Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Доповідач Полянський А.Г.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України А.Й.Осетинського від 17.04.2009 року у зв’язку з виходом судді Фролової Г.М., у відпустку, для розгляду касаційної скарги у справі № 11/218пн Господарського суду Луганської області, утворено колегію суддів у складі: головуючий – Муравйов О.В., судді: Полянський А.Г., Коробенко Г.П.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 01.12.2008 року (суддя Москаленко М.О.), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 20.01.2009 року (судді: Баннова Т.М. – головуючий, Парамонова Т.Ф., Семендяєва І.В.) у справі № 11/218пн позов задоволено частково.

Визнано право спільної комунальної власності на нежиле вбудоване приміщення з підвалом, розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, буд. 65, за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради.

Визнано право спільної комунальної власності на нежиле вбудоване приміщення, розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, буд. 11, за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради.

Визнано право спільної комунальної власності на нежиле вбудоване приміщення, розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, буд. 43, за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради.

Визнано право спільної комунальної власності на нежиле вбудоване приміщення, розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна, буд. 39, за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради.

Визнано право спільної комунальної власності на нежиле вбудоване приміщення, розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Науки, буд. 5, за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради.

Визнано право спільної комунальної власності на нежиле вбудоване приміщення, розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, буд. 4, за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради.

Визнано право спільної комунальної власності на нежиле вбудоване приміщення з підвалом, розташоване за адресою: Луганськ область, м. Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, буд. 23, за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради.

Стягнуто з Сєвєродонецької міської ради Луганської області на користь Луганської обласної ради витрати зі сплати державного мита у розмірі 1582 грн. 66 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 51 грн. 63 коп.

Стягнуто з Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради Луганської області на користь Луганської обласної ради витрати зі сплати державного мита у розмірі 1582 грн. 66 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 51 грн. 63 коп.

Позовні вимоги про визнання права спільної комунальної власності на нежиле вбудоване приміщення з підвалом, розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новикова, буд. 15, за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради, залишені без розгляду.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Сєвєродонецька міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Луганської області від 01.12.2008 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 20.01.2009 року по справі № 11/218пн, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надано.

Представником відповідача 1 у судовому засіданні Вищого господарського суду України було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для того аби він міг надати нові докази по справі, але, враховуючи повноваження суду касаційної інстанції колегією суддів клопотання було відхилено.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами, спірні об’єкти нерухомості будувались до 1991 року та належали до державної власності, оскільки до того часу державна власність не розподілялась на загальнодержавну та комунальну власність.

Комунальну власність, як вид державної власності, було визначено статтею 31 Закону України "Про власність", який почав діяти з 15.04.1991 року.

Відповідно до частини 2 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Судами відзначено, що порядок розмежування державного майна між загальнодержавною і власністю адміністративно-територіальних одиниць встановлений постановою від 05.11.1991 року № 311, якою Кабінет Міністрів України зобов’язав міністерства і відомства України, органи, уповноважені управляти державним майном, здійснити до 1 січня 1992 року передачу державного майна, яке перебуває в їх віданні, до комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком.

Відповідно до пункту 3 вказаної вище постанови проведення розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя покладено на облвиконкоми, Київський і Севастопольський міськвиконкоми за участю виконкомів нижчестоящих рад народних депутатів.

Судом встановлено, що Виконавчим комітетом Луганської обласної ради народних депутатів, за участю міськвиконкому, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 (311-91-п) прийнято рішення від 29.02.1992 року № 56 "Про розмежування комунального майна між власністю області та власністю районів, міст обласного підпорядкування".

Додатком № 1 до рішення № 56 (розділ "Охорона здоров’я") Обласне виробниче об'єднання "Фармація", правонаступником якого є Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація", а також аптеки цього об’єднання (376 од.) віднесені до переліку державного майна, прийнятого у комунальну власність обласної ради народних депутатів.

Судами відзначено, що відповідно до дислокації аптеки виробничого об’єднання "Фармація" станом на 01.01.1990 року були розміщені у спірних приміщеннях. Про віднесення виробничого об’єднання "Фармація" до переліку об’єктів комунальної власності області зазначено також у рішенні Луганської обласної ради народних депутатів від 29.07.1992 року "Про перелік об’єктів комунальної власності області".

За розділом "Житлове-комунальне господарство" Додатку № 2 до рішення № 56 до житлового комунального господарства міських та районних рад народних депутатів віднесено житловий і нежитловий фонд рад народних депутатів, крім майнових вбудовано-прибудованих приміщень, які відносяться до обласної комунальної власності.

Крім того, з рішення Луганської обласної ради народних депутатів від 14.08.1996 року №12/5 вбачається, що вбудовано-прибудовані приміщення, а також аптеки виробничого об’єднання "Фармація", є комунальною власністю обласної ради народних депутатів.

Також, судом апеляційної інстанції відзначено, що Обласне виробниче об'єднання "Фармація" було створено рішенням Ворошиловської обласної ради народних депутатів від 25.10.1988 року № 331/8 на базі ліквідованого аптечного управління виконавчого комітету Ворошиловської обласної ради. До складу виробничого об’єднання "Фармація", згідно його статуту, входили у тому числі, й господарсько-розрахункові центральні та районні аптеки.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради народних депутатів від 30.12.1977 року № 651 "Про затвердження актів Держкомісії по прийманню і передачі на баланс об’єктів житлового-цивільного і комунального призначення", вбудовано-прибудовану аптеку передано на баланс центральної аптеки № 44, до складу якої згідно Положення про центральну міську аптеку № 44 м. Сєвєродонецька Луганської області державного комунального виробничого об’єднання "Фармація" увійшли аптеки, що розташовані у спірних приміщеннях.

Судами встановлено, що згідно актів приймання-передачі державного житлового фонду, який не увійшов до статутного фонду господарського товариства, створеного в процесі корпоратизації Сєвєродонецького ДВП "Об’єднання Азот", з державної власності в комунальну власність територіальної громади м. Сєвєродонецька був переданий тільки житловий фонд і інфраструктура, що його обслуговує, до яких спірні об’єкти не відносяться, що підтверджено, зокрема, листом Державного комітету промислової політики України від 19.04.2000 року №10/4-1-743.

За таких обставин, попередні судові інстанції дійшли висновку, що оскільки законодавчими актами не передбачено право міських рад та їх посадових осіб приймати рішення про перехід об'єктів загальнодержавної власності у комунальну власність, то будь-які рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області про передачу спірного майна до комунальної власності не відповідають вимогам статей 24, 25, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що попередні судові інстанції дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, а відтак, що вони правомірно були задоволенні.

Крім того, судами встановлено, що строк позовної давності на час звернення позивача до суду пропущений не був.

Судове рішення в частині залишення без розгляду позовних вимог про визнання права спільної комунальної власності на нежиле вбудоване приміщення з підвалом, розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новикова, буд. 15, за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради, відповідачем-1 не оскаржується.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу статті 327 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою.

Місцевим судом встановлено право спільної комунальної власності за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради, за виключенням вимоги про визнання права власності, що стосується нежилого приміщення розташованого за адресою: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Новікова, 15, з огляду на доведеність факту порушення вказаного права власності, яке в силу вище зазначених норм підлягає захисту.

Натомість, відповідачі не надали відповідних доказів на спростування позовних вимог під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції.

Разом з цим, висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Отже, твердження заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення та постанова у справі прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Сєвєродонецької міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 01.12.2008 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 20.01.2009 року у справі № 11/218пн залишити без змін.