815/913/18 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 21.12.2018 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 року (суддя Корой С.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року (колегія суддів Лук'янчук О.В., Кравченко К.В., Косцова І.П.) у справі №815/1670/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алівен" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алівен" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Одеської митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач у справі) з позовом про визнання протиправними та скасування з мотивів безпідставності вісімнадцяти рішень про коригування митної вартості товарів, прийнятих відповідачем впродовж лютого 2017 року, а також прийнятих на підставі цих рішень карток відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів та зобов'язати митний орган оформити вісімнадцять додаткових митних декларації (МД типу "ІМ 40 ДТ") за ціною договору та інвойсу, надавши змогу декларанту Товариства завершити митне оформлення.

В обґрунтування позову зазначено, що приймаючи спірні рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено, скасовано вищезазначені вісімнадцять рішень про коригування митної вартості товарів та прийняті на їх підставі вісімнадцять карток відмови у митному оформленні товарів; зобов'язано митний орган оформити додаткові декларації (МД типу "ІМ 40 ДТ"), №500060006/2017/002710 від 15 лютого 2017 року; №500060006/2017/002609 від 15 лютого 2017 року; №500060006/2017/003517 від 25 лютого 2017 року; №500060006/2017/003507 від 25 лютого 2017 року; №500060006/2017/003518 від 25 лютого 2017 року; №500040001/2017/001621 від 21 лютого 2017 року; №500040001/2017/001620 від 21 лютого 2017 року; №500040001/2017/001616 від 21 лютого 2017 року; №500040001/2017/001614 від 21 лютого 2017 року; №500040001/2017/001619 від 21 лютого 2017 року; №500040001/2017/001615 від 21 лютого 2017 року; №500060006/2017/001624 від 21 лютого 2017 року; №500060006/2017/001610 від 21 лютого 2017 року; №500060006/2017/001609 від 21 лютого 2017 року; №500060006/2017/001613 від 21 лютого 2017 року; №500060006/2017/001612 від 21 лютого 2017 року; №500060006/2017/001598 від 20 лютого 2017 року; №500060006/2017/001617 від 21 лютого 2017 року, за ціною договору та інвойсів, наданими декларантом Товариства під час здійснення митного оформлення товару до вказаних додаткових декларацій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесених спірних актів індивідуальної дії.

У жовтні 2017 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 06 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Мороз В.Ф.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №815/1670/17 з суду першої інстанції.

21 березня 2018 року справу №815/1670/17 передано до Верховного Суду.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме статей 52, 53, 55, 57, 58, 59, 256 Митного кодексу України, стандартних правил 6.3 та 6.4 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (чинна для України з 15 вересня 2011 року), розділу VII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2015 року №684, пунктів 1, 2.2, 2.5, 2.12 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі. Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару.

Заперечення чи відзив на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Позивач імпортував товар (продовольчі товари, взуття, тканина в асортименті), придбаний на умовах зовнішньоекономічного контракту № AL- ED/12-16 від 22 грудня 2016 року, укладеного з компанією ETERNAL DEVELOPMENT LP. (Китай) та на умовах інвойсів на конкретні поставки.

Умови поставки - CFR, "Інкотермс"-2010.

З метою митного оформлення імпортованих товарів позивачем до митного органу протягом лютого 2017 року подано вісімнадцять митних декларацій типу "ІМ 40 ТН", кожна з яких була прийнята і зареєстрована митним органом.

До митних декларацій долучено необхідний пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.

За вказаними тимчасовими митними деклараціями зазначені товари після проведення митного контролю і митного оформлення випущено у вільний обіг зі сплатою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю, визначеною за ціною договору згідно статті 58 Митного кодексу України.

В подальшому, у зв'язку з отриманням точних відомостей про товари, на підставі статей 260- 261 Митного кодексу України, Товариством до митного органу подано вісімнадцять додаткових митних декларацій, в яких митна вартість товарів визначена за першим методом, однак митний орган не здійснив митного оформлення за зазначеними митними деклараціями, прийнявши спірні рішення про коригування митної вартості товарів у бік збільшення за резервним методом на основі наявної в митного органу інформації.

Підставами, що покладені в основу прийняття спірних рішень (ідентичні) про коригування митної вартості товарів, зазначено загальне твердження про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та розбіжності, що слугували підставою для невизнання митної вартості товарів та її коригування, які є аналогічними за своїм змістом. В окремих спірних рішеннях зазначено про відсутність відомостей про страхування та вартість перевезення, відсутність умов оплати в інвойсах, неналежність висновків про якісні і вартісні характеристики товарів.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, сукупністю яких повністю підтверджено складові митної вартості товару.

Судами оцінено і повністю спростовано кожен з доводів митного органу з числа покладених в основу спірних рішень (витрати на страхування і перевезення несе продавець, відтак вони не входять до складових митної вартості і не потребують підтвердження), оцінено як безпідставне здійснення коригування заявленої Товариством митної вартості - з урахуванням того, що тимчасові митні декларації були прийняті митним органом без жодних зауважень, а товари на їх підставі випущені у вільний обіг без витребування будь-яких додаткових документів.

З такими висновками погоджується Суд.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Задовольняючи позов, суди висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів попередніх інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд виходить з того, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" (z0883-12) - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Крім того, Суд зазначає, що у спірних рішеннях не наведено обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для їх скасування.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.