Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. -головуючий,

Воліка І.М.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28 січня 2009 року у справі № 16/145-08 Господарського суду Херсонської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макінтош", м. Херсон, до Приватного підприємця ОСОБА_1, Херсонська область, про стягнення 14 000 грн.,

за участю представників:

позивача -не з'явився

відповідача -не з'явився

У березні 2008 року позивач -ТОВ "Макінтош" пред'явив у господарському суді позов до відповідача -ПП ОСОБА_1 про стягнення 14 000 грн.

Вказував, що він згідно платіжних доручень №1 від 20.05.2005 та №4 від 07.07.2005 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у сумі 14 000 грн. з призначенням платежу: сплата за будівельні матеріали згідно договору №1/04 від 12.04.2005 та сплата за трансформатор згідно рахунку №5/07 від 30.06.2005 відповідно.

Посилаючись на отримання вказаних грошових коштів відповідачем безпідставно та відмову останнього повернути їх у добровільному порядку, -позивач просив стягнути з відповідача на його користь 14 000 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 5 травня 2008 року (суддя Немченко Л.М.), яке залишене без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28 січня 2009 року (колегія суддів у складі: Кагітіна Л.П. -головуючий, Коробка Н.Д., Хуторной В.М.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з ПП ОСОБА_1на користь ТОВ "Макінтош" 14 000 грн.

Судові рішення мотивовані посиланнями на ст.ст. 11, 509, 526 ЦК України та відсутність договірних правовідносин між сторонами, що свідчить про набуття відповідачем грошових коштів позивача без достатньої правової підстави, які він згідно ст. 1212 ЦК України зобов'язаний повернути.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 641, 642, 644, 1212 ЦК України та ст.ст. 33, 38 ГПК України, просив рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова зазначеним вимогам відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 20.05.2005 позивач платіжним дорученням №1 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у сумі 10 000 грн. з призначенням платежу: сплата за будівельні матеріали згідно договору №1/04 від 12.04.2005.

07.07.2005 позивач платіжним дорученням №4 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у сумі 4 000 грн. з призначенням платежу: сплата за трансформатор згідно рахунку №5/07 від 30.06.2005 відповідно.

17.01.2008 позивач, вважаючи, що вказані грошові кошти були отримані відповідачем безпідставно, направив останньому вимогу про повернення грошових коштів, яку він у добровільному порядку не виконав.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій посилались на ст. 11, 509, 1212 ЦК України та виходили з того, що спірні грошові кошти відповідачем набуті безпідставно, а тому підлягають стягненню з останнього на підставі ст. 1212 ЦК України.

Дані висновки суду відповідають обставинам справи, яким надана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального права.

Так, сторони на неодноразову вимогу господарських судів не надали доказів укладення договору №1/04 від 12.04.2005 та виставлення рахунку №5/07 від 30.06.2005, на які є посилання у платіжних дорученнях.

Крім того, як встановлено судами рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.12.2007 у справі №15/429 -07 за позовом ПП "Юридична агенція "Правозахист" до ПП ОСОБА_1про стягнення 24 000 грн. на підставі вказаних платіжних доручень з посиланням на договір №1/04 від 12.04.2005 встановлено, що позивачем не доведено самого факту наявності між сторонами договірних відносин.

Також, господарськими судами встановлено, що надані відповідачем накладна №49 без дати на суму 3 705 грн. та квитанція до прибуткового касового ордеру №38 від 17.05.2005 підтверджують лише придбання відповідачем будівельних матеріалів у ПП ОСОБА_1 і будь-яким чином не обґрунтовують доводи відповідача про виконання ним договірних зобов'язань перед позивачем.

Що стосується посилання відповідача на договір №15 від 16.05.2005 з додатками та накладні №106 від 14.06.2005 та №1 від 16.02.2006, то суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що відповідач не є стороною вказаного договору, а згідно вказаних накладних ТОВ "Макінтош" та ПП "Юридична агенція "Правозахист" передали КП "Пляж" часткову вартість трансформатор ТМ 400/10 -759 124 950 грн. та 6 721 грн. відповідно.

За таких обставин, господарські суди правильно виходили з того, що вказані документи не стосуються відповідача та не можуть підтверджувати виконання ним будь-яких зобов'язань в тому числі і перед позивачем.

Загальні підстави виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України (435-15) .

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте або збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти, а саме: обставини з якими закон пов'язує виникнення, зміну та припинення цивільних прав і обов'язків.

Суди попередніх інстанцій на підставі повно, всебічно та об'єктивно досліджених обставинах справи встановили відсутність договірних відносин між сторонами та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача спірних грошових коштів, які набуті ним за рахунок позивача без достатньої правової підстави.

Посилання касаційної скарги на те, що пропозиція укласти договір №1/04 від 12.04.2005 та рахунок №5/07 від 30.06.2005 були направлені позивачу факсимільним зв'язком і останній вчинив дії на їх виконання шляхом перерахування спірних грошових коштів не заслуговують на увагу, оскільки по-перше: вказані документи на вимогу господарських судів не були надані сторонами у встановленому порядку, а по-друге: судами встановлено відсутність договірних відносин між сторонами.

Крім того, апеляційним судом встановлено та вбачається з матеріалів справи (а.с.69), що відповідач заперечував існування договірних відносин з позивачем.

Інші доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження та зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. - 111-7 ГПК України.

Постанова у справі винесена з дотриманням норм процесуального законодавства щодо повного та всебічного дослідження обставин справи та належної оцінки доказів, є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28 січня 2009 року у справі № 16/145-08 залишити без змін.