ПОСТАНОВА
Іменем України
22 січня 2019 року
Київ
справа №2а-1328/422/12
провадження №К/9901/5016/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали, зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бруновської Н.В., Каралюс В.М., Костів М.В. від 02 вересня 2015 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Львівської міської ради, у якому просила визнати протиправною та скасувати ухвалу від 26 квітня 2012 року № 1475 "Про відмову ОСОБА_2 у наданні земельної ділянки на АДРЕСА_1" та зобов'язати повторно розглянути питання щодо надання земельної ділянки.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Постановою Шевченківського районного суду міста Львова від 07 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
3. Рішення суду мотивовано тим, що Львівська міська рада, приймаючи на пленарному засіданні ухвалу від 26 квітня 2012 року № 1475, діяла у відповідності до вимог статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та в межах наданих повноважень. Позивачем безпідставно ототожнюється право приватизації земельної ділянки, передбачене статтею 118 Земельного кодексу України та набуття прав власності із земель державної і комунальної власності, передбачене статтею 121 Земельного кодексу України.
4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 26 квітня 2012 року № 1475 "Про відмову ОСОБА_2 у наданні земельної ділянки на АДРЕСА_1". Зобов'язано Львівську міську раду повторно розглянути питання про надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1, для обслуговування індивідуального житлового будинку та надати мотивоване рішення.
5. Рішення суду мотивовано тим, що Львівська міська рада, приймаючи ухвалу від 26 квітня 2012 року № 1475 "Про відмову ОСОБА_2 у наданні земельної ділянки на АДРЕСА_1", не вказала мотиви для її прийняття, а тому суд позбавлений можливості встановити обставини, які були підставою для відмови позивачу у наданні земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Львівська міська рада звернулась із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1.
Із червня 2007 року ОСОБА_2 неодноразово зверталась до Львівської міської ради із заявами про надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Шевченківського районного суду міста Львова від 26 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року, визнано протиправною та скасовано ухвалу 16 сесії 5 скликання Львівської міської ради від 11 березня 2010 року № 3399 про відмову ОСОБА_2 у наданні земельної ділянки по АДРЕСА_1, орієнтованою площею 0, 10 га, для обслуговування індивідуального житлового будинку. Зобов'язано Львівську міську раду повторно розглянути на сесії Львівської міської ради питання про передачу ОСОБА_2 безоплатно у приватну власність земельної ділянки, орієнтованою площею 0, 10 га, для обслуговування індивідуального житлового будинку.
26 квітня 2012 року Львівською міською радою прийнято ухвалу № 1475 "Про відмову ОСОБА_2 у наданні земельної ділянки на АДРЕСА_1", якою ОСОБА_2 відмовлено у наданні земельної ділянки по АДРЕСА_1, орієнтованою площею 0, 10 га, для обслуговування індивідуального житлового будинку.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. Касаційна скарга Львівської міської ради обґрунтована тим, що приймаючи ухвалу від 26 квітня 2012 року № 1475 "Про відмову ОСОБА_2 у наданні земельної ділянки на АДРЕСА_1", діяла у відповідності до вимог статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та в межах наданих повноважень.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Відповідно до статті 40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
10. Згідно з пунктом г) частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
11. За змістом частин першої - третьої статті 116 Земельного кодексу України, у редакції на час спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
12. Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України, у редакції на час спірних правовідносин, передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
13. Згідно частини третьої статті 123 Земельного кодексу України, у редакції на час спірних правовідносин, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
14. Частиною другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
15. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
16. Враховуючи обставини справи, Львівська міська рада, відмовляючи ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не обґрунтовуючи підстав такої відмови, передбаченої частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України, діяла протиправно.
17. Таким чином судом апеляційної інстанції зроблено висновок про наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування ухвали від 26 квітня 2012 року № 1475 "Про відмову ОСОБА_2 у наданні земельної ділянки на АДРЕСА_1", та зобов'язання повторно розглянути питання про надання позивачу земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1, для обслуговування індивідуального житлового будинку та надати мотивоване рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
18. Колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; у ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
Керуючись статтями 341, 343, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року - без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. В. Коваленко
Суддя Я. О. Берназюк
Суддя М. І. Гриців