805/2435/16-а Про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках - 29.01.2019 Прийняття

У серпні 2016 року Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Октябрь" (далі - товариство, відповідач у справі), в якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Октябрь" (код ЄДРПОУ 02969490) з розрахункових рахунків у банках податковий борг у розмірі 1 575 609,84 грн, а саме орендну плату з юридичних осіб - 1 575 609,84 грн.

6 вересня 2016 року Донецький окружний адміністративний суд прийняв постанову, якою у задоволенні позову відмовив. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність та земельна ділянка також розташована у населеному пункті, на території яких здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, поширюється на відповідача як платника орендної плати за землю, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції. Тобто відповідач є звільненим на період проведення АТО від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою державної та комунальної власності.

16 листопада 2016 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційна скарга податкового органу задоволена, постанова суду першої інстанції скасована та прийнята нова постанова, якою позовні вимоги Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Октябрь" про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках в розмірі 1 575 609,84 грн. задоволені.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції визначив, що до Товариства не може бути застосована процедура звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, яка встановлена Законом №1669, оскільки протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Звертаючи увагу на те, що за Товариством обліковується податковий борг, який відповідачем не оскаржено, та у зв'язку з відсутністю у Товариства сертифіката Торгово-промислової палати України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

У грудні 2016 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, не врахування судової практики з даної категорії справ, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Октябрь" зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (код ЄДРПОУ 02969490, місцезнаходження юридичної особи: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Артема, буд. 81).

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем обліковується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб в загальному розмірі 1 575 609,84 грн., який виник внаслідок самостійного визначення відповідачем сум податку в деклараціях № 9010841195 від 03.03.2014 року; № 9015927283 від 16.02.2015 року; 0000711503 від 24.03.2015 року; № 9015927283 від 16.02.2015 року, які останній не сплатив в строк встановлений законом.

Судами встановлено, що Жовтневою ОДПІ м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Завод Октябрь" з питань дотримання вимог податкового законодавства по орендній платі за земельні ділянки за період з 30.10.2014 року по 28.08.2015 року, про що складено акт № 280/264/05-81-15-04-11-1/02969490 від 10.09.2015 року. Перевіркою встановлено порушення граничного терміну сплати узгоджених податкових зобов'язань по орендній платі за землю. За результатами акту перевірки № 280/264/05-81-15-04-11-1/02969490 від 10.09.2015 року, прийнято податкове повідомлення рішення форми Ш № 0005481504 від 14.09.2015 року.

9 грудня 2014 року Жовтневою ОДПІ м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області проведено камеральну перевірку податкової декларації по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності ТОВ "Завод Октябрь" за період з 20.02.2014 року по 03.03.2014 року, про що складено акт № 202/2602/05-81-15-04-11-1/02969490 від 09.12.2014 року. Перевіркою встановлені порушення терміну подання податкової звітності по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності. За результатами акту перевірки № 202/2602/05-81-15-04-11-1/02969490 від 09.12.2014 року, прийнято податкове повідомлення рішення форми Р № 0016821503 від 10.12.2014 року.

Жовтневою ОДПІ м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Завод Октябрь" з питань дотримання вимог податкового законодавства по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 30.08.2014 року по 08.12.2014 року, про що складено акт № 203/2601/05-81-15-04-11-1/02969490 від 09.12.2014 року. Перевіркою встановлено порушення граничного терміну сплати узгоджених податкових зобов'язань по орендній платі за землю. За результатами акту перевірки № 203/2601/05-81-15-04-11-1/02969490 від 09.12.2014 року, прийнято податкове повідомлення рішення форми Ш № 0016811503 від 10.12.2014 року.

Окрім цього, Жовтневою ОДПІ м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Завод Октябрь" з питання дотримання вимог податкового законодавства по орендній платі за земельні ділянки за період з 30.10.2014 року по 20.02.2015 року, про складено акт № 441/49/05-81-15-04-11-1/02969490 від 24.03.2015 року. Перевіркою встановлено порушення граничного терміну сплати узгоджених податкових зобов'язань по орендній платі за землю. За результатами акту перевірки № 441/49/05-81-15-04-11-1/02969490 від 24.03.2015 року, прийнято податкове повідомлення рішення форми Ш № 0000711503 від 24.03.2015 року.

Станом на момент подання адміністративного позову до суду за Товариством обліковується податковий борг у розмірі 1 575 609,84 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки та не спростовується відповідачем.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, колегія суддів Верховного суду виходить з наступного.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII (1669-18) (далі - Закон № 1669), який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

За приписами статті 6 Закону № 1669 під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

В той же час підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

Податкове зобов'язання щодо плати за землю визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкова декларація, розрахунок, в силу вимог пункту 46.1 статті Податкового кодексу України (2755-17) , це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно вимог підпункту 14.1.175 цієї статті податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтею 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 95.1. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

На момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач не скористався своїм правом оскаржити прийняті податкові повідомлення-рішення ані в адміністративному, ані в судовому порядку, тому Суд приходить до висновку, що узгоджена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу, не погашена відповідачем до теперішнього часу, відповідно суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача заборгованості із орендній платі з юридичних осіб у розмірі 1 575 609,84 грн.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого, касаційна скарга Товариства залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.