Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.10.2008р. у справі №7/288-08-4563 (суддя Лепеха Г.А.) порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Прістін трейдінг лімітед", м. Одеса за заявою ТОВ "Торговельно-фінансова компанія "Киянь", м. Київ, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Одеської області від 18.11.2008р. у справі № 7/288-08-4563 (суддя Лепеха Г.А.) в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Прістін трейдінг лімітед", м. Одеса, банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора ТОВ "Торговельно-фінансова компанія "Киянь", м. Київ.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.12.2008р. у справі № 7/288-08-4563 (суддя Лепеха Г.А.) затверджено звіт ліквідатора, ліквідовано товариство з обмеженою відповідальністю "Прістін трейдінг лімітед", м. Одеса, як юридичну особу в зв’язку з банкрутством. Провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва, подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 02.12.2008р. у справі № 7/288-08-4563.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

За приписами статті 107 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду; касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав чи обов'язків.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, спрощена процедура банкрутства відповідно до статті 52 Закону передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника ( частина 1 статті 23 Закону).

Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) . З таким висновком погоджується Верховний суд України у Постанові №04/153 від 06.04.2004 року у справі №17/124.

Відповідно до частини 5.3.1 статті 5.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 статті 4 цього Закону для поданні податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Відтак, незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

За приписами статті 32 Закону після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до суду звіт та ліквідаційний баланс. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою суду від 18.11.2008 року боржника визнано банкрутом на підставі статті 52 Закону (т.1 а.с. 45).

Ухвалою суду від 02.12.2008 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, юридичну особу боржника ліквідовано, провадження у справі припинено.

Матеріалами справи підтверджується, що постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2009 року постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури від 18.11.2008 року скасовано, а матеріали справи направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні ( Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 (v0011700-76) ).

Оскільки, підставою проведення ліквідаційної процедури у справі №7/288-08-4563 про банкрутство боржника є постанова про відкриття ліквідаційної процедури від 18.11.2008 року, яка скасована Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2009 року, а самостійне існування ухвали яка підсумовує хід ліквідаційної процедури не може мати місце, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, вважає ухвалу господарського суду Одеської області від 02.12.2008 року такою, що підлягає скасуванню.

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на ухвалу господарського суду Одеської області від 02.12.2008 р. у справі № 7/288-08-4563 задовольнити частково.

2.Ухвалу господарського суду Одеської області від 02.12.2008 р. у справі № 7/288-08-4563 скасувати. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.