826/5369/18 Про визнання протиправним та скасування наказу Державної архітектурно - будівельної інспекції України в частині анулювання ліцензії - 18.01.2019 Прийняття

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Системна наладка" до Державної архітектурно - будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу в частині анулювання ліцензії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної архітектурно - будівельної інспекції України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Глущенко Я.Б., суддів Бужак Н.П., Пилипенко О.Є.,

в с т а н о в и в :

ТОВ "Системна наладка" звернулось у суд з позовом до Державної архітектурно - будівельної інспекції України, у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 29.12.2017 №64-л в частині анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками.

Також, позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу.

В обґрунтування вимог заяви позивач посилається на те, що невжиття такого заходу призведе до неможливості здійснювати господарську діяльність та призведе до збитків, які виникнуть внаслідок невиконання договірних зобов'язань.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Звернув увагу, що позивач просить забезпечити позов про визнання протиправним та скасування наказу Державної архітектурно - будівельної інспекції України №64-л від 29.12.2017 в частині анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з середніми та значними наслідками (реєстраційний номер №2013036794) шляхом зупинення дії наказу у наведеній частині до набрання законної сили судовим рішенням у справі. Проте, вирішення клопотання про забезпечення адміністративного позову у спосіб, про який просить позивач, є фактично вирішенням спору по суті, що є неприпустимим та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року скасовано ухвалу суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким заяву позивача задоволено.

Зупинено дію наказу Державної архітектурно - будівельної інспекції України №64-л від 29.12.2017 в частині анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з середніми та значними наслідками (реєстраційний номер №2013036794), виданої Товариству з обмеженою відповідальністю "Системна наладка", до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Задовольняючи заяву Товариства про забезпечення позову, апеляційний суд виходив з того, що невжиття таких перешкоджає позивачу здійснювати господарську діяльність, що у свою чергу може призвести до збитків, які виникнуть внаслідок невиконання договірних зобов'язань. Тобто, може мати місце заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, та для їх відновлення останньому необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, Державна архітектурно-будівельна інспекція України оскаржила його в касаційному порядку. У касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року та залишити в силі ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивачем не наведено обставин, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також не конкретизовано, яких саме зусиль він буде змушений докласти у разі невжиття судом таких заходів. Звертає увагу і на те, що задоволення поданої позивачем заяви про забезпечення позову породжує здійснення Товариством господарської діяльності із порушенням вимог Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (222-19) та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з середніми та значними наслідками.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення скарги з огляду на таке.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до вимог частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС).

Тобто, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Проте, зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, необхідність задоволення заяви про забезпечення позову мотивовано тим, що невжиття таких перешкоджає позивачу здійснювати господарську діяльність, що у свою чергу може призвести до збитків, які виникнуть внаслідок невиконання договірних зобов'язань, оскільки згідно наданих позивачем копій договорів підряду та субпідряду від 19.09.2017, а також листа ТОВ "Хорос" від 29.03.2018, за порушення підрядником та субпідрядником (позивачем) зобов'язань, передбачених цими договорами, останній несе відповідальність у вигляді штрафу.

Проте, за умовами вказаних договорів, субпідрядник може залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників), діють договори до повного виконання сторонами своїх зобов'язань або їх розірвання, а роботи мають бути здійснені у відповідності до чинного законодавства України та будівельних і санітарних норм.

Зупиняючи дію оскаржуваного наказу, апеляційним судом не враховано, що за умовами договорів субпідрядник взяв на себе зобов'язання по виконанню пусконалагоджувальних робіт на ПС 750 кВт "Київська", а замовник - призупинити дію договору у разі порушення при виконання робіт будівельних норм і правил.

Крім того, Суд звертає увагу, що застосування таких заходів забезпечення позову, як зупинення дії наказу в частині анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з середніми та значними наслідками, фактично надає можливість субпідряднику безперешкодно, без жодних обмежень, продовжувати виконання пусконалагоджувальних робіт на ПС 750 кВт "Київська".

Відповідач, який є спеціальним органом у сфері містобудування, зазначив, що продовження господарської діяльності здійснюється Товариством з порушенням вимог Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (222-19) та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з середніми та значними наслідками.

Застосовуючи заходи забезпечення позову, апеляційний суд не зазначив і про очевидну протиправність наказу відповідача, дію якого зупинено в порядку забезпечення позову, і відповідні обставини не встановив.

Викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність застосованих апеляційним судом заходів забезпечення позову, що є підставою для скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі ухвали суду першої інстанції.