ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2009 р.
№ 22/68
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Національного авіаційного університету
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.08.2008
у справі
господарського суду Полтавської області
за позовом
Національного авіаційного університету
до:
1.Кременчуцької районної державної адміністрації; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого об?єднання "Авіа"
треті особи
1.Кременчуцький районний відділ земельних ресурсів; 2.Рокитненська сільська рада Кременчуцького району
про
визнання недійсним договору купівлі-продажу, державного акту на право приватної власності
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
Недбайло Л.А.-дов. від 08.01.2009
від відповідачів:
1.не з?явилися, 2. Моцарь А.І.-директор, Лазоренко Р.В.- дов.від 15.05.2008
від третіх осіб:
1.не з?явилися, 2. не з?явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 07.02.2008 господарського суду Полтавської області в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою від 15.08.2008 Київського міжобласного апеляційного господарського суду рішення від 07.02.2008 господарського суду Полтавської області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів вини відповідачів та третіх осіб, що виступають на їх стороні в порушенні ними вимог чинного законодавства при підписанні договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.09.2004 та видачі державного акту на право власності на спірну земельну ділянку.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Національний авіаційний університет звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 203, 205 Цивільного кодексу України, ст. 32 Закону України "Про транспорт".
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Господарськими судами встановлено, що Рокитненською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області на підставі рішення Рокитненської сільської ради від 28.01.2000 Кременчуцькому льотному коледжу видано державний акт на право постійного користування землею, серія ІІ-ПЛ № 002291, відповідно до якого землекористувачу надано у постійне користування 441,15 гектарів землі для аеропорту та відповідних споруд.
Листом № 1.14-1056 від 11.11.2002 надісланим на адресу Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області Кременчуцький льотний коледж добровільно відмовився від земельної ділянки площею 3,00 га для подальшої її передачі TOB "Науково-виробниче об'єднання "АВІА" на умовах договору оренди.
12.02.2003 Кременчуцька райдержадміністрація та ТОВ "НВО "Авіа" уклали договір довгострокової оренди земельної ділянки, площею 2901,2 кв.м, який посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу.
21.09.2004 Кременчуцька районна державна адміністрація та TOB "Науково-виробниче об'єднання "Авіа" уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого товариство придбало земельну ділянку, загальною площею 2,9012 га., для розміщення та обслуговування споруд на території Рокитненської сільської ради.
Частиною 1 статті 63 Закону України "Про освіту" встановлено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності.
Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних навчальних закладів, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до ст. 4 Земельного кодексу України, затвердженого постановою Верховної Ради України № 561-XII від 18.12.1990 у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, не можуть передаватись у колективну та приватну власність, зокрема, землі транспорту та учбових господарств навчальних закладів.
Статтею 32 Закону України "Про транспорт" встановлено, що до складу авіаційного транспорту входять, зокрема, аеропорти, аеродроми, аероклуби, транспортні засоби, системи управління повітряним рухом, навчальні заклади, ремонтні заводи цивільної авіації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.
Господарським судом також встановлено, що на земельній ділянці від якої відмовився коледж і яку було придбано товариством, знаходилось учбове господарство коледжу, зокрема аеродром, склад паливно-мастильних матеріалів для заправки та обслуговування учбової авіаційної техніки, споруди якого, зокрема, частина резервуарів складу паливно-мастильних матеріалів були придбані TOB "Науково-виробниче об'єднання "ABIА" у Кременчуцького льотного коледжу за договорами купівлі-продажу.
Отже, висновок господарських судів про законність продажу земельної ділянки, на якій розташоване учбове господарство коледжу та відповідність вимогам закону договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.09.2004 є безпідставним і не ґрунтується на вимогах закону.
Крім того, Положенням про державний вищий навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 05.2009 визначено, зокрема, що коледжем є вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами.
Пунктом 77 Положення встановлено, що з метою забезпечення діяльності вищого навчального закладу його засновник передає у користування та оперативне управління закладу об'єкти права власності (споруди, будівлі, майнові комплекси, обладнання, а також інше необхідне майно споживчого, соціально-культурного та іншого призначення), що належать власникові на правах власності.
Відповідно до п.2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" від 15.12.1992 (8-92) здійснення контролю за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади.
Статтею 12 Закону України "Про освіту" встановлено, що Міністерство освіти України є центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти.
Отже, вищий навчальний заклад відмовившись від земельної ділянки на якій було розташоване учбове господарство мав отримати згоду Міністерства освіти України, оскільки не був власником переданого йому майна та об'єктів, а здійснював лише оперативне управління закріпленим за ним державним майном з метою, закріпленою у статуті.
За таких обставин, висновок господарських судів про законність відмови Кременчуцького льотного коледжу від права постійного користування земельною ділянкою, на якій розташований аеродром, без погодження з Міністерством освіти України і законність наступного продажу цієї ділянки TOB "Науково-виробниче об'єднання "АВІА" є безпідставним і не ґрунтується на вимогах закону.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п,3 ст. 111-9 - ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 15.08.2008 Київського міжобласного апеляційного господарського суду та рішення від 07.02.2008 господарського суду Полтавської області зі справи № 22/68 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.
Головуючий В.С. Божок Судді Т.Ф. Костенко Г.П. Коробенко