ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
29 січня 2019 року
справа №826/17624/16
адміністративне провадження №К/9901/40915/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року у складі судді Клименчук Н.М.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року у складі суддів Кучми А.Ю., Аліменка В.О., Безименної Н.В.
по справі № 826/17624/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська харчова компанія"
до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,
У С Т А Н О В И В :
У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська харчова компанія" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкової вимоги від 26 жовтня 2016 року № 16251-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 28 жовтня 2016 року № 9113/10/26-56-17-25, з мотивів безпідставності їх прийняття.
27 червня 2017 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року, адміністративний позов Товариства задоволений, скасовано податкову вимогу від 26 жовтня 2016 року №16251-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 28 жовтня 2016 року №9113/10/26-56-17-25, з підстав їх протиправності, оскільки грошове зобов'язання, як на момент винесення податкової вимоги, так і на даний час не узгоджене, а відтак, у податкового органу не було жодних підстав для винесення спірних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.
У листопаді 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірної вимоги та рішення, в чому полягає їх неправильне застосування податковий орган не зазначає.
13 грудня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №826/17624/16 з Окружного адміністративного суду міста Києва.
11 січня 2018 року справа №826/17624/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
19 березня 2018 року справа №826/17624/16 разом із матеріалами касаційної скарги К/9901/40915/18 передані до Верховного Суду.
Товариством наданий відзив на касаційну скаргу податкового органу, в яких позивач вказує на законність та обґрунтованість судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішенні відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 26 жовтня 2016 року податковим органом на підставі статей 20, 59, 60 Податкового кодексу України складено податкову вимогу №16251-17, якою повідомлено керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська харчова компанія", що станом на 25 жовтня 2016 року сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 784611,45 грн.
28 жовтня 2016 року податковим органом відповідно до статті 89 Податкового кодексу України прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 9113/10/26-56-17-25.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що прийняттю спірних актів індивідуальної дії передували наступні обставини.
26 липня 2016 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004271402, № 0004251402, № 0004261402, № 0013191406, № 0013131404.
05 серпня 2016 року Товариством подано до ДФС України скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої прийнято рішення ДФС України №21048/6/99-99-11-01-01-25 від 29 вересня 2016 року, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2016 року № 0004271402 в частині зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток по операціям за період 2015 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником на користь контрагентів постачальників та в частині зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за рахунок збільшення перевіркою інших доходів за 2013 рік у розмірі 3197200,00 грн, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скасовано податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2016 року № 0013131404 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції у сумі 197,2 грн, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 26 липня 2016 року № 0004251402, № 0004261402, № 0013191406.
Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення №0018691404 від 04 жовтня 2016 року та №0005831402 від 07 жовтня 2016 року.
12 жовтня 2017 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС від 26 липня 2016 року № 0004251402, № 0004261402, № 0013191406, від 04 жовтня 2016 року № 0018691404 та від 07 жовтня 2016 року № 0005831402, провадження за якою відкрито ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2016 року у справі № 826/15966/16.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий борг Товариства виник у зв'язку із несплатою позивачем штрафних санкцій, нарахованих відповідно до податкового повідомлення-рішення від 04 жовтня 2016 року № 0018691404, яке є предметом судового оскарження.
Саме на вказану суму податкового боргу контролюючим органом 26 жовтня 2016 року сформовано податкову вимогу та винесено рішення про опис майна у податкову заставу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Суд зазначає наступне.
Податковий борг в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
За положеннями пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
За змістом пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з пунктом 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Підпунктом 89.1.2. пункту 89.1. статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що право податкової застави виникає зокрема у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що податкова вимога складається контролюючим органом лише у випадку несплати узгодженої суми грошового зобов'язання, що на час виникнення спірних правовідносин відсутнє, оскільки податкове повідомлення-рішення № 0018691404 від 04 жовтня 2016 року оскаржено Товариством до суду, та на час вирішення справи судом апеляційної інстанції судове рішення у справі № 826/15966/16 не прийнято.
Відсутність узгодженого грошового зобов'язання унеможливлює надання такому зобов'язанню статусу податкового боргу, відповідно є неможливим складання податковим органом вимоги про сплату боргу, та як наслідок прийняття рішення про опис майна у податкову заставу у зв'язку із наявністю непогашеного податкового боргу. Зазначене свідчить про безпідставність спірної вимоги та рішення про опис майна.
Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року у справі № 826/17624/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.А. Гончарова
І.Я. Олендер