ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2019 року

Київ

справа №813/347/18

адміністративне провадження №К/9901/61246/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Регно Італія УА"

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 (суддя - Крутько О.В.)

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 (судді - Качмар В. Я., Гінда О.М., Старунський Д.М.)

у справі №813/347/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регно Італія УА"

до відповідача Львівської митниці ДФС

третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Регно Італія УА" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Львівської митниці ДФС (далі - Митниця) щодо ненадання у визначений законом строк висновку про повернення Товариству надмірно сплачених до бюджету акцизного податку та податку на додану вартість та про зобов'язання відповідача подати такий висновок до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області.

Позов обґрунтовано тим, що Товариством під час здійснення митних процедур при ввезенні на територію України товару неправильно визначено ставку акцизного податку, що в подальшому призвело до надмірної сплати до бюджету акцизного податку та податку на додану вартість. У листопаді 2017 року Товариство звернулось до Митниці із заявою про повернення надмірно сплачених платежів, проте відповідач відмовився його задовольнити.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

У своїх запереченнях ДФС вважає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції законними та обґрунтованими.

Від третьої особи відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов міжнародного контракту Товариство ввозило на протязі січня-березня 2017 року на митну території України товар - ароматизований винний напій ігристий.

При заповненні митних декларацій у гр.47 позивачем самостійно було визначено ставку акцизного податку у розмірі 126,96 грн. за 1 літр 100% спирту та проведено в подальшому сплату до Державного бюджету акцизного податку та податку на додану вартість виходячи із розміру зазначеної Товариством ставки.

07.11.2017 Товариство звернулось до Митниці із заявою про повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань мотивовану тим, що позивачем невірно визначено ставку акцизного податку, яка підлягала застосуванню, що призвело до надмірної сплати податків.

Листом від 08.12.2017 відповідач відмовив у задоволенні зазначеної заяви посилаючись на те, що імпортер самостійно визначив митну вартість задекларованого товару.

Відмовивши в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що позивачем самостійно визначено митну вартість товару у митних деклараціях, митним органом не приймались рішення щодо визначення митної вартості товарів імпортованого Товариством товару. Наведене, на думку судів попередніх інстанцій, не дає підстав для повернення надмірно сплачених позивачем платежів.

При цьому судами надано належну оцінку судовому рішенню у справі №813/2074/17 та враховано, що факти, встановлені під час її розгляду не стосуються обставин самостійного визначення Товариством протягом січня-березня 2017 року митної вартості товару під час його митного оформлення.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду зважує на те, що відповідно до статті 301 Митного Кодексу України порядок повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів встановлено положеннями Бюджетного та Податкового кодексів України (2755-17) .

Крім того, на час виникнення спірних правовідносин послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць при поверненні суб'єктам господарювання платежів внормовано Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 18 липня 2017 року N643 та Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року N1146.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, з'ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості, митного контролю і митного оформлення, декларант може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.

Якщо суд визнає рішення або дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства, коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу, статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядками N643 та N1146.

Верховним Судом висловлено правову позицію щодо застосування положень статті 301 Митного Кодексу України та статі 43 Податкового Кодексу України (2755-17) під час розгляду митними органами заяв платників податку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів.

Так в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №814/1980/16 зазначено, що у разі якщо митний орган за результатами митного оформлення товару за окремою митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, самостійно не приймав рішення про коригування митної вартості і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам МК України (4495-17) , а відтак і підстав визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину надмірно сплаченими. Якщо ж саме митний орган визначив митну вартість товарів, а в подальшому буде прийнято рішення про застосування митної вартості заявленої декларантом, сума надмірно сплачених митних та інших платежів повертається декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 ПК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком №618.

Оскільки з матеріалів справи вбачається та не заперечується самим позивачем, що під час митного оформлення товару у відповідних деклараціях митну вартість товару визначено самим позивачем, а не митним органом, колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів якими мотивовано судові рішення, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регно Італія УА" - залишити без задоволення

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер