804/14474/15 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість - 29.01.2019 Прийняття

23 вересня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Трейдінг" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2015 року №0000505000, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 120 895, 38 грн, у тому числі 80 596, 92 грн за основним платежем, та 40 298, 46 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, з мотивів безпідставності його прийняття.

18 грудня 2015 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 15 вересня 2015 року №0000505000, з мотивів підтвердження належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку фактів здійснення позивачем господарських операцій по придбанню товару за договором постачання від 02 жовтня 2013 року №02/10/13, укладеного з Приватним підприємством "Сервіс-Газ" (далі - власна назва, контрагент позивача). Суди попередніх інстанцій встановили факт використання придбаного товару у власній господарській діяльності зокрема на будівництві об'єкта. Наявність відповідних первинних документів та податкових накладних, складених за результатами господарських операцій, які спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, обумовило правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплачені суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з Приватним підприємством "Сервіс-Газ" у жовтні 2014 року.

У листопаді 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки, жодного доводу стосовно того в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права касаційна скарга не утримує. Порушення норм процесуального права доводиться відповідачем посиланням на не дослідження судами попередніх інстанцій доказів у справі, незаконністю та необґрунтованістю судових рішень.

26 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення її недоліків на виконання вимог ухвали цього суду від 02 грудня 2016 року та витребувано справу №804/14474/15 з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

11 січня 2017 року справа №804/14474/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

26 лютого 2018 року справа №804/14474/15 разом із матеріалами касаційної скарги К/9901/29011/18 передані до Верховного Суду.

Товариством заперечення (відзив) на касаційну скаргу податкового органу суду не надавались, що не перешкоджає перегляду судових рішень по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішенні відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство зареєстровано 21 січня 1994 року, перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС України, та згідно свідоцтва № 100143388 від 06 жовтня 1997 року є платником податку на додану вартість з 01 липня 2005 року.

В період з 26 серпня 2015 року по 28 серпня 2015 року службовими особами податкового органу на підставі наказу № 195 від 26 серпня 2015 року та направлення на перевірку № 90/28-01-50-01 від 26 серпня 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питання правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з Приватним підприємством "Сервіс-Газ" за жовтень 2014 року, за результатами якої складено акт № 77/28-01-50/20273272 від 28 серпня 2015 року (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Товариством вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 та пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, визначеного до сплати в бюджет, на загальну суму 80596,92 грн за жовтень 2014 року.

15 вересня 2015 року на підставі акта перевірки згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України керівником податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000505000, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 120 895, 38 грн, у тому числі 80596,92 грн за основним платежем, та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 40 298, 46 грн на підставі пункту 123.1 статті 123 цього Кодексу.

Податкове правопорушення, покладене відповідачем в основу збільшення податкового зобов'язання, доводиться податковим органом висновком про нереальність здійснення господарських операцій позивача з Приватним підприємством "Сервіс-Газ", дефектністю первинних документів і відсутністю об'єктів оподаткування, а також неможливістю здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Надаючи правову оцінку правомірності віднесення Товариством сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з Приватним підприємством "Сервіс-Газ", суди попередніх інстанцій також встановили, що основними видами діяльності Товариства за КВЕД є будівництво житлових та нежитлових будівель.

За договором генерального підряду № 4/РС-14 від 03 червня 2014 року та додаткової угоди до нього від 16 червня 2014 року, між замовником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Резерв" та генпідрядником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Трейдінг", останній взяв на себе зобов'язання здійснити у відповідності з проектною документацією якісні та вчасні будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи по об'єкту: "Малоповерхова житлова забудівля по вул. Медичній у м. Запоріжжі. Житлові будинки № 10, 12".

02 жовтня 2013 року між Товариством (позивачем у справі, покупець) та Приватним підприємством "Сервіс-Газ" (контрагент позивача, поставник) укладено договір постачання товару № 02/10/13, згідно умов якого, Товариство придбало товар, зазначений в додатках до цього договору. Предметом поставки за вказаним договором є різноманітні будівельні матеріали: блоки дверні та віконні з комплектуючими, електрообладнання, труби, стінові облицювальні та стінові панелі, профілі, поріжки, краска, ущільнювачі, шурупи та інші розхідні матеріали.

Згідно додаткової угоди № 1 від 02 жовтня 2013 року до договору № 02/10/13, поставка товару здійснюється на умовах DDP та/або EXW Інкотермс 2010. Факт поставки товару постачальником підтверджується накладною на товар. До кожної партії товару постачальник надає на адресу покупця супровідні документи на товар, а саме: рахунок-фактуру, видаткову та податкову накладні, товарно-супровідну накладну.

На підтвердження господарських взаємовідносин з Приватним підприємством "Сервіс-Газ", позивачем до проведення перевірки податковому органу надано видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні.

Результати взаєморозрахунків між Товариством та Приватним підприємством "Сервіс-Газ" за період з 01 січня 2014 року по 25 листопада 2015 року оформлені актом звірки, до якого увійшли й розрахунки за поставлений товар у жовтні 2014 року.

Якість поставленого на адресу Товариства з боку контрагента товару підтверджено наданими копіями сертифікатів та декларацій відповідності з додатками до них на поставлену продукцію.

Суди попередніх інстанцій дослідили та встановили, що поставка товару позивачу здійснювалась за договором на транспортне обслуговування від 01 травня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Моноліт". Згідно змісту товарно-транспортних накладних на товар за період з 02 по 13 жовтня 2014 року, пунктом відвантаження товару зазначено об'єкт будівництва у м. Запоріжжі, що узгоджується з договором генерального підряду № 4/РС-14 від 03 червня 2014 року між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Резерв" на проведення будівельних робіт по об'єкту: "Малоповерхова житлова забудівля по вул. Медичній у м. Запоріжжі. Житлові будинки № 10, 12" та не суперечить умовам додаткової угоди № 1 від 02 жовтня 2013 року до договору від 02 жовтня 2013 року № 02/10/13 між позивачем та Приватним підприємством "Сервіс-Газ".

Суди першої та апеляційної інстанції також врахували те, що відповідальною особою Товариства за отримання товарно-матеріальних цінностей за цим договором згідно кільцевої довіреності призначено Лук'янова Костянтина Борисовича, якого наказами Товариства № 44-46 в період часу з 01 жовтня 2014 року по 14 жовтня 2014 року відряджено до м. Запоріжжя для супроводження та передачі будівельних матеріалів на об'єкти будівництва, де позивач виступає в якості генпідрядника. На підтвердження факту перебування Лук'янова К.Б. у відрядженні у вказані дати позивачем надано звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

Використання поставленого контрагентом на адресу позивача товару підтверджено відомостями про найменування витрат на будівельні роботи по об'єкту: "Малоповерхова житлова забудівля по вул. Медичній у м. Запоріжжі. Житлові будинки № 10, 12".

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено первинні документи податкового та бухгалтерського обліку за вказаними операціями, надано оцінку їх відповідності вимогам частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Реальність операцій з придбання позивачем товару, за наслідками яких Товариством сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у жовтні 2014 року, досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Судами попередніх інстанцій, серед іншого, встановлено, подальше використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача, що підтверджується наданими та долученими до матеріалів справи первинними документами податкового та бухгалтерського обліку і не спростовується відповідачем.

Суд визнає, що віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту платником податків повинно бути підтверджено належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що податкове законодавство не ставить право платника податку на включення сум сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту в залежність від господарських, технічних та виробничих можливостей своїх постачальників огляду на принцип персональної відповідальності платника податку.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та належним чином складених податкових накладних, що обумовили правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з Приватним підприємством "Сервіс-Газ" за жовтень 2014 року, та свідчать про безпідставність збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відсутність підстав збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд визнає, що поглиблене, комплексне дослідження господарських операцій виключає будь-який сумнів у правомірності формування позивачем податкового кредиту за спірними господарськими операціями, покладеними в основу прийняття податкового повідомлення-рішення, яке є предметом розгляду у цій справі.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою судів попередніх інстанцій встановлених обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено. Податковим органом лише наводяться доводи аналогічні тим, що були викладені в акті перевірки та досліджені і спростовані судами попередніх інстанцій за наслідками судового розгляду.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанцій - без змін.