Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.06.2008 р. (суддя Хабіб М.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2008 р. (судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б., Марко Р.І.), в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. до ТОВ "Ресторан "Беркут" та Львівської міської ради в особі Управління державної реєстрації про визнання недійсними рішення від 22.10.2003 р. (протокол № 8) загальних зборів учасників ТОВ "Ресторан "Беркут", змін та доповнень до статуту ТОВ "Ресторан "Беркут", зареєстрованих 10.11.2003 р. за №1389-ф відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, ОСОБА_1. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, позов задовольнити, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення учасника судового процесу ОСОБА_2, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2003 р. зборами засновників ТОВ "Ресторан "Беркут" прийнято рішення про включення в число співзасновників товариства ОСОБА_1. з часткою у статутному фонді 375 000 грн., що становить 50 %, та про внесення змін до установчих документів в частині складу учасників та розподілу їх часток у статутному фонді: ОСОБА_2 - 45,694 % - 342 705 грн.; ОСОБА_2. - 4,306% - 32 295 грн; ОСОБА_1. - 50% - 375 000 грн. Рішення оформлене проколом № 5, який підписаний головою зборів ОСОБА_2. та секретарем ОСОБА_2. Зміни до установчого договору та статуту посвідчені нотаріально, проте не зареєстровані у встановленому діючим законодавством порядку.

Судами встановлено, що 22.10.2003 р. зборами учасників товариства прийнято рішення, яке оформлене протоколом № 8, про виключення ОСОБА_2 з числа учасників товариства та включення до числа учасників ОСОБА_3. у зв'язку із добровільним виходом ОСОБА_2 та передачею його частки 95,694 % та частки ОСОБА_2. 1,6151 % у статутному фонді ОСОБА_3., та про внесення відповідних змін до установчих документів товариства. Протокол підписаний головою зборів ОСОБА_2. та секретарем ОСОБА_2. Зміни та доповнення до статуту товариства згідно даного рішення зареєстровані 10.11.2003 р.

В позовних вимогах позивач просив визнати недійсним рішення зборів учасників товариства від 22.10.2003 р. (протокол № 8) та внесені на підставі нього зміни та доповнення до установчих документів ТОВ "Ресторан "Беркут".

Відповідно до ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" (надалі -Закон) в редакції, чинній станом на червень 2003 р., учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку ( її частину) у статутному фонді одному або кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. При передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.

Пунктом 4.5 Статуту товариства встановлено, що учасник товариства може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному або кільком учасникам товариства, а за згодою інших учасників товариства і третім особам.

Відповідно до ст. 10 Закону учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства. Вихід учасника з товариства зумовлює припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. Право учасника товариства на вихід не залежить від згоди товариства чи інших його учасників.

Відповідно до статті 148 ЦК України учасники товариств з обмеженою відповідальністю мають право вийти з цих товариств. Учасники товариств з обмеженою відповідальністю повинні повідомити товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці або у інший передбачений статутом строк.

Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід.

Судами встановлено, що 13.06.2003 р. зборами учасників товариства прийнято рішення про виключення ОСОБА_2 з числа учасників товариства та включення до числа учасників ОСОБА_3. у зв'язку із добровільним виходом та передачею частки 95,694 % у статутному фонді ОСОБА_3. Дані зміни до установчих документів товариства нотаріально посвідченні 18.06.2003 р.

Врахувавши, що станом на 20.06.2003 р. ОСОБА_2. вже відступив свою частку ОСОБА_3. та не був учасником товариства, а тому не міг приймати жодних рішень, як учасник товариства, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованих висновків, що рішення від 20.06.2003 р. (протокол № 5), на яке посилається позивач як на підставу своїх вимог, не можна вважати належними та допустимими доказами включення позивача в число учасників товариства.

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до п. 1 ст. - 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. - 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 4-3, 4-7, 33, 34, 43, 99, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін; правомірно відмовили в позові.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. - 111-7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_1. залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2008 р. у справі № 24/279 залишити без змін.