Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. –головуючого, Демидової А.М., Мирошниченка С.В.,

за участю представника позивача –Верес Г.Г. дов. №621/06 від 30.12.2008 року,

розглянувши касаційну скаргу Шевченківської районної у м. Києві ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 травня 2008 року у справі за позовом Об'єднання профспілок, організацій профспілок у. м. Києві "Київська міська рада профспілок" до Головного управління комунальної власності м. Києва та Шевченківської районної у м.Києві ради про визнання права власності,

У березні 2007 року Об'єднання профспілок, організацій профспілок у м. Києві "Київська міська рада профспілок" звернулося до господарського суду з позовом до Головного управління комунальної власності м. Києва про визнання права власності на вбудовані приміщення корисною площею 188 м2, підручні приміщення на вул. В.Житомирська, 27.

Справа в судах розглядалась неодноразово.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25 липня 2007 року в якості співвідповідача у справі залучено Шевченківську районну у м. Києві раду.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25 грудня 2007 року позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 травня 2008 року апеляційні скарги Головного управління комунальної власності м.Києва та Шевченківської районної у м. Києві ради залишено без задоволення, а рішення суду –без зміни.

У касаційній скарзі Шевченківська районна у м. Києві рада просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 травня 2008 року та рішення господарського суду м. Києва від 25 грудня 2007 року і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Стверджує, що судом порушено положення ст. 321, 327 ЦК України та наголошує, що Шевченківська районна у м. Києві рада є єдиним законним власником спірних приміщень.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що про час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

Вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Судами встановлено, що Об’єднання профспілок, організацій профспілок у м. Києві "Київська міська рада профспілок" є добровільним об’єднанням профспілок, організацій профспілок, що діють на території м.Києва та є правонаступником Київської міської ради профспілок.

Відповідно до листа Держбуду УРСР спільно з держпланом УРСР №14-15/866-27 від 14 липня 1986 року позивачу було надано дозвіл на будівництво житлового будинку на вул. Велика Житомирська, 27.

Рішенням Київської міської ради народних депутатів № 618 від 17 червня 1987 року позивачу було відведено земельну ділянку в м. Києві, по вул. В. Житомирська, 27, площею близько 0,16 га під будівництво житлового будинку для працівників профспілкових організацій.

Функції забудовника покладались на Київську міську раду профспілок, правонаступником якої є Об’єднання профспілок, організацій профспілок у м. Києві "Київська міська рада профспілок", яка здійснювала фінансування будівництва 28-ми квартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями корисною площею 273,00 м2 в м. Києві по вул. В.Житомирська, 27.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів від 30 липня 1990 року № 483 зазначений будинок був введений в експлуатацію.

Встановлено, що відповідно додатку до рішення виконкому Шевченківської ради народних депутатів № 483 від 30 липня 1990 року позивачу як забудовнику було передано вбудовані приміщення корисною площею 188,00 м2, підручні приміщення площею 85,00 м2 під гурток "Юний технік".

Спірні приміщення використовуються позивачем і на момент вирішення спору.

За пунктом 2 даного рішення відділом капітального будівництва Київської міської ради профспілок будинок № 27 по вул. В. Житомирська був переданий на баланс експлуатуючим організаціям.

14 лютого 2007року позивач звернувся до Виконавчого органу Київської міської ради Головного управління комунальної власності м. Києва для оформлення права власності на вбудовані приміщення корисною площею 188,00 кв. м, підручні приміщення площею 85,00 кв. м.

Листом № 042/4/01-935 від 19 лютого 2007 року Виконавчим органом Київської міської ради Головним управлінням комунальної власності м.Києва було повідомлено, що житловий будинок в м. Києві, по вул. В.Житомирська, 27, разом з вбудованими нежитловими приміщеннями віднесено до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311 (311-91-п) ; рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13 січня 1992 року № 26 та рішення Київради від 27 грудня 2001 року №208/1642 (ra_208023-01) .

Вбачається, що наведене й стало підставою для звернення з позовом.

Так, судами було встановлено та не спростовано відповідачами, що про перехід до експлуатуючих організацій права власності на весь будинок № 27 по вул. В. Житомирська, а саме разом із вбудованими нежитловими приміщеннями, у рішенні виконкому Шевченківської ради народних депутатів № 483 від 30 липня 1990 року не зазначалось.

До того ж, встановлено, що позивач ніс всі витрати, пов’язані з утриманням спірного майна, із збереженням цього майна, його ремонтом, забезпеченням і збереженням його властивостей.

На момент введення в експлуатацію будинку по вул. В. Житомирська, 27, в м.Києві був чинний Цивільний Кодекс УРСР (1540-06) , відповідно до Глави 9 якого визнавався окремо такий вид власності як власність профспілкових організацій.

Враховуючи, що спірні приміщення будувались зусиллями та власними коштами української громадської організації, правонаступником якої є позивач; ніколи ним до державної чи комунальної власності не передавались, як і не надавалась будь-кому згода на переведення даного майна до державної або комунальної власності; на момент створення спірної речі законами України визнавався такий окремий вид власності як майно профспілкових організацій; позивач з моменту створення нової речі користувався нею і утримував, Вищий господарський суд України вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального і процесуального права, прийшли до юридично обґрунтованого висновку про набуття позивачем на законних підставах права власності на спірне майно і захистили порушене право шляхом визнання за Об'єднанням профспілок, організацій профспілок у м. Києві "Київська міська рада профспілок" права власності на вбудовані нежитлові приміщення.

Як вбачається з касаційної скарги, відповідачі наголошують на тому, що спірне майно віднесено до комунальної власності у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 5 листопада 1991 року (311-91-п) та в подальшому, на її підставі, рішення Київської міської ради №208/1642 (ra_208023-01) від 27 грудня 2001 року "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва".

Проте, судами було підставно взято до уваги ту обставину, що постановою Кабінету Міністрів України № 311 від 5 листопада 1991 року (311-91-п) затверджено перелік лише державного майна України, яке передавалось до комунальної власності, тобто, дія вказаної постанови не розповсюджувалася на спірні приміщення.

Також судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13 січня 1992 року №26, на яке посилаються відповідачі, було проведено перерозподіл лише майна, яке до передачі в комунальну власність мало статус державного.

Суди попередніх інстанцій перевірили доводи відповідача щодо набуття ним права власності на спірні приміщення відповідно до п. 165 додатку 11 рішення Київської міської ради №208/1642 (ra_208023-01) від 27 грудня 2001 року "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва", за яким власником нежилих приміщень загальною площею 255,47 м2 будинку №27 по вул. Велика Житомирська являється територіальна громада Шевченківського району м. Києва, та згідно рішення №40 від 18 червня 2002 року, яким Шевченківська районна у місті Києві рада затвердила перелік об’єктів комунальної власності територіальної громади району, до якого включила будинок №27 по вул. Велика Житомирська, встановили, що відповідачі не надали суду доказів законності позбавлення позивача майнових прав на спірне майно і правомірності включення спірного майна до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва, з урахуванням того, що дане майно не було державною власністю і дія постанови КМУ № 311 від 5 листопада 1991 року (311-91-п) на нього не розповсюджується.

За таких обставин суди попередніх інстанцій прийшли до юридично обгрунтованого висновку, що спірне майно було безпідставно віднесено до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м.Києва під час перерозподілу комунальної власності наведеними рішеннями органів місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли.

Відтак, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117 –1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 травня 2008 року –без зміни.