185/1824/17(2-а/185/193/17) Про визнання дій ОУПФУ протиправними та зобов'язання призначити, перерахувати та виплатити пенсію за віком - 18.01.2019 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити, перерахувати та виплатити пенсію за віком, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Шаповалової І.С., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Чумака С.Ю., суддів Білак С.В., Гімона М.М.,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначення йому з 17.02.2017 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням ч.2 ст. 40 цього Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком;

- зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком з 17.02.2017 відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі також Закон №1058) з урахуванням ч. 2 ст. 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що отримуючи пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку за Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) вперше із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до Закону №1058-IV (1058-15) він звернувся у лютому 2017 року, а тому відповідач зобов'язаний призначити пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2014-2016 роки.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суди мотивували свої рішення тим, що позивачу призначена саме пенсія за віком, але з урахуванням особливостей пенсійного забезпечення працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, тобто із зменшенням пенсійного віку, що свідчить про відсутність підстав для повторного призначення такого виду пенсії, як пенсія за віком.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У поданих запереченнях відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, з огляду на таке.

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 15.01.1993 року перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 ( далі - Закон № 1788-ХІІ (1788-12) )

17.02.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком.

Листом № 3615/07/18 від 27.02.2017 відповідач повідомив позивача про відмову у застосуванні середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. При цьому відповідач посилався на те, що позивачу вже призначено пенсію за віком відповідно до ст. 14 Закону № 1788-ХІІ, яка з 01.01.2004 обчислена відповідно до Закону №1058-ІV (1058-15) , тому відсутні підстави для призначення, нарахування та виплати пенсії відповідно до ст. 26 з урахуванням ст. 40 та ст. 45 Закону № 1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, занятих в галузях економіки України, за три календарні роки, що передують року звернення.

Не погоджуючись із таким рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Закону №1788 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон №1058, який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, з 1 січня 2004 року Закон №1058 є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

Пунктом 16 наведеного розділу Закону №1058 визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (2148-19) мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Згідно положень статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до норм Закону 1788-ХІІ може бути призначена пенсія за вислугу років.

Отже, законодавством передбачено лише 4 види пенсій.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходиться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

З аналізу наведених норм слідує, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені статтею 9 Закону №1058-IV або положеннями Закону №1788-ХІІ (1788-12) .

При цьому, особи, які працювали на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно вищенаведених положень законодавства призначається, перераховуються та виплачується у відповідності з положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Отже, в даному випадку переведення з одного виду пенсії на інший відсутнє, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена відповідно до ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", є різновидом пенсії за віком, зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком повторно у зв'язку із досягненням загального пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Крім того, частиною третьою ст. 45 Закону №1058-IV передбачено, що визначена ч. 2 ст. 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовується лише у випадку переведення вперше з одного виду пенсії на інший.

Оскільки у даному випадку не відбулось та не могло відбутись переведення з одного виду пенсії на інший, тому Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами рішень, а тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у справі №185/1824/17 (2-а/185/193/17) залишити без змін.