810/2322/17 Про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість - 28.01.2019 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 (суддя - Лапій С.М.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018 (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді - Бужак Н.П., Троян Н.М.)

у справі № 810/2322/17

за позовом Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

до Комунального підприємства Іванківської районної ради "Іванківводоканал"

про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській (далі - ОДПІ) звернулась до суду з позовом про стягнення з рахунків комунального підприємства Іванківської районної ради "Іванківводоканал" (далі - Підприємство) у банках, що його обслуговують, податкового боргу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, відповідач має заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 1 624 340,39 грн. На цій підставі податковим органом направлено на адресу Підприємства відповідну податкову вимогу, проте податкову заборгованість не погашено, що відповідно до положень пп. 20.1.34 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є підставою для задоволення адміністративного позову.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, ОДПІ звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та матеріали справи.

Відповідач у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими, тому касаційну скаргу просив залишити без задоволення.

Касаційний розгляд справи проведено відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що станом на 01.06.2017 за Підприємством рахується податкова заборгованість у розмірі 1 624 340,39 грн., яка складається з нарахованих контролюючим органом штрафних санкцій та самостійно визначених відповідачем зобов'язань з податку на додану вартість у 2015-2017 роках. Наявність заборгованості та її розмір сторонами не заперечується.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідач є комунальним підприємством, засновником якого є Іванківська районна рада, а власником - відповідна територіальна громада.

Порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств, встановлено положеннями статті 96 Податкового кодексу України, якою визначено алгоритм дій контролюючих органів щодо забезпечення погашення такого боргу.

Відповідно до пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про :

- виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;

- затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Згідно з пунктом 96.3 статті 96 Податкового кодексу України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Системний аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що обов'язок податкового органу звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу (органу місцевого самоврядування), в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно, виникає у разі отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог або не отримання відповіді, однак в будь-якому випадку за умови що сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, не покриває суму його податкового боргу або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Передумовою звернення контролюючого органу до органу виконавчої влади в порядку статті 96 Податкового кодексу України є вжиття ним заходів щодо виявлення майна боржника-комунального підприємства та встановлення неможливості внесення такого майна в податкову заставу внаслідок його відсутності.

Застосування процедури, передбаченої статтею 96 Податкового кодексу України, є допустимим за умови неможливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника податків, у порядку встановленому статтею 95 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, докази здійснення позивачем дій, передбачених статтею 96 Податкового кодексу України, а саме - звернення ОДПІ з відповідним поданнями до Іванківської районної ради, відсутні.

З огляду на це, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що відповідачем недодержано встановленого статтею 96 Податкового кодексу України порядку стягнення податкового боргу з комунального підприємства, виконання вимог якого є безумовним обов'язком, а не правом контролюючого органу у подібних правовідносинах, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень статті 96 Податкового кодексу України викладена в постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 821/1295/17, від 31 липня 2018 року у справі № 820/2916/17, від 06 листопада 2018 року у справі № 807/903/15, від 20 грудня 2018 року у справі №826/10168/15.

Касаційна скарга ОДПІ ґрунтується на неправильному тлумаченні позивачем норм Податкового кодексу України (2755-17) , що регламентують спірні правовідносини, відтак не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову помилковими.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018 - без змін.