759/16208/16-а Про визнання протиправними та скасування рішення об'єднаного управління Пенсійного фонду України про відмову в призначенні пенсії працівнику прокуратури за вислугу років, та зобов'язання ОУПФУ призначити особі пенсію за вислугу років - 18.01.2019 Прийняття

за касаційною скаргою Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Святошинського районного суду м. Києва (суддя Кириленко Т. В.) від 13 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Губської Л. В., Ісаєнко Ю. А., Оксененка О. М.) від 21 червня 2017 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 20 грудня 2016 року, просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії за вислугу років;

- зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років згідно зі ст. 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1789-XII (1789-12) ), у редакції до внесення змін Законом № 3668-VI (3668-17) з 09 вересня 2016 року;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 551,20 грн. В разі неможливості призначити пенсію згідно ст. 50-1 Закону № 1789-XII, у редакції до внесення змін Законом № 3668-VI (3668-17) , позивач просив призначити йому пенсію на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII (1697-18) ).

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що він має достатній стаж за вислугу років в органах прокуратури, та стаж роботи на посадах слідчих і прокурорів, необхідний для призначення пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-XII, у призначенні якої відповідач протиправно відмовив.

3. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 13 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Правобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії. Зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років згідно ст. 86 Закону № 1697-VII з дня звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 09 вересня 2016 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20грн.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 24 липня 2017 року Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 13 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

8. 08 лютого 2018 року касаційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 13 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

9. Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

10. Станом на 18 січня 2019 року заперечення або відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 у період з 24 травня 1990 року по 29 травня 1992 року проходив військову службу, а з 01 вересня 1993 року по 30 червня 1998 року навчався в Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого на денному відділенні за спеціальністю "Правознавство", що підтверджується копією диплома спеціаліста серії ХА № 10369126 та записом у трудовій книжці позивача.

12. Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1, 17 липня 1998 року позивач розпочав трудову діяльність в органах прокуратури, та з 15 грудня 2015 року працює прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 м. Києва.

13. 09 вересня 2016 року позивач звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

14. Листом Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26 вересня 2016 року № 28291/06 позивачеві повідомлено про те, що законних підстав для призначення йому пенсії за вислугу років немає. Вказана відмова обґрунтована тим, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ (213-19) (далі - Закон № 213-VIII (213-19) ) у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

15. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що станом на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, вислуга років позивача відповідала вимогам ч. 1 ст. 86 Закону № 1697-VII. Отже, стаж роботи позивача згідно з вимогами абзацу 6 ч. 1 ст. 86 цього Закону дає йому право на призначення йому пенсії за вислугу років.

17. Водночас, суд першої інстанції визнав необґрунтованим посилання відповідача на п. 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 213-VІІІ (213-19) , відповідно до якого, з 01 червня 2015 року всі пенсії, у тому числі спеціальні призначаються на загальних підставах, зокрема відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , та скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру", оскільки Закон № 1697-VІI (1697-18) , на підставі якого позивач звернувся із вимогою про призначення пенсії, набрав чинності 15 липня 2015 року, тобто після 01 червня 2015 року.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. У касаційній скарзі скаржник вказує, що при ухваленні оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій не було враховано, що у відповідності до п. 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VІІІ (213-19) , з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про прокуратуру" не призначаються.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

20. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом № 1697-VII (1697-18) , який набирав чинності з 15 липня 2015 року.

22. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону № 1697-VII незалежність прокурора забезпечується належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора.

23. Згідно з положенням ч. 1 ст. 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

24. За змістом ч. 5 ст. 86 Закону №1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

25. Як було встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується відповідачем, вислуга років позивача, яка дає право на пенсію за вислугу років, обчислена згідно з ч. 6 ст. 86 Закону № 1697-VII становить 22 роки 06 місяців 28 днів, в тому числі, на посадах прокурора - 16 років 7 місяців 07 днів.

26. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність у позивача права на призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону № 1697-VII, а тому дії відповідача щодо відмови в її призначенні є протиправними.

27. Водночас, посилання відповідача на п. 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 213-VІІІ (213-19) , колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

28. Згідно з п. 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 213-VІІІ (213-19) у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України (4495-17) , Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

29. Вказаний у п. 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 213-VІІІ (213-19) закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону №1789-ХІІ (1789-12) щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення за вислугу років і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

30. Отже, з аналізу п. 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 213-VІІІ (213-19) колегія суддів дійшла висновку, що ним скасовані діючі станом на 01 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону № 1789-ХІІ (1789-12) .

31. Проте, 15 липня 2015 року, у зв'язку з набуттям чинності Закону № 1697-VII (1697-18) , Закон № 1789-ХІІ (1789-12) частково втратив свою чинність.

32. Отже, питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України регулюється ст. 86 Закону № 1697-VІІ, який набрав чинності 15 липня 2015 року, та є діючою, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 1697-VІІ (1697-18) .

33. Аналогічна правова позиція у справах цієї категорії, висловлена Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 червня 2018 року (справа № 686/17309/17).

34. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують їх висновків та ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм.

35. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про часткове задоволення позовних вимог.

36. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

37. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.