0670/4698/12 Про надання дозволу на стягнення податкового боргу платника податків з рахунків у банках - 29.01.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Коростишівський спиртовий комбінат" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 у справі за позовом Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області ДПС до Державного підприємства "Коростишівський спиртовий комбінат" про надання дозволу на стягнення податкового боргу з рахунків у банках,

секретар судового засідання Савченко А.А.

представник відповідача Захарко Н.В.

У С Т А Н О В И В:

Коростишівська МДПІ Житомирської області ДПС у липні 2012 року подала до Житомирського окружного адміністративного суду позов, в якому просила надати дозвіл на стягнення з ДП "Коростишівський спиртовий комбінат" податкового боргу в сумі 17 374 748,95 грн.

У заяві від 15.11.2012 Коростишівська МДПІ Житомирської області ДПС зменшила позовні вимоги та просила надати дозвіл на стягнення з ДП "Коростишівський спиртовий комбінат" податкового боргу в сумі 8 932 323,95 грн, у тому числі в сумі 17 477,00 грн штрафних санкцій, з рахунків у банках платника податків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у відповідача після порушення справи про банкрутство та одночасного введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, станом на 15.11.2012, уторилася поточна податкова заборгованість в сумі 8 932 323,95 грн, у тому числі в сумі 17 477,00 грн штрафних санкцій, яка не заявлена до стягнення у межах справи про банкрутство та дія мораторію на яку не поширюється. Податкові зобов'язання виникли у відповідача після введення мораторію, тому податковий борг, що утворився у зв'язку з несплатою зазначених зобов'язань у встановлений законом строк, підлягає стягненню з рахунків відповідача в банках.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 11.12.2012 позов задовольнив. Стягнув в дохід Державного бюджету України 8 932 323,95 грн податкового боргу з рахунків ДП "Коростишівський спиртовий комбінат" у банках, що його обслуговують.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.05.2013 залишив без змін постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не сплатив узгоджені податкові зобов'язання, у зв'язку з чим в нього утворився податковий борг. Контролюючий орган надіслав відповідачеві першу і другу податкові вимоги і у відповідності до вимог підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України звернувся до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу.

ДП "Коростишівський спиртовий комбінат" подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на залишення судами попередніх інстанцій поза увагою визнання Вищим господарським судом України у постанові від 21.08.2012 у справі № 4/56-Б факту погашення в силу частини другої статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суми податкового боргу - 14 859 513,71, до якого входить податковий борг в сумі 8 932 323,95 грн, про стягнення якого подано позов.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12.06.2013 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Коростишівський спиртовий комбінат".

' 'br' Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII (1401-19) , який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII (1402-19) , який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (1402-19) , який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства (2747-15) викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.01.2019 прийняв касаційну скаргу до провадження та призначив розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін на 29.01.2019.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили такі обставини.

Коростишівська МДПІ Житомирської області ДПС у липні 2012 року звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила надати дозвіл на стягнення з ДП "Коростишівський спиртовий комбінат" податкового боргу в сумі 8 932 323,95 грн, у тому числі в сумі 17 477,00 грн штрафних санкцій, з рахунків у банках платника податків.

Податковий борг утворився у зв'язку з несплатою відповідачем узгоджених грошових зобов'язань:

1) з податку на прибуток підприємств в сумі 2 106 788,00 грн, у тому числі визначеного: за податковим повідомленням-рішенням від 09.07.2010 №1000541540/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170,00 грн; за податковою декларацією з податку на прибуток за І квартал 2011 року в сумі 113,00 грн; за податковою декларацією з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року в сумі 1760,00 грн; за податковою декларацією за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в сумі 1 082 340,00 грн та в сумі 2277,00 грн авансового внеску при виплаті дивідендів; за податковою декларацією з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року в сумі 798 527,00 грн та в сумі 9729,00 грн авансового внеску при виплаті дивідендів становить; за податковою декларацією з податку на прибуток за І квартал 2012 року в сумі 173 627,00 грн та в сумі 201 060,00 грн авансового внеску при виплаті дивідендів; за податковим повідомленням-рішенням від 19.10.2011 №10000582340 в сумі 548,00 грн. за основним платежем та в сумі 137,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі;

2) з податку на додану вартість в сумі 4 048 229,68 грн, у тому числі визначеного: за податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 136696,00 грн, з якої не сплачено суму 72116,68 грн; за податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 47877,00 грн; за податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 99417,00 грн; за податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2011 року в сумі 11541,00 грн; за податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 480945,00 грн; за податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 719 788,00 грн; за податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 52612,00 грн; за податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 97797,00 грн.; за податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 291199,00 грн; за податковою декларація з податку на додану вартість за січень 2012 року в сумі 151958,00 грн; за податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2012 року в сумі 200462,00 грн; за податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2012 року в сумі 808411,00 грн; за податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2012 року в сумі 65224,00 грн; за податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2012 року в сумі 19419,00 грн; за податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2012 року в сумі 224185,00 грн; за податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2012 року в сумі 519753,00 грн; за податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2012 року в сумі 146490,00 грн; за податковим повідомленням-рішенням від 30 травня 2011 року №0000211640 в сумі 12075,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

3) зі сплати акцизного збору в сумі 2 626 640,94 грн, у тому числі визначеного: за декларацією акцизного податку за березень 2011 року в сумі 302632,20 грн, з якої не сплачено 190 506,34 грн; за декларацією з акцизного податку за травень 2011 року в сумі 42 120,00 грн; за декларацією акцизного податку за червень 2011 року в сумі 532 670,58 грн; декларація акцизного податку за липень 2011 року в сумі 18 954,00 грн; за декларацією акцизного податку за серпень 2011 року в сумі 297 451,44 грн; за декларацією акцизного податку за вересень 2011 року в сумі 533 744,64 грн; за декларацією акцизного податку за листопад 2011 року в сумі 117 767,52 грн; за декларацією акцизного податку за грудень 2012 року в сумі 224 899,74 грн; за декларацією акцизного податку за лютий 2012 року в сумі 74 763,00 грн; за декларацією акцизного податку за березень 2012 року в сумі 59 203,87 грн; за декларацією акцизного податку за травень 2012 року в сумі 12430,77 грн; за декларацією акцизного податку за червень 2012 року в сумі 74 286,47 грн; за декларацією акцизного податку за липень 2012 року в сумі 45 975,50 грн; за декларацією акцизного податку за серпень 2012 року в сумі 57842,07 грн; за декларацією акцизного податку за вересень 2012 року в сумі 344 025,00 грн;

4) зі сплати частини чистого прибутку в сумі 87 512,10 грн, визначеного за розрахунком частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, за 2011 рік, в сумі 96 000,00 грн, з якої не сплачено суму 87 512,10 грн;

5) зі сплати плати за землю в сумі 43 253,83 грн, визначеного: за податковим повідомленням-рішенням від 13.03.2012 №000301840 застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170,00 грн; за податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік в сумі 43 083,83 грн;

6) зі сплати податку з власників транспортних засобів в сумі 2899,40 грн, визначеного за розрахунком суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів за 2009 та 2010 роки;

7) зі сплати штрафних (фінансових) санкцій за порушення постанови "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" в сумі 17 000,00 грн за податковим повідомленням-рішенням від 28.03.2011 №0000582343/0.

Відповідно до пункту 87.10 статті 87 Податкового кодексу України (далі - ПК України) з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) без застосування норм цього Кодексу.

Таким чином, з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків до вимог контролюючого органу, які не включені до конкурсних кредиторських вимог у межах справи про банкрутство, застосовується порядок погашення грошових зобов'язань, передбачений ПК України (2755-17) .

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14).

Узгодження платником податків податкових зобов'язань свідчить про виникнення в нього обов'язку сплатити такі зобов'язання у встановлений законом строк. За закінченням такого строку узгоджені податкові зобов'язання стають податковим боргом, процедура стягнення якого визначена Податковим кодексом України (2755-17) .

Несплачені у встановлений законом строк податкові зобов'язання є податковим боргом платника податків.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 цієї статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналіз вказаної норми свідчить про відсутність обов'язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.

Підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення.

Отже, лише у разі, якщо платником податків податковий борг був погашений, а через деякий час виник знову, органу державної податкової служби слід направити (вручити) йому нову податкову вимогу на новоутворений податковий борг.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 20.1.34 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

За правилами пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Відповідно до пунктів 95.3-95-4 статті 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність правових підстав для стягнення податкового боргу з рахунків відповідача у банках, який є поточною заборгованістю відповідача, що виникла після порушення справи про банкрутство.

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, про те, що кредиторські вимоги Коростишівської МДПІ в сумі 8 923 323,95 грн є частиною вимог на суму 14 859 513,71 грн, що були предметом розгляду у справі № 4/56-Б про банкрутство і щодо яких Вищий господарський суд України висловив висновок про їх погашення через те, що Коростишівська МДПІ не заявила їх як конкурсні грошові вимоги, суд касаційної інстанції знаходить безпідставними, зважаючи на таке.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень Господарський суд Житомирської області ухвалою від 04.08.2009 у справі № 4/56-Б порушив справу про банкрутство ДП "Коростишівський спиртовий комбінат" та відповідно до статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Коростишівська МДПІ 24.11.2009 подала заяву про визнання грошових вимог до боржника - ДП "Коростишівський спиртовий комбінат" в сумі 2 345 602,56 грн, з яких 1 750 429,27 грн основного боргу, 496 248,29 грн штрафних санкцій та 98 925,00 грн пені. Боржник визнав суму основного боргу 1 750 429,27 грн., а суму штрафних санкцій та пені не визнав, посилаючись на їх нарахування у період дії мораторію (ухвала Господарського суду Житомирської області від 25.05.2011 у справі № 5/56-Б).

Коростишівська МДПІ у справі № 4/56-Б про банкрутство 01.10.2010 подала заяву про уточнення (збільшення) кредиторських вимог на суму 14 859 513,71 грн, з яких 7 568 796,71 грн основного боргу та 7 290 717,00 грн штрафних (фінансових) санкцій (ухвала Господарського суду Житомирської області від 25.05.2011 у справі № 5/56-Б).

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 25.05.2011 у справі № 4/56-Б визнав грошові зобов'язання кредитора - Коростишівської МДПІ в сумі 2 345 602,56 грн, з яких 1 750 429,27 грн основного боргу, 496 248,29 грн штрафних санкцій та 98 925,00 грн пені. При цьому господарський суд виходив з того, що сума боргу із зазначених грошових зобов'язань виникла до порушення провадження у справі про банкрутство та є конкурсною заборгованістю перед конкурсним кредитором. Розгляд заяви Коростишівської МДПІ про уточнення (збільшення) кредиторських вимог на суму 14 859 513,71 грн, з яких 7 568 796,71 грн основного боргу та 7 290 717,00 грн штрафних (фінансових) санкцій, господарський суд не розглянув і відклав.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 10.04.2012 у справі № 4/86-Б серед іншого залишив без розгляду заяву Коростишівської МДПІ про уточнення (збільшення) кредиторських вимог на суму 14 859 513,71 грн, з яких 7 568 796,71 грн основного боргу та 7 290 717,00 грн штрафних (фінансових) санкцій.

Рівненський апеляційний господарський суд постановою від 13.06.2012 у справі № 4/56-Б ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.04.2012 у частині залишення без розгляду заяви заяву Коростишівської МДПІ про уточнення (збільшення) кредиторських вимог змінив та виклав пункт 2 цієї ухвали в редакції, за якою відмовив Коростишівській МДПІ у визнанні уточнених (збільшених) кредиторських вимог на суму 14 859 513,71 грн, з яких 7 568 796,71 грн - основного боргу та 7 290 717,00 грн - штрафних (фінансових) санкцій.

При цьому господарський суд установив, що указаний борг виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 29.01.2009 №№ 0000872340/3, 0000892340/3, 0001212340/3.

Вищий господарський суд України постановою від 21.08.2012 у справі № 4/56-Б залишив без змін постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2012. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що заявлені Коростишівською МДПІ збільшені вимоги є конкурсними, оскільки вказаний борг виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 29.01.2009 №№ 0000872340/3, 0000892340/3, 0001212340/3, тобто у період до порушення провадження у справі про банкрутство, тому такі вимоги могли бути заявлені тільки у строки, установлені статтею 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і відповідно до частини другої статті 14 цього Закону є погашеними.

Таким чином, вимоги про стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 29.01.2009 №№ 0000872340/3, 0000892340/3, 0001212340/3 та щодо якого висловився господарський суд у справі про банкрутство, не є предметом позову в адміністративній справі № 0670/4698/12.

Вимоги Коростишіської МДПІ про стягнення з ДП "Коростишівський спиртовий комбінат" податкового боргу в сумі 8 932 323,95 грн, що заявлені в адміністративній справі № 0670/4698/12, у відповідності до положення абзацу 6 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є поточними вимогами, оскільки виникли із зобов'язань під час судової процедури банкрутства - розпорядження майном боржника. Коростишівська МДПІ не зверталася до господарського суду із заявою про включення до реєстру поточних кредиторських вимог зазначених вимог щодо податкового боргу в сумі 8 932 323,95 грн у межах справи про банкрутство.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 (провадження 12-161гс18), заяви поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, підлягають розгляду у порядку позовного провадження. Мораторій на задоволення вимог кредиторів у відповідності з абзацом 24 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових) платежів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і не поширюється на поточну заборгованість. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що сплачені ним суми у рахунок погашення поточних платежів контролюючий орган протиправно направляв у рахунок погашення податкового боргу минулих періодів (2007-2009), суд касаційної інстанції відхиляє з огляду на положення пункту 87.9 статті 87 ПК України.

Так, у відповідності із зазначеною нормою Закону у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.