825/2971/14 Про скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в області про скасування дозволу на імміграцію в Україну - 13.06.2019 Прийняття

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу 825/2971/14 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про скасування рішення

за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року (суддя - Д`яков В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року (колегія у складі головуючого судді Оксененко О.М., суддів Межевич М.В., Земляна Г.В.)

I. Суть спору.

1. У вересні 2014 року громадянин Ліванської Республіки ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 14 серпня 2014 року № 74.01/05-12948 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

2. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуваним рішенням позивачу скасовано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію".

2.1. Позивач вказує, що жодних дій, які посягають на громадський порядок та громадську безпеку України, не вчинив. Крім того, оскаржуване рішення не містить опису обставин, які вказують на порушення позивачем положень вищевказаної статті, суті вчинених позивачем дій.

3. Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи.

4. 13 серпня 2003 року ОСОБА_1 було отримано тимчасову посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 з безстроковим терміном дії, видану на підставі висновку № 6/1501 від 11 липня 2007 року про надання дозволу на імміграцію в Україну та оформлення посвідки на проживання, затвердженого начальником ВГПІС УМВС України в Чернігівській області.

5. 02 червня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до СГІРФО Корюківського РВ УМВС України в Чернігівський області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання в зв`язку з втратою попередньої посвідки на постійне проживання.

5.1. 03 червня 2009 року позивачем отримано нову посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 з безстроковим терміном дії, видану на підставі висновку № 6/2496 від 03 червня 2009 року про оформлення посвідки на проживання в Україні, затвердженого начальником управління ГІРФО УМВС України в Чернігівській області Ведмідь І.А.

6. 04 червня 2014 року до УДМС України в Чернігівській області надійшов лист Управління Служби безпеки України в Чернігівській області (надалі - УСБУ в Чернігівській області) №74/2/2-6217 від 02 червня 2014 року з грифом "Для службового користування", в якому повідомлено, що в ході здійснення контррозвідувальних заходів отримана інформація, яка свідчить про причетність позивача до діяльності організованого каналу по незаконному переміщенню осіб через державний кордон України та контрабандного транзитного переміщення важких наркотиків через територію України до країн Західної Європи та описані обставини вказаних дій, з посиланням на дати, прізвища та імена осіб, які були причетні разом з відповідачем до протиправної діяльності на території України.

7. На підставі викладеного та за результатами розгляду матеріалів справи №16059 начальником відділу у справах іноземців, осіб без громадянства та протидії нелегальній міграції УДМС України в Чернігівській області Шаль Г.О. 14 серпня 2014 року винесено висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання позивача, внаслідок чого 14 серпня 2014 року відповідачем було прийнято рішення № 74.01/05-12948 про скасування дозволу дозволу на імміграцію в Україну, виданого 11 липня 2003 року громадянину Ліванської Республіки ОСОБА_1, на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію".

8. Не погодившись із рішенням № 74.01/05-12948 від 14 серпня 2014 року, громадянин Ліванської Республіки ОСОБА_1 звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їх ухвалення.

7. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року, залишеною ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року, позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про скасування рішення задоволено.

7.1. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що скасування дозволу на імміграцію в Україні позивачу відбулось лише на підставі інформації, отриманої згідно листа Управління Служби безпеки України № 74/2/2-6217 від 02 червня 2014 року, при цьому жодних підтверджень факту порушення, зазначеного у вказаному листі, та початку процедури притягнення до одного з видів відповідальності чи доказів, що позивача вже було притягнуто до юридичної відповідальності за такі порушення відповідачем не надано, що свідчить про протиправність рішення відповідача від 14.08.2014 № 74.01/05-12948 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки при розгляді справи суди не дослідили докази, на які посилався відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення. Так, в матеріалах справи був відсутній згаданий у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій лист Управління Служби безпеки України № 74/2/2-6217 від 02 червня 2014 року.

9. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про скасування рішення залишено без розгляду через повторне неприбуття позивача.

10. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року у відкритті апеляційного провадження по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про скасування рішення - відмовлено, підстави, викладені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, судом визнано неповажними.

11. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 15 березня 2017 року ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, оскільки судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки підставам викладеним в клопотанні позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження.

12. Ухвалою Київського адміністративного суду від 12 квітня 2017 року ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи

13. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, залишеною ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про скасування рішення задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 14 серпня 2014 року №74.01/05-12948 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданий ОСОБА_1, уродженцю Ліванської Республіки, ОСОБА_3 .

13.1. Суди дійшли висновку, що єдиною підставою для скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну була інформація, отримана згідно листа Управління Служби безпеки України № 74/2/2-6217 від 02.06.2014 з грифом "Для службового користування", в якій вказувалось на можливу причетність позивача до діяльності організованого каналу по незаконному переміщенню осіб через державний кордон України та контрабандного транзитного переміщення важких наркотиків через територію України до країн Західної Європи.

13.2. Проте, аналізуючи зміст листа Управління Служби безпеки України № 74/2/2-6217 від 02.06.2014, судами зазначено, що названий лист не містить будь-яких конкретних даних щодо вчинення або можливості вчинення саме позивачем будь-яких протиправних дій на шкоду державній безпеці України. При цьому у названому листі не містяться посилання на конкретні обставини, встановлені щодо позивача, які відповідно до пункту 3 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію" можуть бути підставами для скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну.

13.3. Судами встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення, будь-яких доказів вини позивача у вчинені вказаних в листі правопорушень УДМС України в Чернігівській області не мали в розпорядженні. Таких доказів не було надано і представником відповідача під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції.

ІV. Касаційне оскарження.

14. Не погоджуючись із постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, УДМС України в Чернігівській області звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду касаційної інстанції із касаційною скаргою на вказані судові рішення.

15. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області.

16. У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) матеріали справи № 825/2971/14 передано до Верховного Суду.

17. За доводами касаційної скарги УДМС України в Чернігівській області постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року прийняті з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

17.1 Так, на думку скаржника, судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено лист УСБУ в Чернігівській області від 02 червня 2014 року № 74/2/2-6217, оскільки останній містить інформацію про причетність ОСОБА_1 до діяльності організованого каналу по незаконному переміщенню осіб через державний кордон України та контрабандного транзитного переміщення важких наркотиків через територію України до країн Західної Європи, що є тяжким злочином. До того ж, відповідно до інформації з листа УСБУ в Чернігівській області позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за сприяння іноземцям у незаконному потраплянні на територію України з метою подальшого потрапляння до країн Західної Європи.

17.1. Відповідач зазначає, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності та навіть можлива причетність іноземця до вчинення вищезазначених злочинів суперечить законним інтересам України і становить загрозу національній безпеці України, а тому інформація, викладена в листі УСБУ в Чернігівській області від 02 червня 2014 року є достатньо обґрунтованою.

17.2 Вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про порушення УДМС України в Чернігівській області пункту 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень в частині порушення строку прийняття рішення, оскільки положення зазначеної норми передбачає вивчення органом міграційної служби подання про скасування дозволу на імміграцію у місячний термін, а прийняття рішення на основі вивченого подання не окреслюється часовими рамками.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

18. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України (2747-15) ), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

19. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

20. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

21. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Згідно зі статтею 3 Закону України "Про імміграцію" № 2491-III від 07 червня 2001 року (надалі - Закон № 2491-III (2491-14) , в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

23. Стаття 12 Закону № 2491-III передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

24. Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983 (1983-2002-п) (далі - Порядок № 1983, в редакції в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

25. Згідно пункту 21 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі.

26. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

27. Відповідно до пунктів 22-23 Порядку №1983 для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу за місцем прийняття рішення про надання такого дозволу.

27.1 ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

27.2 Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

VІ Позиція Верховного Суду.

28. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

29. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

31. Відповідно до пункту 21 Порядку № 1983 питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

32. Як встановлено судами попередніх інстанцій, фактично до УДМС України в Чернігівській області надійшло не подання про скасування дозволу на імміграцію, як це передбачено п. 22 Порядку № 1983, а лист Управління Служби безпеки України в Чернігівській області № 74/2/2-6217 від 02 червня 2014 року з грифом "Для службового користування", в якій вказувалось на можливу причетність позивача до діяльності організованого каналу по незаконному переміщенню осіб через державний кордон України та контрабандного транзитного переміщення важких наркотиків через територію України до країн Західної Європи.

33. На підставі отриманої інформації УДМС в Чернігівській області було прийнято рішення № 74.01/05-12948 від 14 серпня 2014 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого 11 липня 2003 року громадянину Ліванської Республіки ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону № 2491-III.

34. При цьому колегія суддів погоджується із висновками суддів попередніх інстанцій, що у названому листі не міститься посилань на конкретні обставини, встановлені щодо позивача, які відповідно до пункту 3 частини 1 статті 12 Закону № 2491-III можуть бути підставами для скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну.

35. Статтею 12 Закону № 2491-III встановлений вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, зі змісту якого слідує, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.

36. Так, відповідно до пункту 3 статті 12 Закону № 2491-III, дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.

37. Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що інформація, яка міститься в листі Управління Служби безпеки України в Чернігівській області № 74/2/2-6217 від 02 червня 2014 року, та є єдиною підставою для скасування позивачу дозволу на імміграцію, не містить будь - яких конкретних даних щодо вчинення або можливості вчинення саме позивачем будь - яких протиправних дій на шкоду державній безпеці України, громадському порядку в Україні.

38. Щодо посилання УДМС в Чернігівській області в касаційній скарзі на те, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності та навіть можлива його причетність до вчинення тяжких злочинів суперечить законним інтересам України і становить загрозу національній безпеці України, то колегія суддів зазначає наступне.

39. Відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

40. Отже, загальні підстави, умови, форми, основні ознаки правопорушення, що створюють їх склад, за що особу може бути притягнуто до одного з видів відповідальності та процедуру такого притягнення має визначати закон.

41. Вина у вчиненні злочину або адміністративному правопорушенні встановлюється в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України (4651-17) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (80731-10) відповідно.

42. Стаття 62 Конституції України закріплює принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

43. Судами попередніх інстанцій встановлено, що УДМС України в Чернігівській області при прийнятті оскаржуваного рішення, не мали належних та допустимих доказів вини позивача у вчинені тяжких злочинів, зазначених в листі УСБУ в Чернігівській області. В ході розгляду справи відповідачем не надано доказів існування вироку суду, яким позивача засуджено за вчинення злочинів, чи постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, де були б встановлені обставини, що мали б для суду преюдиційне значення.

44. Тож суди дійшли вірного висновку, що оскаржуване рішення УДМС України в Чернігівській області прийняте в супереч вимог, передбачених частиною 3 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017 року), тобто необґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

45. Доводи відповідача про відсутність порушення процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію, передбаченої пунктом 23 Порядку № 1983 в частині перевищення місячного строку її розгляду, спростовуються датою винесення рішення відповідачем - 14 серпня 2014 року, що, однозначно, перевищує місячний термін розгляду даного питання та підтверджує порушення процедури його розгляду, оскільки відлік зазначеного строку слід розпочинати від дати отримання листа Управління Служби безпеки України в Чернігівській області про доцільність розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію позивачу (04 червня 2014 року).

46. Крім того, Пунктом 23 Порядку № 1983 передбачено, що ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

47. Таким чином, територіальні органи, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, реалізують свої повноваження шляхом всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.

48. Разом з тим, як було встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи міститься лише складені в присутності позивача письмові пояснення від 14 серпня 2014 року (в день прийняття оскаржуваного рішення) щодо того, що позивачу відомо про проведення УДМС України в Чернігівській області щодо нього заходів про скасування дозволу на імміграцію в Україну, роз`яснено позивачу порядок його дій після отримання копії рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну та можливість примусового видворення, в разі його невиїзду за межі території України, а також право оскаржити рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну в судовому порядку .

49. Отже, враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до правомірного висновку щодо протиправності відповідача при прийнятті спірного рішення, оскільки він діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано та не доведено вчинення позивачем дій, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію", чим порушено законні інтереси позивача.

50. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

51. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

52. За такого правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 14 серпня 2014 року № 74.01/05-12948 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

53. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

54. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, здійснені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

55. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІІ Судові витрати.

56. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського адміністративного суду від 11 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року - залишити без змін.