823/882/17 Про визнання протиправними дій ДФС та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, з податку на доходи фізичних осіб, за платежем військовий збір та нараховані штрафні санкції - 11.06.2019 Прийняття

6 червня 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач у справі) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про (з урахуванням уточнення) визнання протиправними дій податкового органу з проведення перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, з податку на доходи фізичних осіб, за платежем військовий збір та нараховано штрафні санкції, з підстав протиправності їх прийняття.

15 листопада 2018 року рішенням Черкаського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень доведено суду правомірність дій по проведенню перевірки та обґрунтованість винесених податкових повідомлень-рішень.

3 травня 2017 року позивачем подано касаційну скаргу, в якій позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу податковий орган наводить доводи аналогічні викладеним в судових рішеннях, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 13 січня 2017 року начальником податкового органу видано наказ № 24 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки Підприємця", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, ЄСВ за період з 8 травня 2013 року по 31 грудня 2016 року. Термін проведення перевірки з 17 лютого 2017 року по 2 березня 2017 року. Даний наказ позивачем отримано 17 січня 2017 року у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1850100170849.

16 лютого 2017 року на підставі пункту 77.1 та пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, сформовано направлення на перевірку №290/23-00-13-0124, № 254/23-00-13-0124, які вручені представнику позивача за довіреністю 20 лютого 2017 року.

Для проведення документальної планової виїзної перевірки Підприємця, ревізорами-інспекторами контролюючого органу здійснено вихід на податкову адресу (реєстрації), проте, за адресою - АДРЕСА_1, Підприємець був відсутній, про що складено акт від 17 лютого 2017 року "Про відсутність встановлення місцезнаходження".

У відповідності до вимог статті 85 Податкового кодексу України ГУ ДФС у Черкаській області на податкову адресу Підприємця направлявся лист (запит) від 17 лютого 2017 року № 3389/23-00-13-0107, який вручено 18 лютого 2017 року, а також лист (запит) від 21 лютого 2017 року за № 3772/23-00-13-0107, який вручено 23 лютого 2017 року щодо надання підтверджуючих первинних документів.

Відповіді та підтверджуючих документів на вищевказані запити контролюючим органом не отримано, про що складено акти про ненадання документів на перевірку.

23 лютого 2017 року Підприємцем надано лист за вх. № 89 про відмову у наданні документів у зв`язку з незаконним проведенням перевірки.

За наслідками планової виїзної перевірки в приміщенні ДФС складено акт № 99/23-00-13-0117/2668119871 від 10 березня 2017 року про результати документальної планової виїзної перевірки Підприємця, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Актом перевірки зафіксовано порушення:

- пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2014 рік, 2015 рік та 2016 рік на загальну суму 2682694,87 грн в тому числі за 2014 рік - 595048,97 грн, за 2015 рік - 1015702,03 грн, за 2016 рік - 1071943,87 грн;

- статті 168, статті 163, пункту 161 Підрозділу 10 Інших перехідних положень Податкового кодексу України (2755-17) , у результаті чого донараховано військовий збір на загальну суму 165924,43 грн, в т. ч. за 2015 рік на суму 76595,78 грн, за 2016 рік на суму 89328,66 грн;

- підпунктів 1,2 пункту 1 статті 7 та абзацу 3 пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в результаті чого донараховано єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 242210,37 грн, в тому числі за 2014 рік - 77718, 28 грн, за 2015 рік - 77967,99 грн та за 2016 рік на суму 86524,10 грн;

- пункту 44.6 статті 44, пунктів 198.3, 198,6 статті 198, пункту 200.1 ст. 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість, на загальну суму 2813642 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняті, податкові повідомлення-рішення від 24 березня 2017 року:

- №0010671301, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 3570050 грн;

- №0010711301, яким донараховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 3353368,59 грн;

- №0010721301, яким донараховано військовий збір в розмірі 207405,54 грн;

- №0010731301, яким нараховано штраф в розмірі 510 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, документальна планова виїзна перевірка проведена податковим органом в приміщенні контролюючого органу.

Суди попередніх інстанцій не встановили, на підставі чого, та у відповідності до якої норми Податкового кодексу України (2755-17) податковим органом змінено вид перевірки, місце її проведення. Не встановлено, чи є відсутність суб`єкта перевірки за податковою адресою підставою для проведення перевірки в іншому місці.

За приписами пункту 77.6 статті 77 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що направлення на перевірку №290/23-00-13-0124, № 254/23-00-13-0124 вручені представнику позивача за довіреністю 20 лютого 2017 року. Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що направлення вручені вже після дати початку перевірки, визначеної в акті - 17 лютого 2017 року. Суди першої та апеляційної інстанції не встановили, чи можливо проведення виїзної документальної перевірки без вручення суб`єкту перевірки направлень, та за відсутності акта про відмову від отримання вказаних направлень.

Судами не враховано, чи передбачає діючий Податковий кодекс України (2755-17) можливості проведення будь-якої документальної перевірки за відсутності суб`єкта перевірки за місцем знаходження, ненадання (не надсилання) йому направлень на перевірку та за відсутністю акта про відмову від отримання направлень.

Суд не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відсутність Підприємця за юридичною адресою виключає не допуск перевіряючих до перевірки, отже виїзна перевірка може бути проведена. Вказаний висновок не ґрунтується на жодній нормі Податкового кодексу України (2755-17) .

Суд зазначає, що законність наказу про проведення перевірки, навіть якщо така законність встановлена судом, ще не свідчить про безумовну законність дій по проведенню перевірки.

Як зазначено у акті перевірки (том 1 арк. с. 7) документальна перевірка проводиться вперше, відповіді та підтверджуючи документи Підприємцем не надано. При перевірці використані бази даних комплексу АРМ "Податковий блок", податковим органом направлялись запити на проведення зустрічних перевірок, на момент підписання акта відповідей на запити не отримано.

Суди попередніх інстанцій процитувавши в своїх рішеннях акт перевірки, не з`ясували, на підставі чого податковий орган дійшов до висновків про порушення Підприємцем норм діючого законодавства, чи можливо впевнено встановити такі порушення за відсутності первинних документів та без з`ясування яка господарська діяльність проводилась Підприємцем у період, що перевірявся. Суди не з`ясували, чи можливо провести документальну перевірку за відсутності, власне, документів.

Позивач, на підтвердження своєї позиції надав суду першої інстанції вісім томів первинних документів, але жоден з них не проаналізований судами як першої так і апеляційної інстанції. Суд першої інстанції процитував акт перевірки, суд апеляційної інстанції обмежився копіюванням рішення суду першої інстанції.

Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відтак Суд визнає, що судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

Частиною четвертою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.