Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У липні 2008р. Приватне підприємство "Експотрейд 2007" (далі – Підприємство) звернулось до господарського суду м.Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Міністерства оборони України (далі –Міністерство) 574694,12грн.

Позовні вимоги Підприємство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (435-15) та Господарського кодексу України (436-15) , обґрунтовувало тим, що до нього на підставі укладеного з Підприємством "Транспрогрес" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі –Товариство) договору про відступлення права вимоги № 0712 від 09.05.2008р. перейшло право вимоги до Міністерства за договором про надання транспортно-експедиційних послуг №309/4/3/443 від 11.09.2004р., укладеним між Товариством та Міністерством, проте Міністерство відповідної заборгованості, яка виникла у зв'язку з несплатою послуг, наданих Товариством, не сплачує.

Рішенням господарського суду м.Києва від 11.09.2008р. (суддя ДомнічеваІ.О.) позовні вимоги Підприємства задоволено. Рішення прийнято з мотивів, наведених Підприємством у позовній заяві.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2008р. (колегія суддів: ОтрюхБ.В., ВерховецьА.А., ТищенкоА.І.) рішення господарського суду м.Києва від 11.09.2008р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Підприємства відмовлено. Постанова прийнята з посиланням на норми Цивільного кодексу України (435-15) та мотивована тим, що:

–Товариство належним чином не виконало умов укладеного з Міністерством договору про надання транспортно-експедиційних послуг №309/4/3/443 від 11.09.2004р.;

–Підприємство пропустило строк позовної давності.

Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2008р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду м.Києва від 11.09.2008р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує тим, що апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено ст.ст. 4-2, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України, не було застосовано ст.ст.264,530, 598 –609, 612, 626 Цивільного кодексу України (435-15) , а також було надано неправильну оцінку доказам по справі.

Міністерство скористалось правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Підприємства, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2008р. –без змін. Викладені у відзиві вимоги Міністерство обґрунтовує тим, що постанова, яка оскаржується Підприємством, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а окремі твердження Підприємства, наведені у касаційній скарзі, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу Підприємства до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

–між Міністерством та Товариством було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №309/4/3/443 від 11.09.2004р.;

–відповідно до додаткової угоди від 21.08.2004р. до договору про надання транспортно-експедиційних послуг №309/4/3/443 від 11.09.2004р. термін дії останнього –до 31.12.2004р. (п.8.1 договору);

–п.3.1 договору про надання транспортно-експедиційних послуг №309/4/3/443 від 11.09.2004р. передбачено, що загальна вартість послуг становить 5 839626,00грн., а оплата здійснюється у такому порядку: 95% від суми договору –на умовах попередньої оплати, а 5% від суми договору –протягом п'яти банківських днів після надання Товариством документів, що підтверджують витрати;

–Міністерство на виконання п. 3.1 договору про надання транспортно-експедиційних послуг №309/4/3/443 від 11.09.2004р. перерахувало Товариству грошові кошти у розмірі 5547644,70грн., що становить 95% від суми договору;

–п.3.5 договору про надання транспортно-експедиційних послуг №309/4/3/443 від 11.09.2004р. встановлено, що остаточні розрахунки за договором здійснюються після надання Товариством документів, які підтверджують фактичні витрати.

З наведеного випливає, що:

–Товариство мало надати Міністерству документи, які підтверджують фактичні витрати за договором про надання транспортно-експедиційних послуг №309/4/3/443 від 11.09.2004р., до 31.12.2004р.;

–Міністерство після одержання документів, які підтверджують фактичні витрати за договором про надання транспортно-експедиційних послуг №309/4/3/443 від 11.09.2004р., мало до 31.12.2004р. остаточно оплатити надані Товариством за вказаним договором послуги.

Між тим, господарським судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

–Товариство, в порушення п.п.3.1 та п.3.5 договору про надання транспортно-експедиційних послуг №309/4/3/443 від 11.09.2004р., не надало Міністерству документів, які б підтверджували фактичні витрати за вказаним договором, у зв'язку з чим Військовий прокурор Центрального регіону України звернувся в інтересах держави в особі Міністерства до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства про спонукання до виконання умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг №309/4/3/443 від 11.09.2004р. та надання на адресу Міністерства документів, які підтверджують фактичні витрати за зазначеним договором;

–рішенням господарського суду Одеської області від 17.05.2005р. у справі №33/100-05-3979 Товариство було зобов'язано виконати умови договору про надання транспортно-експедиційних послуг №309/4/3/443 від 11.09.2004р. та надати Міністерству документи, які підтверджують фактичні витрати за зазначеним договором;

–рішення господарського суду Одеської області від 17.05.2005р. у справі №33/100-05-3979 Товариством виконано не було;

–у зв'язку з викладеним Міністерство остаточно не оплачувало послуг, наданих Товариством за договором про надання транспортно-експедиційних послуг №309/4/3/443 від 11.09.2004р., оскільки такий обов'язок, виходячи п.3.5 договору про надання транспортно-експедиційних послуг №309/4/3/443 від 11.09.2004р., у нього не виник;

Господарський суд першої інстанції вказаним обставинам справи оцінки не надав.

Відповідно до частини п'ятої ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, перебіг позовної давності за вимогами Товариства до Міністерства за договором про надання транспортно-експедиційних послуг №309/4/3/443 від 11.09.2004р. розпочався після спливу строку виконання вказаного договору (з урахуванням додаткової угоди від 21.08.2004р. –до 31.12.2004р., п. 8.1 договору), а саме –01.01.2005р., та закінчився 01.01.2008р., про що правильно зазначив апеляційний господарський суд.

Ст. 262 Цивільного кодексу України передбачає, що заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Тобто, укладення між Підприємством та Товариством договору про відступлення права вимоги №0712 від 09.05.2008р., за яким від Товариства до Підприємства перейшло право вимоги до Міністерства за договором про надання транспортно-експедиційних послуг №309/4/3/443 від 11.09.2004р., не вплинуло на порядок обчислення позовної давності щодо вимог за договором про надання транспортно-експедиційних послуг №309/4/3/443 від 11.09.2004р., про що обґрунтовано вказано господарським судом другої інстанції.

Частини третя та четверта ст. 267 Цивільного кодексу України встановлюють, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Апеляційним господарським судом встановлено, що Міністерство у відповідності до ст. 267 Цивільного кодексу України звернулось до суду з заявою про застосування позовної давності та наслідків її спливу (т.2, а.с.10 –15), проте місцевий господарський суд вказаній заяві оцінки не надав.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог Підприємства як таких, по яких був пропущений строк позовної давності, про застосування якого було заявлено Міністерством.

Посилання Підприємства у касаційній скарзі на те, що господарським судом другої інстанції було дано невірну оцінку доказам по справі не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки, виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст.ст. 111-5 та 111-7 Господарського процесуального кодексу України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2008р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Підприємства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Експотрейд 2007" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2008р. у справі №2/255 господарського суду м.Києва –без змін.