ПОСТАНОВА
Іменем України
22 січня 2019 року
м. Київ
справа №808/2959/17
касаційне провадження №К/9901/47488/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.10.2017 (суддя Лазаренко М.С.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 (головуючий суддя - Ясенова Т.І., судді: Суховаров А.В., Головко О.В.) у справі № 808/2959/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клєвєрон" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування наказів,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Клєвєрон" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування наказів від 03.10.2017 № 2654 та від 03.10.2017 № 2655 про проведення документальних позапланових виїзних перевірок.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 24.10.2017 адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 06.03.2018 залишив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.10.2017 без змін.
Головне управління ДФС у Запорізькій області звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.10.2017, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 46.1 статті 46, пунктів 48.1, 48.2, 48.3 статті 48, пункту 49.11 статті 49, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 11, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).
Зокрема, наголошує на наявності в нього правових підстав для призначення документальних позапланових перевірок у порядку підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку подано до органу доходів і зборів податкові декларації з податку на додану вартість, а саме: 29.08.2017 за липень 2017 року та 18.09.2017 за серпень 2017 року.
Відповідно до долучених до матеріалів справи квитанцій № 1 та № 2 зазначена податкова звітність прийнята контролюючим органом 29.08.2017 і 18.09.2017 відповідно.
Листом від 01.09.2017 № 12068/08-29-08-01 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області повідомлено позивача про те, що податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2017 року вважається неподаною у зв'язку з порушенням пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок зазначення скороченого найменування юридичної особи, замість повного, яке вказане в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Листом від 20.09.2017 № 12614/08-29-08-12 відповідачем повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Клєвєрон" про те, що податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2017 року також вважається неподаною з огляду на порушення пункту 48.3 статті 48, пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки платником не проставлено позначку щодо подання довідки про суму від'ємного значення звітного періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (додаток 2).
В подальшому заступником начальника Головного управління ДФС у Запорізькій області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийнято накази від 03.10.2017 № 2654 та від 03.10.2017 № 2655, згідно з якими наказано провести документальні позапланові виїзні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Клєвєрон" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.07.2017 по 31.07.2017 та за період з 01.08.2017 по 31.08.2017, у зв'язку з тим, що платником не подано в установлений законом строк податкові декларації з податку на додану вартість за липень 2017 року та за серпень 2017 року.
03.10.2017 на підставі вищевказаних наказів на проведення перевірок та направлень на перевірки від 03.10.2017 № 2065 та від 03.10.2017 № 2066, а також від 03.10.2017 № 2067 та від 03.10.2017 № 2068 посадовими особами відповідача здійснено виходи для здійснення контрольних заходів, проте позивачем до проведення позапланових перевірок співробітників Головного управління ДФС у Запорізькій області не допущено, про що свідчать відповідні акти.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Підпунктом 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі, коли платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
У справі, що розглядається, судами встановлено, що підставою для прийняття оспорюваних наказів про призначення документальних позапланових виїзних перевірок став висновок контролюючого органу про неподання позивачем в установлений законом строк податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2017 року. При цьому такий висновок мотивовано Головним управлінням ДФС у Запорізькій області неприйняттям ним зазначених звітних документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Клєвєрон".
Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Згідно з пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
За правилами пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку-фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій; ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента; назва та код держави резиденції нерезидента (пункт 48.4 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).
Таким чином, прийняття податкової декларації органом доходів і зборів є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник контролюючого органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. В свою чергу, підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.
Утім, за наслідками безпосереднього дослідження поданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2017 року судами встановлено їх відповідність наведеним формальним вимогам у частині заповнення обов'язкових реквізитів.
З огляду на викладене, невизнання відповідачем податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю "Клєвєрон" з податку на додану вартість за липень та серпень 2017 року лише з причини зазначення скороченої, а не повної назви товариства, а також непроставлення позначки щодо подання довідки про суму від'ємного значення звітного періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (додаток 2), є проявом надмірного формалізму.
Більш того, згідно з пунктом 7.6 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 (z0320-08)
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.
Як з'ясовано судовими інстанціями, у спірній ситуації контролюючим органом не направлено на адресу позивача другої квитанції в електронному вигляді в текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин їх неприйняття, що свідчить про відповідність податкових декларацій за липень та серпень 2017 року вимогам Податкового кодексу України (2755-17)
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) станом на момент їх подання.
За таких обставин висновок судових інстанцій про те, що контролюючим органом не підтверджено наявність у нього правових підстав для призначення документальних позапланових виїзних перевірок позивача на підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) згідно з оскаржуваними наказами ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління ДФС у Запорізькій області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.10.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 у справі № 808/2959/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк