ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
29 січня 2019 року
справа №805/4868/16-а
адміністративне провадження №К/9901/36157/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Гермес"
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року у складі судді Кониченка О.М.
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року у складі колегії суддів Васильєвої І.А., Василенко Л.А., Гайдара А.В.
у справі № 805/4868/16-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Гермес"
до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В :
У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Гермес" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2016 року № 0002811530, з мотивів безпідставності його прийняття.
20 березня 2017 року Донецький окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсутність у період дії пункту 120-1.3 статті 120-1 Податкового кодексу України затвердженого Міністерством фінансів України порядку застосування штрафних санкцій, не є підставою для звільнення позивача від відповідальності за порушення термінів реєстрації податкових накладних, з огляду на визначеність порядку застосування штрафних санкцій самим Податковим кодексом України (2755-17) .
У березні 2018 року позивач подав касаційну скаргу, в якій Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Позивач стверджує, що податкове повідомлення-рішення винесено інспекцією на підставі камеральної перевірки, здійсненої з порушенням строків її проведення, податкове повідомлення-рішення прийнято загалом з порушенням вимог Податкового кодексу України (2755-17) . Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили.
Товариство зареєстровано в якості юридичної особи, включено до ЄДРПОУ за №39541290, знаходиться на податковому обліку відповідача.
Посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість Товариства за період жовтень, листопад, грудень 2015 року та березень 2016 року, за результатами якої складено акт № 11/12-01/39541290 від 19 липня 2016 року, яким встановлено порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, тобто порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Факт порушення терміну реєстрації податкових накладних та строк порушення не є спірним між сторонами.
2 серпня 2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за №0001001200 про застосування штрафної санкції за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних у загальній сумі 190721,69 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Штрафні санкції за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також допущення помилок, при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної передбачені статтею 120-1 Податкового кодексу України.
У відповідності до пункту 120-1.3 (в редакції, що діяла до 1 січня 2016 року) порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
' 'br' Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року (909-19) № 909-VII вищезазначений пункт виключено.
Суд погоджується з думкою суду апеляційної інстанції, що на час виникнення у позивача відповідного обов'язку щодо реєстрації спірних податкових накладних, норми пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, якими встановлена відповідальність за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, набрали чинності та були діючими, тому, враховуючи наявність факту порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних, складених після 1 жовтня 2015 року, відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції у відповідності до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, оскільки така відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій передбачена Податковим кодексом України (2755-17) .
Щодо порушення строків проведення камеральної перевірки, Суд зазначає, що відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Пунктом 76.3. статті 76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
За положеннями пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, яка регулює строки давності та їх застосування, контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення камеральної перевірки) визначає, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Аналіз наведених норм, в редакції, яка діяла на час проведення перевірки, свідчить про те, що предметом камеральної перевірки окрім питань правильності оформлення податкових декларацій можуть бути й інші питання, зокрема своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Суд зазначає, що проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, та з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку реєстрації податкових накладних.
Відтак, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що строки, зазначені пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України стосуються перевірки даних, зазначених у податкових деклараціях, а в даному випадку перевірка проводилась з приводу дотримання граничних строків реєстрації податкових накладних.
Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Гермес" залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року у справі № 805/4868/16-а залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.А.Гончарова
І.Я.Олендер ' 'p'