820/2600/16 Про стягнення із особи податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб - 20.12.2018 Прийняття

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Інспекція) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 (суддя - Самойлова В.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 (головуючий суддя - Григоров А.М., судді - Подобайло З.Г., Тацій Л.В.) у справі за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) про податкового боргу,

У травні 2016 року Інспекція звернулась до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_2 податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у сумі 56629,01 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Інспекція послалася на те, що згідно даних облікової картки у ОСОБА_2 наявний податковий з податку на доходи фізичних осіб у сумі 56629,01 грн., який виник внаслідок несплати в установлений строк грошового зобов'язання, визначеного на підставі самостійно поданої ОСОБА_2 декларації № 1500005665 від 18.09.2015, у зв'язку з чим рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу ОСОБА_2 було надіслано податкову вимогу № 284-23 від 13.10.2015, яка була отримана відповідачем 23.12.2015. Також, Інспекцією були здійснені заходи по стягненню з ОСОБА_2 податкового боргу, передбачені діючим законодавством, але вони не призвели до погашення податкового боргу.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 26.07.2016 у задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що в силу положень підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), з огляду на що у відповідача не виникло обов'язку декларувати такий дохід у податковій звітності та сплачувати із нього податок з фізичних осіб.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.09.2016 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтоване тим, що у ОСОБА_2 відсутній податковий борг у сумі 56629,01 грн., оскільки 23.06.2016 нею була подана уточнююча податкова декларація про майновий стан і доходи за 2013 рік, згідно якої загальна сума річного доходу становить 27767,69 грн. Оскільки вказана уточнююча декларація була подана відповідачем у межах 1095 днів та прийнята Інспекцією, то податкове зобов'язання є неузгодженим і не підлягає стягненню.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 25.10.2016 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки уточнююча податкова декларація про майновий стан і доходи за 2013 рік, подана ОСОБА_2 23.06.2016, не відповідає формі, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 11.12.2013 №793, та заповнена з порушенням вимог Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (z1298-15) , у зв'язку з чим була прийняла Інспекцією лише "до відома", з огляду на що податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, самостійно узгоджене ОСОБА_2 у податковій декларації, поданій 18.09.2015, підлягає стягненню.

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.11.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження і призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 20.11.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 16.07.2008 між АКІБ "УкрСиббанк" (далі - банк) та ОСОБА_2 (далі - позичальник) був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11372267000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 50000,00 дол. США для придбання нерухомого майна. Згідно розділу 2 цього договору виконання зобов'язань позичальника за договором забезпечується заставою нерухомості - однокімнатної квартири загальною площею 36,9 м-2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та є власністю ОСОБА_2

16.07.2008 згідно договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_4 (продавцем) та ОСОБА_2 (покупцем), ОСОБА_2 придбала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

16.07.2008 між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки (нерухомого майна), який забезпечує виконання зобов'язань боржника - ОСОБА_2 (іпотекодавця) перед кредитором - АКІБ "УкрСиббанк" (іпотекодержателем) за договором про надання споживчого кредиту № 11372267000 від 16.07.2008.

Згідно додаткової угоди № 1 від 30.01.2009 до договору про надання споживчого кредиту № 11372267000 від 16.07.2008 сторони домовились про перенесення строків виконання зобов'язань позичальника зі сплати процентів за договором та про зміну кінцевого терміну повернення кредиту за договором.

08.12.2011 між ПАТ "Дельта Банк" та АКІБ "УкрСиббанк" був укладений договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами, згідно якого право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11372267000 від 16.07.2008 перейшло до ПАТ "Дельта Банк".

15.10.2013 між ПАТ "Дельта Банк" (кредитором) та ОСОБА_2 (позичальником) був укладений додатковий договір № 2 до договору про надання споживчого кредиту № 11372267000 від 16.07.2008, відповідно до умов якого: сторони домовились, що пункт 3 цього додаткового договору починає застосовуватись з моменту здійснення позичальником сплати заборгованості за договором у розмірі суми не менш, ніж 28000,00 дол. США (пункт 2 договору); сторони домовились дійсними прощення (анулювання) боргу за договором на суму 377526,73 грн. у відповідності до статті 605 Цивільного кодексу України (пункт 3 договору).

15.10.2013 між ОСОБА_2 (продавцем) та ОСОБА_5 (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого продавець передає у власність покупця однокімнатну квартиру у будинку АДРЕСА_1, загальною площею 36,9 м-2, а покупець приймає її і сплачує за неї обумовлену грошову суму (пункт 1); продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 224000,000 грн., що на момент укладання договору є еквівалентом суми 28000,00 дол. США (пункт 3).

Грошові кошти, отримані в результаті продажу квартири, були в повному обсязі внесені до ПАТ "Дельта Банк" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11372267000 від 16.07.2008, що підтверджується квитанцією № 71670360 від 15.10.2013.

15.10.2013 АТ "Дельта Банк" надало ОСОБА_2 під розписку повідомлення про анулювання (прощення) частини боргу за договором про надання споживчого кредиту № 11372267000 від 16.07.2008 у сумі 377526,73 грн.

Згідно наявної у матеріалах справ податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік (вх. № 1500005662 від 18.09.2015) у рядку 01 "Доходи, яка включається до загального річного оподатковуваного доходу" ОСОБА_2 було задекларовано суму 377526,73 грн.

13.10.2015 Інспекцією було сформовано та надіслано ОСОБА_2 податкову вимогу № 284-23 від 13.10.2015, яка була отримана відповідачем 23.12.2015.

23.06.2016 ОСОБА_2 була подана уточнююча податкова декларація про майновий стан і доходи за 2013 рік, згідно якої загальна сума річного доходу становить 27767,69 грн.

Згідно з підпунктами 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прощення боргу за кредитним договором) об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

За визначенням, наведеним у абзаці другому пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прощення боргу за кредитним договором), загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прощення боргу за кредитним договором) визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прощення боргу за кредитним договором) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 16.2 статті 162 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прощення боргу за кредитним договором) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відсутність в підпункті "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прощення боргу за кредитним договором) точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (процентного) кредитором за його самосійним рішенням, була усунута шляхом внесення змін Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII (71-19) , який набрав чинності з 01.01.2015.

Згідно з підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2015) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, з 01.01.2015 законодавець під додатковим благом розумів тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

В свою чергу, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VIII (909-19) (який набрав чинності 01.01.2016), пункт 165.1 статті 165 Податкового кодексу України було доповнено підпунктом 165.1.59, у відповідності з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

Отже, на дату звернення Інспекцією до суду з вказаним позовом сума 377526,73 грн., прощена (анульована) АТ "Дельта Банк" у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), не включалася загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та не підлягала оподаткуванню.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 - залишити без змін.