805/4573/16-а Про визнання протиправною та скасування податкової вимоги об'єднаної державної податкової інспекції щодо земельного податку - 29.01.2019 Прийняття

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області №107-23 від 11 березня 2016 року та №131-23 від 14 березня 2016 року, зобов'язання Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області внести зміни до інтегрованих карток з земельного податку та орендної плати юридичних осіб Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу недоїмки (пені) на загальну суму 10694,33грн.,

У С Т А Н О В И В:

29 серпня 2016 року Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" (далі-Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду із позовом до дванадцяти податкових інспекцій Головного управління ДФС у Донецькій області, зокрема і до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі).

Ухвалою суду від 23 листопада 2016 року роз'єднано справу № 805/2920/16-а, позов Товариства виділеній у самостійне провадження за його позовними вимогами уточненими заявою від 26 квітня 2017 року до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, внаслідок чого предметом позову є визнання протиправними та скасування податкових вимог податкового органу №107-23 від 11 березня 2016 року та №131-23 від 14 березня 2016 року та зобов'язання відповідача внести зміни до інтегрованих карток з земельного податку та орендної плати юридичних осіб шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу (недоїмки) та пені на загальну суму 10694,33 грн. та присвоєно справі №805/4573/16-а.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем прийнято податкові вимоги №107-23 від 11 березня 2016 року та №131-23 від 14 березня 2016 року, якими його зобов`язано сплатити суму податкового боргу з земельного податку та орендної плати з юридичних осіб, що виник станом відповідно на 10 березня 2016 року та 13 березня 2016 року, які він вважає незаконними, враховуючи своє місцезнаходження та відповідно територію, де проводилася АТО.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові вимоги податкового органу, зобов'язати податковий орган внести зміни до інтегрованих карток з земельного податку та орендної плати юридичних осіб Товариства шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу (недоїмки).

26 квітня 2017 року постановою Донецького окружного адміністративного суду, залишеною без змін 19 липня 2017 року ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги Товариства задоволені. Судом першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, визнано протиправними та скасовано податкові вимоги податкового органу від 11 березня 2016 року №107-23, якою зобов`язано Товариство сплатити суму податкового боргу з земельного податку та орендної плати з юридичних осіб, що виник станом на 10 березня 2016 року у розмірі 41309,65 грн та від 14 березня 2016 року №131-23, якою зобов`язано Товариство сплатити суму податкового боргу з земельного податку та орендної плати з юридичних осіб, що виник станом на 13 березня 2016 року у розмірі 8250,05 грн та зобов'язано податковий орган внести зміни до інтегрованих карток з земельного податку та орендної плати юридичних осіб Товариства шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу недоїмки (пені) на загальну суму 10694,33грн., з підстав протиправності прийняття вимог, із-за наявності обставин які унеможливлюють формування податкових вимог до позивача з метою стягнення податкового боргу, який є предметом цих вимог, в силу Закону.

14 серпня 2017 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, яке полягає у відсутності порядку застосування податкової пільги відповідно до Закону №1669, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняте нове рішення, яким відмовити Товариству у задоволені позову.

02 жовтня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків касаційної скарги на виконання ухвали цього суду від 16 серпня 2017 року та витребувано справу №805/4573/16-а з Донецького окружного адміністративного суду.

Позивачем до Суду не надані заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу, що не перешкоджає її розгляду по суті.

11 липня 2018 року справа №805/4573/16-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.

16 березня 2018 року справа №805/4573/16-а разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/39513/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за кодом 00131268, первісним місцезнаходженням за відомостями цього Реєстру було м. Горлівка, проспект Леніна, 11, з 16 липня 2015 року місцезнаходженням є 84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Островського, 8, перебуває на податковому обліку в Мангуській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області в якості платника окремих податків та зборів за неосновним місцем обліку.

17 лютого 2016 року позивачем подано до податкового органу податкові декларації з земельного податку та орендної плати з юридичних осіб із визначенням зобов'язань на 2016 рік.

11 березня 2016 року керівником податкового органу винесено податкову вимогу №107-23, якою зобов`язано Товариство сплатити суму податкового боргу з земельного податку у сумі 14697 грн. 53 коп. та орендної плати з юридичних осіб у сумі 26612 грн. 12 коп., що виник станом на 10 березня 2016 року у загальному розмірі 41309,55грн.

14 березня 2016 року керівником податкового органу винесено податкову вимогу форми №131-23, якою зобов`язано Товариство сплатити суму податкового боргу з земельного податку та орендної плати з юридичних осіб, що виник станом на 13 березня 2016 року у розмірі 8250,05грн.

Суди попередніх інстанцій встановили, що податкові вимоги сформовані податковим органом з визначенням податкового боргу, який виник до березня 2016 року.

Спірним питанням у справі є правомірність прийняття спірних податкових вимог з урахування положень Податкового кодексу України (2755-17) та Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (1669-18) (далі - Закон № 1669).

Задовольняючи позов та визнаючи податкові вимоги протиправними, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що позивач весь час перебував та перебуває на обліку у місті, яке входило до переліку населених пунктів, у яких проводилася антитерористична операція, що означає наявність у позивача відповідних пільг по звільненню від платежів з орендної плати за використання земельних ділянок, відповідно до приписів Закону № 1669 у період з 14 квітня 2014 року по 08 червня 2016 року.

Відтак, за висновком судів попередніх інстанцій спірні податкові вимоги є протиправними та підлягають скасуванню, а відомості про наявність податкового боргу (недоїмки) мають бути виключені з інтегрованих карток з земельного податку та орендної плати юридичних осіб позивача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований за адресою: 84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Островського, 8, яке згідно з розпорядженням КМУ від 02 грудня 2015 року № 1275-р (1275-2015-р) належало до затвердженого переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до цього переліку включене також смт. Мангуш у складі Першотравневого району, земельний податок та орендна плата, за якими є податковий борг, що є предметом спірних податкових вимог у цій справі.

В матеріалах справи наявні Сертифікати Торгово-промислової палати України від 05 вересня 2014 року № 2878/05-4 та № 2888/05-4 про засвідчення для Товариства обставин непереборної сили з 14 квітня 2014 року.

Доводи податкового органа щодо наявності податкового боргу за самостійно визначеними Товариством зобов'язаннями спростовуються тим, що 29 грудня 2016 року та 30 грудня 2016 року позивачем надано до податкового органу уточнюючі податкові декларації з земельного податку та орендної плати з юридичних осіб, в яких у рядку 6-12 нараховане до зменшення податкові зобов`язання за періоди січень, лютий, березень, квітень, травень та червень 2016 року, прийняття яких податковим органом підтверджується квитанціями № 2.

Звільнення позивача від сплати земельного податку на підставі статті 7 Закону №1669, доводить, за висновком судів попередніх інстанцій, відсутність підстав для винесення податковим органом спірних податкових вимог позивачу.

Суди попередніх інстанцій встановили те, що Сертифікатом (висновком) про настання обставин непереборної сили Торгово-промислова палата України засвідчила Товариству факт настання обставин непереборної сили, зумовлених використанням зброї на території його розташування з 14 квітня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння податків та обов'язкових платежів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством як платником земельного податку надані податкові декларації за 2016 рік з додатками по усім земельним ділянкам, які знаходяться на обліку у відповідача, а також надані відповідні договори оренди земельних ділянок.

Оцінюючи спірні правовідносини слід застосовувати положення статті 1, 2, 8, 17, 19, 92, 107, частина 3 статті 113 Конституції України, як норми прямої дії, реалізовувати завдання адміністративного судочинства встановлені частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), застосовувати положення принципу презумпції правомірності рішень платника податку закріплені підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України, здійснювати системний аналіз преамбули та Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) (далі за текстом - Закон № 1669), який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, цим же Законом встановлений період проведення антитерористичної операції та територію її проведення.

Статтею 6 Закону №1669 передбачено під час проведення антитерористичної операції слід звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 10 Закону № 1669 визначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

За положеннями статті 11 цього Закону (Прикінцеві та перехідні положення) визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

' 'p' Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (1053-2014-р) на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) ( Закон N 1669-VII (1669-18) ) був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

' 'br' Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053" (1079-2014-р) зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (1053-2014-р) .

' 'br' Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (1275-2015-р) , "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Висновуючись на буквальному аналізі норм Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) відносно спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції. Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 (405/2014) набув чинності 14 квітня 2014 року, відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1669-VII від 02 вересня 2014 року, тобто з цієї дати триває антитерористична операція.

' 'br' Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 року № 1275-р (1275-2015-р) визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 (1053-2014-р) та від 05.11.2014 № 1079 та знову був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. При цьому знову в самому змісті цього розпорядження (№ 1275-р від 02 грудня 2015 року) прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII від 02 вересня 2014 року.

З аналізу тексту Розпорядження КМУ 2 грудня 2015 року № 1275-р (1275-2015-р) , вбачається, що цей перелік застосовується на час дії антитерористичної операції, тобто з 14 квітня 2014 року.

Відтак, на момент винесення спірних податкових вимог позивач знаходився на території здійснення антитерористичної операції, що підтверджується законодавчо встановленими положеннями, оцінка спірних взаємовідносин має здійснюватися з урахуванням комплексного правового регулювання, як положеннями Податкового кодексу України (2755-17) , так і нормами Закону № 1669.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 1669 закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Положення цього Закону підлягають застосуванню у межах спірних відносин виходячи із положень податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку закріпленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України та пункту 56.21 статті 56 цього кодексу.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що у межах спірних правовідносинах має місце скасування на період проведення антитерористичної операції обов'язку сплати орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної форм власності.

Доводи податкового органу щодо відсутності порядку застосування податкових пільг є неприйнятними з огляду на пряму дію положень статті 6 Закону № 1669 та положення податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку.

Сертифікат Торгово-промислової палати України із засвідченням форс-мажорних обставин" мав значення до затвердження Переліків, після чого ці обставини стали загальновідомими, та його наявність встановлена статтею 10 Закону №1669 для звільнення від відповідальності, у той час як спірним питанням у справі є звільнення платника податку від обов'язку.

Право на податкову пільгу реалізовано позивачем шляхом подання уточнюючих розрахунків до декларацій, що спростовує посилання податкового органу на відсутність порядку застосування зазначених у статті 6 Закону N 1669 податкових пільг.

Відсутність обов'язку сплати земельного податку та орендної плати за землю виключає правомірність формування податковим органом в автоматичному режимі нарахування недоїмки у розмірі 10694,33 грн. виходячи з чого доводить правомірність вирішення спору в частині внесення змін до інтегрованої картки платника податку.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.