Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Севастопольського апеляційного господарського суду

Рішенням господарського суду АР Крим від 07.10.2008 (суддя Л.Ковтун) в позові про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не надав доказів звернення до відповідачів з вимогами щодо оформлення права власності, обставин оспорювання чи невизнання відповідачами його майнового права не довів, правовстановлюючих документів на спірні об'єкти не надав. Крім того, право позивача на звернення до суду за захистом свого майнового права виникло 31.03.2003, тобто з моменту підписання акту про передачу спірного майна. Відповідачами усно заявлено про застосування позовної давності, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 (судді: В.Гонтар, Ю.Борисова, Ю.Гоголь) рішення господарського суду першої інстанції залишено без зміни з тих же підстав.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вказує на обставини наявності дозволу на реконструкцію виробничої території, на якій знаходиться спірне майно, межі зазначеної території виділенні на місцевості в натурі, спірне майно є державним, передано до статутного фонду на підставі рішення уповноваженого державного органу та перебуває на балансі скаржника у правомірному володінні, скаржник неодноразово звертався до відповідачів про оформлення права власності, однак останні на звернення не реагували.

Скаржник твердить про невірне застосування позовної давності, оскільки позовна давність починає перебіг з моменту, коли скаржник дізнався про порушення свого права, тоді як суд дійшов невірного висновку про її пропуск з моменту одержання майна скаржником. Крім того, відповідачами не було заявлено про застосування позовної давності, що є обов'язковим відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представника третьої особи, яка касаційну скаргу підтримала та просить її задовольнити, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція зазначає про порушення судом норм матеріального права про позовну давність та процесуального права з огляду на таке.

Місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, встановивши, що відповідачем не допущено порушення суб'єктивних прав позивача, зазначив, що однією з підстав для відмови в позові є також пропуск позивачем строку позовної давності.

Касаційна інстанція зазначає, що такі дії суду суперечать частині другій ст. 267 Цивільного кодексу України, згідно з якою вимоги про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом незалежно від спливу позовної давності.

Відповідно до викладених вимог закону суд має розглянути спір по суті та постановити рішення. У випадку, коли на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право позивача, про захист якого він просить, не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме із цих підстав, а не через пропуск строку давності, що зазначається і в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29 грудня 1976 року "Про судове рішення" (v0011700-76) .

Відповідно до частин третьої, четвертої ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Скаржник в касаційній скарзі стверджує, зокрема, про порушення судом порядку застосування позовної давності, оскільки відповідної заяви відповідачів про застосування позовної давності в процесі розгляду спору судом не було.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні, а також про огляд і дослідження письмових або речових доказів у місці їх знаходження складається протокол.

Згідно п. 6 ч. 2 цієї статті у протоколі судового засідання зазначаються, зокрема, усні заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Пославшись на застосування позовної давності за заявою відповідачів, суд вказав, що така заява зроблена в судовому засіданні усно.

Разом з тим, а ні відповідних письмових доказів про застосування позовної давності, а ні обставин такої заяви в судовому засіданні усно ні з матеріалів справи, ні з протоколу судового засідання не вбачається.

Таким чином, касаційна інстанція зазначає про порушення судом приписів матеріального права про позовну давність в частині її застосування за заявою сторони та процесуального закону щодо оцінки доказів на підставі всебічного та повного дослідження обставин справи, належності та допустимості засобів доказування.

За наведених обставин, ухвалені по справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 та рішення господарського суду АР Крим від 07.10.2008 у справі № 2-1/4665-2008 господарського суду АР Крим скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду АР Крим.