Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників від:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" звернулось до господарського суд м. Києва з позовом про зобов'язання ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" укласти з позивачем додаткову угоду №12 до договору на постачання природного газу для потреб населення № 06/06-795 від 29.12.06, якою б встановлювався обов’язок для відповідача здійснити перерахунок вартості поставленого позивачу природного газу відповідно до вимог постанов КМУ від 13.06.2007 № 821 (821-2007-п) та від 09.12.99 № 2246 (2246-99-п) .

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.10.2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2008 року в позові відмовлено з підстав його необґрунтованості.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити. Вимоги касаційної скарги мотивовані посиланням на порушення судом ст. 188 Господарського кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.12.2006 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ВАТ "Донецькміськгаз" (покупець) укладений договір № 06/06-795 на постачання природного газу, згідно з умовами якого, постачальник зобов’язався передати у власність покупцю в січні 2007 природний газ з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), а покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Строк дії договору (з врахуванням додаткової угоди № 11 від 30.11.07) встановлений по 31.12.07.

В позовній заяві позивач просить зобов’язати відповідача укласти з ним додаткову угоду №12 до Договору на постачання природного газу для потреб населення № 06/06-795 від 29.12.06, якою б встановлювався обов’язок для відповідача здійснити перерахунок вартості поставленого позивачу природного газу відповідно до вимог постанов КМУ від 13.06.07 № 821 (821-2007-п) та від 09.12.99 № 2246 (2246-99-п) .

Відмовляючи в позові, суди вказали на те, що положеннями договору на постачання природного газу не передбачено обов'язку відповідача здійснювати перерахунок вартості природного газу, спожитого населенням у 2007 році. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати таку правову позицію судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Статтею 651 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Згідно зі статтею 188 Господарського Кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Відповідно до статті 6 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного Кодексу України).

Згідно п. 10 Постанови КМУ від 09.12.99 № 2246 (2246-99-п) із змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 13.06.07 № 821 (821-2007-п) , розрахунок населення за надані послуги з газопостачання здійснюється починаючи з 01.01.07 за роздрібними цінами, диференційованими залежно від обсягів споживання, що встановлені НКРЕ, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності –за нормами споживання природного газу. Постановою КМУ від 09.12.99 № 2246 (2246-99-п) із змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 13.06.07 № 821 (821-2007-п) , обов’язок здійснювати перерахунок вартості природного газу, поставленого споживачам газу –фізичним особам, встановлений для постачальників газу, які постачають його безпосередньо населенню відповідно до укладених з окремими фізичними особами договорів.

Як вбачається з п. 1. Правил надання населенню послуг з газотранспортування, дані Правила регулюють відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами –споживачами газу. Оскільки відповідач не є учасником договірних відносин позивача з населенням, то обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що договірні відносини позивача з фізичними особами –споживачами газу не породжують для відповідача відповідних прав та обов’язків. З матеріалів справи вбачається, що відповідач не здійснював та не здійснює постачання природного газу безпосередньо населенню, а тому, зважаючи на те, що відносини між сторонами ґрунтуються на окремому договорі, який взагалі не стосується відносин позивача з населенням, відповідач не зобов’язаний жодним нормативним актом здійснювати такий перерахунок.

Невірне також посилання позивача на те, що норми постанови КМУ від 09.12.99 № 2246 (2246-99-п) відображені в п. 4.1. спірного договору, оскільки цей пункт встановлює ціни на природний газ, які були визначені на той момент не згаданою постановою, а постановою НКРЕ від 19.12.06 № 1672, яка не містила жодних приписів щодо здійснення перерахунку вартості спожитого газу.

Крім того, позивач в 2007 р. склав та підписав акти приймання-передачі газу, в яких підтвердив як отримані обсяги газу, так і його вартість, а тому договір на постачання природного газу для потреб населення від 29.12.06 № 06/06-795, відповідно до п. 10.1 договору, діяв в частині поставки природного газу до 31.12.07 договір відповідачем виконано, поставка природного газу відбулась, відповідні операції відображено в бухгалтерському обліку компанії, тому у відповідача відсутні правові підстави підписувати дану додаткову угоду до Договору. Таким чином, колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги ВАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" нормативно не доведені, а тому задоволенню не підлягають.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні судами всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5 –111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2008 року у справі № 41/195 залишити без змін.