816/4084/14 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість - 29.01.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Бившевої Л.І. (суддя доповідач), Васильєвої І.А., Шипуліної Т.М., розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.07.2016 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" подало до суду позов, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.10.2014 № 0000321555/1897 в частині зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 521 722,00 грн.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 21.11.2014 адміністративний позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 07.10.2014 № 0000321555/1897 в частині зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 2690,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Стягнув з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на

користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2,53 грн. Стягнув з позивача до Державного бюджету України судовий збір в сумі 4362 грн.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.01.2015 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2014 залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14.07.2016 залишив без змін постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2015.

ТОВ "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" серпні 2016 року подало до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.07.2016 з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14.07.2016, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2015 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2014 в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову повністю.

Заявник свої вимоги обґрунтовує тим, що Вищий адміністративний суд України - суд касаційної інстанції неоднаково застосував одні й ті самі норми матеріального права: пункт 102.5 статті 102 та пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах: ухвали, щодо якої подано заяву про перегляд, та ухвал цього суду від 10.11.2015 у справі № 816/1594/14 (К/800/50611/14), від 31.01.2015 у справі № 816/3413/14 (К/800/59306/14) та постанови від 22.03.2016 у справі № 816/4834/14.

Верховний Суд України ухвалою від 17.10.2016 відкрив провадження у справі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

У зв'язку з припиненням діяльності Верховного Суду України, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2018 для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Юрченко В.П. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Васильєва І.А., Пасічник С.С.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.12.2018 задовольнив заяву судді Юрченко В.П. про самовідвід від розгляду заяви ТОВ "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.07.2016.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.01.2019 для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Васильєва І.А., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд, з'ясовуючи питання наявності обставин для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.07.2016 з підстави, передбаченої у пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах), зважає на таке.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14.07.2016 у справі № 816/4084/14, про перегляд якої подано заяву, залишив без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанції, якими, зокрема, відмовлено в задоволенні позову щодо податкового повідомлення-рішення в частині зменшення контролюючим органом платнику податку на додану вартість від'ємного значення з цього податку в сумі 519 032,00 грн з мотивів пропуску строку давності у 1095 днів для формування такого від'ємного значення.

При цьому суд касаційної інстанції визнав правильним застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права: пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, та виклав висновок про те, що платник податку на додану вартість при розрахунку сукупного залишку від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, який включає в себе добуток сум таких залишків попередніх звітних (податкових) періодів, має право врахувати лише ті суми, відносно яких не закінчився визначений в законі строк для подання заяви про відшкодування податку на додану вартість - 1095 календарних днів з моменту виникнення права на таке відшкодування.

Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 10.11.2015 у справі № 816/1594/14 (К/800/50611/14), від 31.01.2015 у справі № 816/3413/14 (К/800/59306/14) та у постанові від 22.03.2016 у справі № 816/4834/14 по-іншому застосував норми матеріального права до подібних правовідносин, що пов'язані з декларуванням платником податку на додану вартість у звітному податковому періоді залишку від'ємного значення з цього податку, що виник у попередніх звітних податкових періодах, без застосування строку давності, передбаченого у пункті 102.5 статті 102 Податкового кодексу України для подання заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або відшкодування податку на додану вартість. Вищий адміністративний суд України виходив з того, що норми Податкового кодексу України (2755-17) не обмежують у часі право платника податку на додану вартість на перенесення залишку від'ємного значення податку на додану вартість до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Підстави для поширення визначеного у пункті 102.5 статті 102 Податкового кодексу України строку на порядок перенесення платником податку на додану вартість залишку від'ємного значення, яке не враховано у сумі бюджетного відшкодування та переноситься до складу податкового кредиту наступного періоди, відсутні.

Таким чином, підтвердилися обставини для перегляду ухвали суду касаційної інстанції від 14.07.2016 у справі № 816/4084/14, передбачені у пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах), в частині, в якій просить позивач.

За результатами перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.07.2016 у справі № 816/4084/14, Верховний суд, вирішуючи питання щодо застосування норм права, що регулюють зазначені вище правовідносини, зважає на таке.

Статтею 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на період, за який платник податку на додану вартість задекларував від'ємне значення з цього податку) передбачено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.3 статті 200 ПК при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У пункті 102.5 статті 102 ПК визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Аналіз зазначених норм закону свідчить про таке.

Сума від'ємного значення визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду та враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При цьому податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується за рахунок сум від'ємного значення з податку на додану вартість, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальнику (постачальникам) у попередніх (попередньому) податкових періодах (податковому періоді), що передують (передує) звітному.

Залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачає правило переносу від'ємного значення з податку на додану вартість попередніх податкових періодів до наступного податкового періоду у визначених випадках. При цьому ПК не встановлює строку, протягом якого сума від'ємного значення з цього податку може зараховуватись до податкового кредиту наступного податкового періоду, та не передбачає можливості застосування аналогії закону у податкових правовідносинах.

Строком давності у 1095 днів обмежено право платника податку на отримання бюджетного відшкодування. Такий строк не поширюється на правовідносини, що виникли з приводу формування платником суми від'ємного значення з податку на додану вартість, яке може бути заявлено до бюджетного відшкодування за визначених ПК умов.

Враховуючи наведене, висновки суду касаційної інстанції та судів попередніх інстанцій про правомірне зменшення позивачу за спірним податковим повідомленням-рішенням частини від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 519 032,00 грн сформульовані в результаті неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень в частині відмови в задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, встановленими главами 2 ("Касаційне провадження") і 3 ("Перегляд судових рішень Верховним Судом України") розділу IV цього Кодексу.

У частині першій статті 243 цього Кодексу визначено, що суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 237 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, заяву відповідача про перегляд постанови суду касаційної інстанції в частині відмови в задоволенні зазначених позовних вимог належить задовольнити, постанову суду касаційної інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та постанову суду першої інстанцій в цій частині скасувати та задовольнити позов в цій частині, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.10.2014 № 0000321555/1897 в частині зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 519 032,00 грн.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , -

ПОСТАНОВИВ :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.07.2016 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14.07.2016, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2015 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2014 в частині відмови в задоволенні позову щодо податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 07.10.2014 № 0000321555 в частині зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 519 032,00 грн скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 07.10.2014 № 0000321555 в частині зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 519 032,00 грн.