6/121 Про стягнення вартості майна підстави щодо набуття якого відпали - 02.03.2009 Прийняття

У липні 2008 року Приватне підприємство "Донвугілляпостачання" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вугілля-Південь" про стягнення 3644685,6грн., що є сумою вартості майна, підстави щодо набуття якого згодом відпали.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 28.08.2008р. у справі №6/121 (суддя Василенко Т.А.), залишеною без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 20.10.2008р. (колегія суддів у складі головуючого судді: Парамонової Т.Ф., суддів:Єжової С.С. Журавльвої Л.І.) провадження у данній справі припинено на підставі п.6 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись із прийнятими судовими актами, Приватне підприємство "Донвугілляпостачання" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Пункт 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачає припинення провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.

Статтею 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

При вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі п.6 ст. 80 ГПК України господарський суд повинен витребувати докази виключення підприємства з державного реєстру.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, державна реєстрація відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Вугілля-Південь" була припинена 23.04.2008р., номер запису –13921120017000080, про що свідчить штамп на статуті товариства та на свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи –ТОВ "Вугілля –Південь". При цьому судами на підставі п.3.3 Статуту Відкритого акціонерного товариства "Стахановська збагачувальна фабрика" зазначено, що воно є правонаступником відповідача згідно з актом оцінки майна від 31.03.2008р. та розподільчим балансом від 31.03.2008р. З передавального балансу на 31.01.2008р. та акту інвентаризації розрахунків з покупцями, суди встановили, що постачальниками та іншими дебіторами та кредиторами зобов’язання відповідача перед Приватним підприємством "Донвугілляпостачання" до відкритого акціонерного товариства "Стахановська збагачувальна фабрика" не були передані.

На підставі вищезазначеного, суди дійшли висновку, що з врахуванням чинності положень п.3.3 Статуту Відкритого акціонерного товариства "Стахановська збагачувальна фабрика", воно не є правонаступником відповідача по спірним правовідносинам, що є предметом розгляду у цій справі.

Згідно ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Матеріалами справи не підтверджено, сторонами в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено, а господарськими судами не встановлено, що ТОВ "Вугілля-Південь" припинило свою діяльність саме в результаті ліквідації.

З урахуванням того, що підстави припинення провадження у справі визначені статтею 80 ГПК України є вичерпними та не передбачають припинення провадження у справі внаслідок припинення юридичної особи в результаті перетворення, висновок судів попередніх інстанцій про застосування п.6 ч.1 ст. 80 ГПК України є передчасним.

Статтею 108 ЦК України визначається, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Відповідну норму містить і ч.5 ст. 59 Господарського кодексу України, згідно якої у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

У зв’язку з тим, що перетворення юридичної особи має наслідком заміну сторони матеріального правовідношення, господарським судам слід було здійснити і відповідну заміну на підставі норм процесуального права. Тобто, у даному випадку, підлягає застосуванню ст. 25 ГПК України, відповідно до якої в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.

Водночас, статтею 18 ГПК України визначено, що до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

При цьому, згідно ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідними нормами ГПК України (1798-12) передбачені процесуальні права та обов’язки саме для учасників судового процесу. Так, зокрема, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, згідно ст. 22 ГПК України, мають право виключно сторони.

З урахуванням вказаних процесуальних норм вбачається необґрунтованою позиція господарських судів, якими розглядались клопотання, приймались додаткові матеріали тощо від ВАТ "Стахановська збагачувальна фабрика", адже дана особа не приймала участі у справі та не вступила до процесу в порядку ст. 25 ГПК України.

Частина 2 ст. 111-10 ГПК України зазначає, що порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Частиною 4 статті 111-13 ГПК України передбачено, що у випадках скасування касаційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, ухвалу господарського суду Луганської області від 28.08.2008р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 20.10.2008р. у справі №6/121 слід скасувати, а дану справу передати для розгляду по суті до господарського суду Луганської області в іншому складі суду