заявленого Покровською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області позову про стягнення таких грошових зобов`язань з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Не спростовують наведених висновків судів й посилання на втрату судового провадження у справі №805/2831/14, оскільки наявність таких обставин не нівелює обов`язкових до виконання приписів правових норм ПК України, який до того ж не пов`язує з вказаною подією факт узгодження сум грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом платнику податків.

Таким чином суди попередніх інстанцій, повно і всебічно встановивши обставини цієї справи на підставі наявних у ній доказів, оцінка яким дана з дотриманням положень КАС України (2747-15) , дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно із частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Покровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.11.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 - без змін.