804/3960/15 Про визнання протиправним та скасування рішення Державної служби інтелектуальної власності, на підставі якого видано свідоцтво на знак для товарів і послуг; визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг - 22.01.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., провівши в касаційному порядку попередній розгляд справи за позовом Дочірнього підприємства "Вітамін-Фарм" до Державної служби інтелектуальної власності України, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Вітамін-Фарм" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шлай А.В., Іванова С.М., Чабаненко С.В. від 16 грудня 2015 року,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Дочірнє підприємство "Вітамін-Фарм" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної служби інтелектуальної власності України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 12 серпня 2013 року № 39989 за заявкою №m201217604 від 10 жовтня 2012 року, на підставі якого видано свідоцтво НОМЕР_1 від 25 жовтня 2013 року на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1";

- визнати недійсним свідоцтво НОМЕР_1 від 25 жовтня 2013 року на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року провадження у справі закрито на підставі пункту першого частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.

3. Рішення суду мотивовано тим, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

4. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

5. Рішення суду мотивовано порушенням судом першої інстанції правил територіальної підсудності, оскільки справа підсудна Окружному адміністративному суду міста Києва.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційного скаргою Дочірнього підприємства "Вітамін-Фарм" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Дочірнє підприємство "Вітамін-Фарм" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить його змінити, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Касаційна скарга Дочірнього підприємство "Вітамін-Фарм" обґрунтована тим, що справа повинна розглядатись за його місцезнаходженням, оскільки предметом спору у справі є акти індивідуальної дії.

9. У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_3, посилаючись на законність рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Статтею 211 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

11. Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

12. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17 липня 1997 року встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

13. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, як зазначено у частинах першій, другій статті 55 Конституції України.

14. Саме суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості звернутися з відповідною заявою до компетентного суду.

15. Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини (далі - Суд) зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

16. У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

17. У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

18. У справі "Скорик проти України" Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

19. Враховуючи, що оскаржуване судове рішення не перешкоджає подальшому провадженню у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що воно не може бути переглянуто у касаційному порядку, а тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Вітамін-Фарм" - залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року - без змін з тих підстав, що вона не перешкоджає подальшому провадженню у справі.