805/1401/17-а Про скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення позивачем строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку - 29.01.2019 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року у складі судді Галатіна О.О.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у складі колегії суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г.

у справі № 805/1401/17-а

за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу"

до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

21 березня 2017 року Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" (далі - Підприємство, позивач у справі) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 вересня 2016 року № 0011911201 про застосування штрафних санкцій за порушення позивачем строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку в сумі 47 070,70 грн.

25 квітня 2017 року Донецький окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, адміністративний позов задовольнив повністю, скасував податкове повідомлення-рішення податкового органу від 22 вересня 2016 року № 0011911201 в сумі 47 070,70 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендної плати за землю, оскільки в наслідок обставин непереборної сили, що підтверджено належними документами, позивач був позбавлений такої можливості.

3 липня 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій податковий орган, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування судами всіх обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" є юридичною особою, має відокремлений підрозділ в особі Костянтинівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (код ЄДРПОУ 00191678).

Торгово-промисловою палатою видано сертифікат № 4245/05-4 від 29 жовтня 2014 року Костянтинівському виробничому управлінню водопровідно-каналізаційного господарства КП "Компанія "Вода Донбасу", яким засвідчено настання обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.

2 березня 2016 року Підприємство звернулося до відповідача із заявою про звільнення від сплати земельного податку посилаючись на статтю 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Податковим органом здійснена перевірка своєчасності сплати рентної плати за спеціальне використання води та земельного податку, за результатами якої складено акт № 1252/05-14-12-01 від 25 серпня 2016 року (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлені порушення Підприємством терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання рентної плати за спеціальне використання води пункту 57.5 та пункту 57.1 статті 57 та самостійно визначеного грошового зобов'язання по земельному податку відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

22 вересня 2016 року на підставі акту перевірки за порушення Підприємством граничного строку сплати узгоджених податкових зобов'язань керівником податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011911201, яким до платника податків застосовані штрафні санкції у розмірі 20 %, що складає 47 070,70 грн. за платежем земельний податок.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, колегія суддів Верховного суду виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

Податкове зобов'язання щодо плати за землю визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

Порядок обчислення орендної плати, строк та порядок сплати плати за землю не є спірним в межах розгляду даної справи. Проблемним питанням цієї справи є неправомірність нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендної плати за землю позивачу, який здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII (1669-18) (далі - Закон № 1669), який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

За змістом статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 № 1079-р (1079-2014-р) зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (1053-2014-р) .

2 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 (1053-2014-р) Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 (1079-2014-р) Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 (1053-2014-р) .

Вищевказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (1275-2015-р) та № 1053-р від 30 жовтня 2014 року (1053-2014-р) , до зазначених населених пунктів належить м. Маріуполь.

Даний факт не є спірним між сторонами.

За приписами статті 6 Закону № 1669 під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Стаття 10 Закону № 1669 передбачає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх податкових зобов'язань є наявність у такого суб'єкта господарювання сертифікату Торгово-промислової палати про засвідчення форс мажорних обставин.

Таким чином, сертифікат Торгово-промислової палати застосовується при вирішенні питання про звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені з боку податкових органів з 14 квітня 2014 року з урахуванням здійснення суб'єктом владних повноважень діяльності на території проведення АТО.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 1669, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Положення цього Закону підлягають застосуванню у межах спірних відносин виходячи із положень податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку закріпленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України та пунктом 56.21 статті 56 цього кодексу.

Застосування податковим органом штрафу в розумінні положень статті 111 Податкового кодексу України є способом притягнення платника податків до фінансової відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В межах цих правовідносин спірним податковим повідомленням-рішенням позивача притягнуто до відповідальності за неналежне виконання своїх обов'язків як платника земельного податку.

Суди попередніх інстанцій встановили наявність всіх обов'язкових умов для звільнення позивача від відповідальності, зокрема наявність обставин непереборної сили, знаходження Підприємства на території проведення антитерористичної операції, наявність Сертифікату Торгово-промислової палати, що обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій до цього суб'єкта господарювання спірними податковими повідомленнями -рішеннями.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в силу прямої норми Закону №1669 (стаття10), позивач звільнений від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, що доводить протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі № 805/1401/17-а залишити без змін.