577/5237/16-а Про визнання неправомірними дії ОУПФУ щодо відмови призначити особі пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та зобов'язання ОУПФУ призначити особі пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - 18.01.2019 Прийняття

за касаційною скаргою Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області (суддя Буток Т. А.) від 28 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Григорова А. М., Тацій Л. В., Подобайло З. Г.) від 23 лютого 2017 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, в якому просив:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови призначити їй з 01 грудня 2016 року пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) ;

- зобов'язати Конотопське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області здійснити призначення їй пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 01 грудня 2016 року та провести виплату пенсії за віком з урахуванням виплаченої за вказаний період суми пенсії.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що відмова відповідача у призначенні їй пенсії за віком з посиланням на те, що вона вже отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ) як працівник освіти, тобто використала своє право на призначення пенсії, є незаконно. Вказані дії відповідача вона вважає неправомірними, так як Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (1058-15) (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) визначені види пенсій, перелік яких є остаточним та розширеному тлумаченню не підлягає. В цьому переліку немає такого виду пенсії як пенсія за вислугу років. Таким чином, при досягненні громадянином пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону № 1058-IV, у разі звернення за призначенням пенсії за віком, слід враховувати, що за нормами Закону № 1058-IV (1058-15) таке звернення є первинним, а тому не підлягають застосування положення ст. 45 вказаного Закону.

3. Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено:

- визнано неправомірними дії Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови призначити ОСОБА_2 з 01 грудня 2016 року пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком;

- зобов'язано відповідача здійснити призначення позивачу з 01 грудня 2016 року пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, та провести виплату пенсії за віком, з урахуванням виплаченої за вказаний період суми пенсії.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Конотопське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2016 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. 31 березня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла заява ОСОБА_2, в якій позивач просить розглядати справу без її участі, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 13 лютого 2018 року касаційну скаргу Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року у справі № 577/5237/16-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач - ОСОБА_2 з 24 листопада 2006 року перебуває на обліку в Конотопському ОУ ПФУ Сумської області як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону № 1788-ХІІ.

12. 01 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Конотопського ОУ ПФУ Сумської області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV (1058-15) .

13. Листом від 05 грудня 2016 року Конотопське ОУ ПФУ Сумської області повідомило позивача про результати розгляду її заяви від 01 грудня 2016 року про призначення пенсії за віком, зазначивши, що так як нею, відповідно до заяви від 24 листопада 2006 року, вже використане право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти, то її заява від 01 грудня 2016 року про призначення їй пенсії за віком не може бути розглянута як первинне звернення за призначенням пенсії. В той же час, відповідно до ст. 45 Закону № 1058-IV вона може бути переведена з одного виду пенсії на інший, зокрема, з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. При цьому, за її бажанням, може бути врахована заробітна плата за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час попереднього призначення пенсії. Також роз'яснено, що переведення її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком є недоцільним, так як при цьому зменшується розмір її пенсії. З урахуванням зазначених обставин, позивачеві відмовлено у переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком /а. с. 4/.

14. Позивач, вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком протиправними, звернулася до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив із неправомірності застосування відповідачем до спірних правовідносин норми ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV, оскільки позивач звернулася до відповідача за призначенням пенсії за віком вперше, а тому, відповідач при обчисленні пенсії повинен був застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як передбачено ст. 40 Закону № 1058-IV.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:

- суди попередніх інстанцій під час винесення оскаржуваних рішень проігнорували доводи управління, що з урахуванням ст. 45 Закону № 1058-IV, втому числі і тих, що визначають безстрокове призначення пенсій (за винятком випадків, коли пенсія призначається на певний період), позивач має право лише на переведення на пенсію за віком, а не на її призначення, оскільки право на призначення пенсії позивачем реалізовано ще у 2006 році;

- управлінням було прийнято правомірне рішення про відмову позивачеві у призначенні пенсії як такій, що вже отримує пенсію та повідомлено про можливість переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Разом з цим, при опрацюванні пенсійної справи позивача встановлено недоцільність здійснення такого переведення, оскільки наслідком буде зменшення пенсійної виплати, про що позивача також проінформовано;

- суд апеляційної інстанції безпідставно послався на позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 09 червня 2015 року у справі № 21-550а14, оскільки правовідносини, які склалися між сторонами у даній справі суттєво різняться з тими, що були предметом розгляду у справі № 21-550а14, адже стосуються пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб, яке здійснюється відповідно до Закону України № 2262-ХІІ (2262-12) , котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, аніж Закон № 1058-IV (1058-15) . На відміну від пенсій за вислугу років військовослужбовцям, пенсія за вислугу років працівникам освіти призначається за Законом № 1058-IV (1058-15) , як і пенсія за віком;

- при винесенні судами попередніх інстанцій оскаржуваних рішень в частині зобов'язання управління призначити позивачу пенсію за віком, не враховано положень ст. 58 Закону № 1058-IV, відповідно до якої органом, який призначає пенсію є Пенсійний фонд. Отже, суд не може перебирати на себе повноваження органів державної влади, в даному випадку органів Пенсійного фонду України, повноваження яких чітко визначені законодавством.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

18. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

20. Отже, Законом № 1058-IV (1058-15) не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.

21. Разом з цим, ст. 2 Закону № 1788-ХІІ передбачено призначення пенсії за вислугу років.

22. Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

23. Частиною 3 ст. 45 Закону № 1058-IV визначено порядок переведення з одного виду пенсії на інший, відповідно до абз. 2 якої, при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

24. Тобто, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV (1058-15) .

25. ОСОБА_2 призначено пенсію у 2006 році відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-IV (1058-15) позивач звернулася вперше, а тому у відповідача були наявні підстави для перерахунку пенсії із застосуванням середньої заробітної плати для призначення пенсії за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

26. Аналогічний правовий висновок у спорах цієї ж категорії міститься у постановах Верховного Суду України від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (21-6331а15), Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17 (11-731апп18), Верховного Суду від 22 лютого 2018 року у справі № 310/3774/17, від 13 грудня 2018 року у справах № 682/1917/17 (К/9901/38478/18), № 497/2155/16-а (К/9901/24093/18).

27. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про задоволення позовних вимог.

28. Оцінюючи наведені скаржником у касаційній скарзі аргументи, Суд виходить з того, що вони збігаються з доводами, викладеними у апеляційній скарзі, встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій вони не спростовують. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального та процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

29. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

30. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.