Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. –головуючого, Барицької Т. Л., Мирошниченка С.В.,

розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Магма"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 9 лютого 2009 року у справі за позовом ВАТ "Донецькавтотранс"до ДП "Приморське автотранспортне підприємство 11483" ВАТ "Донецькавтотранс"та ТОВ "Магма" про визнання угоди недійсною та витребування з незаконного володіння нежитлових приміщень,

У травні 2008 року ВАТ "Донецькавтотранс"звернувся до господарського суду з позовом до ДП "Приморське АТП № 11483"ВАТ "Донецькавтотранс"(далі –відповідач-1) та ТОВ "Магма"(далі –відповідач-2) про визнання угоди недійсною та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Посилаючись на те, що ДП "Приморське АТП № 11483"ВАТ "Донецькавтотранс"всупереч наданим йому правомочностям незаконно здав у довгострокову оренду ТОВ "Магма"спірне майно, власником якого є позивач, просив визнати недійсною угоду № 86 оренди, укладену між відповідачами 1 січня 2007 року, та зобов’язати ТОВ "Магма"повернути ВАТ "Донецькавтотранс"нежитлові приміщення загальною площею 439,5 кв. метрів у адміністративно –побутовому корпусі Приморського автотранспортного підприємства, розташовані за адресою: м. Маріуполь Донецької області, вул. Краснофлотська, 165.

Рішенням господарського суду Донецької області від 4 грудня 2008 року позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 9 лютого 2009 року рішення суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі ТОВ "Магма"просить скасувати судові рішення, прийняти відмову позивача від вимоги про визнання угоди недійсною і припинити провадження у справі в цій частині та відмовити у вимозі про витребування майна, посилаючись на неправильне застосування судами ст.ст. 16, 20, 216, 220, 387 і 396 ЦК України та 136 ГК України (436-15) .

Вважає, що в даному випадку право позивача не порушено, тому що він передав спірне майно до статутного фонду відповідача-1, закон не передбачає підстав для визнання нікчемної угоди недійсною в судовому порядку.

На його думку, суд не мав права оцінювати спірний договір в розумінні ч.2 ст. 220 ЦК України.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що про час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилом ч.1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Судом встановлено, що позивач є власником спірного майна згідно свідоцтва про власність від 21 травня 1997 року, виданого регіональним відділенням ФДМУ, та свідоцтва про право власності від 30 грудня 2005 року.

Наказом позивача від 26 лютого 2001 року № 7 на базі структурного підрозділу створено дочірнє підприємство "Донецьке автотранспортне підприємство № 11483" ВАТ "Донецькавтотранс", тобто, позивач є засновником відповідача-1.

Пунктом 4.4 статуту відповідача-1 визначено, що майно підприємства, яке передано засновником, є власністю засновника та закріплено за підприємством на праві оперативного управління та повного господарського відання. Продаж основних фондів підприємства або безкоштовне передання майна підприємства здійснюється зі згоди засновника.

Крім того, судами встановлено, що між відповідачами 1 січня 2007 року підписано договір оренди приміщень № 86, за яким відповідач -1 передав відповідачу-2 в тимчасове користування строком на 120 місяців спірні приміщення.

Фактично спірне майно передано за актом приймання –передачі від 11 січня 2007 року.

Вказаний договір нотаріально не посвідчений.

Відповідно до ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

За таких обставин суди попередніх інстанцій вірно застосували норми матеріального права і прийшли до юридично правильного висновку про те, що договір оренди № 86, укладений між відповідачами 1 січня 2007 року, є нікчемним, тобто, таким, що не породжує жодних прав та обов’язків для його сторін, таким чином, відповідач-1 розпорядився спірним майном без достатньої правової підстави.

Зазначений юридичний висновок суду також підтверджується ст. 136 ГК України, за приписом якої право господарського відання є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб’єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Таким чином, відповідач-1, всупереч наведеній нормі, замість володіння і користування спірним майном незаконно ним розпорядився, а власник майна –позивач діяв в рамках наданих йому законом прав щодо контролю за використанням та збереженням його власності і виявивши порушення його прав з боку відповідачів, заявив даний позов у повній відповідності до ст.ст. 15, 16, 203, 215 ЦК України, обравши належний спосіб захисту свого порушеного права.

За таких обставин суд правильно застосував до спірних правовідносин ст. 387 ЦК України і обгрунтовано задовольнив вимогу про витребування власником спірного майна.

З огляду на наведене, доводи касаційної скарги свого підтвердження у судовому засіданні не знайшли, судові рішення законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117 –1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 9 лютого 2009 року –без зміни.