826/273/16 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким застосовано штраф за прострочення сплати єдиного податку з юридичних осіб - 11.06.2019 Прийняття

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Синтез-К" (далі - Товариство, платник податків, позивачу справі) звернулося до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 листопада 2015 року №005388/15-04, якими позивачу за затримку сплати на 155 календарних днів суми грошового зобов`язання 18500,40 грн єдиного податку з юридичних осіб застосовано штраф у розмірі 20 %, що становить 3700,08 грн, з мотивів безпідставності його прийняття. Також позивач просив зобов`язати податковий орган скасувати пеню, нараховану Товариству у 2015 році в розмірі 1598,98 грн.

10 серпня 2016 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, позов Товариства задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 05 листопада 2015 року № 005388/15-04 та зобов`язано відповідача внести зміни до картки особового рахунку Товариства з єдиного податку з юридичних осіб, шляхом скасування нарахованої 31 жовтня 2015 року пені в сумі 1598,98 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України, у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки, з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

У січні 2017 року відповідачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення цих судів та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Касаційна скарга податкового органу за змістом аналогічна апеляційній скарзі та зводиться до цитування норм податкового законодавства з посиланням на порушення позивачем строків сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання зі сплати єдиного податку.

11 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, справу № 826/273/16 витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва. Цією ж ухвалою відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги до закінчення касаційного провадження.

01 березня 2018 року матеріали касаційного провадження №К/9901/31232/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

03 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційного провадження прийнято до провадження, справа №826/273/16 повторно витребувана з суду першої інстанції.

05 квітня 2018 року справа № 826/273/16 надійшла на адресу Верховного Суду.

У запереченні на касаційну позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення касаційних скарг.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень, Суд вважає, що зазначеним вимогам закону такі судові рішення відповідають з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 03 лютого 2015 року Товариством подано податкову декларацію платника єдиного податку-юридичної особи за 2014 рік (реєстраційний номер №9079751812), в рядку 7 "Сума єдиного податку за податковий звітний період" якої зазначено 17626,71 грн, а в рядку 8 "Сума єдиного податку за минулий податковий (звітний) період" якої зазначено 8945,26 грн.

Позивачем виявлено, що при заповненні звітної податкової декларації за 2014 рік бухгалтером Товариства допущена помилка при перенесенні даних із декларації минулого звітного періоду, а саме, помилка полягала у неправильному перенесенні суми єдиного податку, зазначену у рядку 7 Декларації за 3 квартали 2014 року у рядок 8 Декларації за 2014 рік: замість перенесення суми рядка 7 (17626,71 грн) "Сума єдиного податку за податковий (звітний) період", було перенесено суму рядка 9 (8945,26 грн) "Сума єдиного податку до спати за податковий (звітний) період" Декларації за III квартали 2014 року, що призвело до завищення податкового зобов`язання за 2014 рік на суму 8681,45 грн (17626,71 - 8945,26).

12 жовтня 2015 року, виявивши завищення податкового зобов`язання у податковій декларації за 2014 рік, Товариство подало до контролюючого органу уточнюючу податку декларацію за 2014 рік, у якій уточнено суми:

- у рядку 8 (сума єдиного податку за минулий податковий період) зазначено 17 626,71 грн;

- у рядку 10 (сума єдиного податку за даними раніше поданої декларації, що уточнюється) зазначено 16857,64 грн;

- у рядку 12 (сума, яка зменшує податкове зобов`язання у зв`язку з виправленням помилки) зазначено 8681,45 грн;

- рядку 9 (уточнена суму податкових зобов`язань за звітний податкових період) зазначено 8 176,19 грн.

Вищезазначені податкові декларації (звітна та уточнююча) прийняті контролюючим органом без зауважень та зареєстровані, що не заперечувалося відповідачем та підтверджується копіями відповідних квитанцій.

23 жовтня 2015 року податковим органом проведена перевірка з питання дотримання позивачем податкового законодавства в частині своєчасності сплати податкових зобов`язань, за результатами якої складено акт перевірки від 23 жовтня 2016 року № 651/15-04 (далі - акт перевірки).

Податковим органом встановлено порушення Товариством строків сплати самостійно узгоджених грошових зобов`язань по єдиному податку, передбачених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме: кошти в сумі 2 259,90 грн мали бути сплачені 19 лютого 2015 року, в той час як фактично сплачені з затримкою на 89 календарних днів згідно з платіжним дорученням від 19 травня 2015 року № 43; кошти в сумі 5299,10 грн мали бути сплачені 19 лютого 2015 року, в той час як фактично сплачені з затримкою на 155 календарних днів згідно з платіжним дорученням від 23 липня 2015 року № 74; кошти в сумі 2259,90 грн мали бути сплачені 20 травня 2015 року, в той час як фактично сплачені з затримкою на 65 календарних днів згідно з платіжним дорученням від 23 липня 2015 року № 74; кошти в сумі 8681,45 грн мали бути сплачені 19 серпня 2015 року, в той час як фактично сплачені з затримкою на 54 календарних днів згідно з уточнюючим звітом від 12 жовтня 2015 року № 9082126652.

05 листопада 2015 року на підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 005388/15-04, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов`язання за платежем "єдиний податок з юридичних осіб, 18050300" в розмірі 18500,40 грн всього на 155 днів, нараховано підприємству штраф в сумі 3700,08 грн (що складає 20% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання).

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивачем отримано рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 15 грудня 2015 року № 18995/10/26-15-10-06, винесене за результатами розгляду первинної скарги, відповідно до змісту якого податкове повідомлення-рішення від 05 листопада 2015 року № 005388/15-04 залишено без змін.

31 жовтня 2015 року позивачу нарахована пеня в сумі 1598,98 грн.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для їх скасування, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України закріплений обов`язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 294.1 статті 294 Податкового кодексу України визначено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої - шостої груп є календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (пункт 294.2 статті 294 Податкового Кодексу України).

Згідно з пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Водночас відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

При цьому, пункт 50.2 вказаної статті Кодексу містить наступне застереження - платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що сплата суми грошового зобов`язання за уточнюючим розрахунком здійснюється з урахуванням закінчення граничного строку подання податкової декларації до якої подається такий уточнюючий розрахунок.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що подання 12 жовтня 2015 року платником податків (позивачем) уточнюючого розрахунку в період до проведення перевірки 23 жовтня 2015 року відповідає нормам податкового законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в інтегрованій картці платника єдиного податку з юридичних осіб нарахування та погашення грошових зобов`язань, помилково нарахованих позивачем здійснювалось наступним чином:

- згідно з податковою декларацією платника єдиного податку-юридичної особи за 2014 рік (від 03 лютого 2015 року №9079751812) нараховано 19 лютого 2015 року грошове зобов`язання в сумі 16857,64 грн, яку погашено 19 лютого 2015 у сумі 9298,64 грн за рахунок переплати. 19 травня 2015 року у сумі 2259,89 грн платіжним дорученням від 19 травня 2015 року №43 та 24 липня 2015 року у сумі 5299,11 грн платіжним дорученням від 23 липня 2015 року №74;

- згідно з податковою декларацією платника єдиного податку-юридичної особи за І квартал 2015 року (від 28 квітня 2015 року №9080549086) нараховано 20 травня 2015 грошове зобов`язання в сумі 2259,93 грн, яке погашено 24 липня 2015 року згідно з платіжним дорученням від 23 липня 2015 року №74;

- згідно з податковою декларацією платника єдиного податку-юридичної особи за І півріччя 2015 року (від 05 серпня 2015 року №9164341529) нараховано 19 серпня 2015 року грошове зобов`язання у сумі 10971,79 грн, яку погашено 19 серпня 2015 року у сумі 2269,11 грн за рахунок переплати, 12 жовтня 2015 року у сумі 8681,45 грн у зв`язку з поданням уточнюючої податкової декларації платника єдиного податку - юридичної особи за 2014 рік (від 12 жовтня 2015 року №9082126652) та 30 жовтня 2015 року у сумі 21,23 грн згідно з платіжним дорученням від 30 жовтня 2015 року №107 (після складання акта перевірки).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За приписами підпункту 129.1.2. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України на суму заниження податкового зобов`язання пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки матеріалами справи підтверджується відсутність складу податкового правопорушення, тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В межах спірних правовідносин судами попередніх інстанцій встановлено відсутність факту податкового боргу або заниження грошового зобов`язання, натомість позивачем в декларації за 2014 рік грошове зобов`язання з єдиного податку юридичної особи помилково завищено на суму 8681,45 грн.

Враховуючи наведене, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що нарахування пені у 2015 році у розмірі 1598,98 грн відповідно до норм статті 129 Податкового кодексу України є неправомірним внаслідок відсутності об`єкту її обчислення.

Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі № 826/273/16 залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (ЄДРПОУ 39561761) судовий збір за подання касаційної скарги, відстрочений ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2017 року, в розмірі 1461,60 (одна тисяча шістсот п`ятдесят три гривні шістдесят копійок) гривень.