826/20498/15 Про скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - 22.01.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2015 (суддя Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 (головуючий суддя - Степанюк А.Г., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі № 826/20498/15 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2015 № 0065401704.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 28.12.2015 адміністративний позов задовольнив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.02.2016 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2015 без змін.

Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: статей 744, 748 Цивільного кодексу України, статті 172 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, зазначає, що якщо за договором довічного утримання (догляду) відчужувач одержує дохід у вигляді вартості матеріального забезпечення та послуг з догляду (опікування), визначених у договорі, то ця особа зобов'язана включити такий дохід до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити з таких доходів податок на доходи фізичних осіб за ставкою, встановленою пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_2 за звітний податковий період 01.01.2014 - 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 28.07.2015 № 3993/26-52-17-04/НОМЕР_2.

За її наслідками контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 172.4 статті 172 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на недекларування та ненарахування податку на доходи фізичних осіб на суму вартості квартири, яка передана ОСОБА_3 за договором довічного утримання, як другого об'єкта нерухомості, проданого протягом звітного податкового року.

Зокрема, з'ясовано, що 21.07.2014 між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2, за ціною 643500,00 грн.

В подальшому, 03.10.2014 між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір довічного утримання, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передано, а ОСОБА_3 прийнято належну позивачу квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка оцінена в 660087,00 грн., взамін чого ОСОБА_3 зобов'язалась забезпечити позивача довічним матеріальним утриманням.

На підставі зазначеного акта перевірки Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.08.2015 № 0065401704, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 33004,35 грн. за основним платежем та 8251,09 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пункту 172.1 статті 172 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

За правилами ж пункту 172.2 статті 172 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 172.8 статті 172 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.

Отже, отриманий платником податку дохід від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), при цьому під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.

За правилами статті 744 Цивільного кодексу України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно зі статтею 748 Цивільного кодексу України набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу.

За правилами частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Утім, суди попередніх інстанцій у порушення наведених процесуальних норм не встановили з метою правильного вирішення питання про податковий обов'язок позивача у правовідносинах, щодо яких виник спір, чи зареєстровано ОСОБА_3 у встановленому законом порядку право власності на нерухоме майно, відчужене за договором довічного утримання від 03.10.2014.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 у справі № 826/20498/15 скасувати.