802/3819/14-а Про визнання протиправними дії районної державної адміністрації щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється з "для ведення фермерського господарства" на "для індивідуального садівництва" на території сільської ради; зобов'язання районної державної адміністрації повторно розглянути колективну заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок - 22.01.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до Вінницької районної державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Вінницької районної державної адміністрації на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сторчака В.Ю., Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М. від 29 січня 2015 року,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом Вінницької районної державної адміністрації треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, у якому просив:

- визнати протиправними дії щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється з "для ведення фермерського господарства" на "для індивідуального садівництва" на території Луко-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, викладену у листі року №01-19/2272 від 20 жовтня 2014;

- зобов'язати Вінницьку районну державну адміністрацію повторно розглянути колективну заяву від 14 жовтня 2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

3. Рішення суду мотивовано законністю та обґрунтованістю відмови Вінницької районної державної адміністрації у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, оскільки Перехідними положеннями Земельного кодексу України (2768-14) застосовано мораторій на зміну функціонального використання земельних ділянок з товарного сільськогосподарського призначення та ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва.

4. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

5. Рішення суду мотивовано тим, що заборона зміни цільового призначення, встановлена Перехідними положеннями Земельного кодексу України (2768-14) , поширюється на земельні частки (паї), земельні ділянки, виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, земельні ділянки, які потребують у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і не поширюється на земельні ділянки для ведення фермерського господарства, отримані безоплатно у приватну власність в розмірі земельної частки (паю).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Вінницька районна державна адміністрація звернулась із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 жовтня 2006 року на підставі розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 10 травня 2006 року № 732 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, площею 1,9825 га кожна, цільове призначення яких - для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації від 06 липня 2012 року № 792 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, загальною площею 9,9125 га, цільове призначення (вид використання) яких змінюється з "ведення фермерського господарства" на "ведення садівництва".

Державним підприємством "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" розроблено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення яких змінюється з "для ведення фермерського господарства" на "для індивідуального садівництва" громадян на території Луко-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Зазначений проект із землеустрою пройшов державну експертизу землевпорядної документації, за результатами якої Головним управлінням Держкомзему у Вінницькій області надано позитивний висновок від 30 жовтня 2012 року № 1353.

14 жовтня 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до Вінницької районної державної адміністрації із заявою про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється з "ведення фермерського господарства" на "ведення індивідуального садівництва", на території Луко-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, та яка належить їм на праві приватної власності, додавши до неї пакет документів.

Листом № 01-19/2272 від 20 жовтня 2014 року Вінницька районна державна адміністрація відмовила вказаним особам у задоволенні заяви з посиланням на те, що дія пункту "б" Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) щодо мораторію на зміну цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва або для ведення особистого селянського господарства, поширюється також на земельні ділянки, які перебувають у власності громадян для ведення фермерського господарства.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Касаційна скарга Вінницької районної державної адміністрації обґрунтована тим, що Перехідними положеннями Земельного кодексу України (2768-14) застосовано мораторій на зміну функціонального використання земельних ділянок з товарного сільськогосподарського призначення та ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва, а тому відмовляючи

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється з "для ведення фермерського господарства" на "для індивідуального садівництва", діяло на законних підставах.

9. У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_2, посилаючись на законність постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Відповідно до частини першої статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

11. Згідно частини третьої статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

12. Відповідно до частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

13. За змістом частини першої статті 32 Земельного кодексу України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

14. Дана норма кореспондується із пунктом "а" частини першої статті 121 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

15. Згідно частини третьої статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

16. Згідно підпункту б) пункті 15 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , у редакції на час спірних правовідносин, визначено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

17. За змістом пункту 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 (z1011-10) , КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.

Згідно із Класифікацією, окремими видами цільового призначення земельних ділянок є: код 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; код 01.02 - для ведення фермерського господарства; код 01.03 - для ведення особистого селянського господарства; код 01.05 - для індивідуального садівництва та інші.

18. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

19. За таких обставин заборона зміни цільового призначення, встановлена підпунктом б) пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) поширюється на земельні частки (паї), земельні ділянки, виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, земельні ділянки, які потребують у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і не поширюється на земельні ділянки для ведення фермерського господарства, отримані безоплатно у приватну власність в розмірі земельної частки (паю).

20. Враховуючи обставини справи, підстави, з яких Вінницька районна державна адміністрація відмовила ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється з "для ведення фермерського господарства" на "для індивідуального садівництва" на території Луко-Мелешківської сільської ради Вінницького району, є необґрунтованими.

21. Таким чином, судом апеляційної інстанції зроблено висновок про наявність правових підстав для визнання протиправною відмови Вінницької районної державної адміністрації у затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється з "для ведення фермерського господарства" на "для індивідуального садівництва" та зобов'язання відповідача повторно розглянути колективну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 від 14 жовтня 2014 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. Колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; у ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги його не спростовують.