2-1/9580-2008 Про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння та про визнання права власності на це майно - 15.04.2009 Прийняття

У жовтні 2008 року Відкрите акціонерне товариство "Кримпродмаш" (далі - ВАТ "Кримпродмаш") в особі арбітражного керуючого Герасько Н.Т. звернулось до господарського суду АР Крим із позовом до ТОВ "Кримпродмаш-1" про витребування з незаконного володіння нежитлових будівель: літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, Н, М, О, Ш, загальною площею 15270,0 кв.м, що розташовані поАДРЕСА_1 та визнання права власності за ВАТ "Кримпродмаш" на зазначене майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статут ТОВ "Кримпродмаш", відповідно до якого до компетенції загальних зборів акціонерів відноситься, зокрема, затвердження угод, укладених на суму, що перевищує 20 відсотків вартості основних фондів товариства. Враховуючи, що при створенні ТОВ "Кримпродмаш-1" правлінням ВАТ "Кримпродмаш" без проведення загальних зборів акціонерів внесено до статутного фонду відповідача майно на загальну суму 4 229 744,00 грн., що перевищує 20 відсотків вартості основних активів, тому наявні підстави для витребування спірного майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2008 вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежилі будівлі літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, Н, М, О, Ш, загальною площею 15270,0 кв.м, що розташовані по АДРЕСА_1

03.12.2008 до господарського суду Автономної Республіки Крим надійшла заява Приватного підприємства "Севавтохозсервіс" про залучення його до участі у справі третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору з вимогою про витребування з незаконного володіння майна, що було передано за актом приймання-передачі основних засобів від 18.10.2002, у тому числі нежитлові будівлі літ. Б, В, Г, Д, Е, Ж, Н, М, О, Ш, загальною площею 9 906,7 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також визнати право власності за ПП "Севавтохозсервіс" на нежитлові будівлі літ. Б, В, Г, Д, Е, Ж, Н, М, О, Ш, загальною площею 9 906,7 кв.м, які розташовані за адресою:АДРЕСА_1

В обґрунтування заявленого клопотання ПП "Севавтохозсервіс" посилається на договір відступлення права вимоги (цесії), укладений 01.12.2008 між ВАТ "Кримпродмаш" та ПП "Севавтохозсервіс", за умовами якого останній набув право вимагати від ТОВ "Кримпродмаш-1" спірне майно, що передано ВАТ "Кримпродмаш" у статутній фонд відповідача.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 04.12.2008 ПП "Севавтохозсервіс" залучено до участі у справі третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

05.12.2008 ВАТ "Кримпродмаш", в порядку ст. 22 ГПК України, збільшив позовні вимоги та просить визнати недійсними протоколи засідання правління ВАТ "Кримпродмаш" № 17 від 03.09.2002 та № 20 від 15.10.2002, а також, витребувати з незаконного володіння ТОВ "Кримпродмаш-1" майно, що було передано за актом приймання-передачі основних засобів від 18.10.2002 та визнати право власності на вищезгадане майно за позивачем.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04-05.12.2008 у справі № 2-1/9580-2008 (суддя -Ковтун О.Л.) позовні вимоги ВАТ "Кримпродмаш" задоволено частково.

Визнано недійсним протокол засідання правління ВАТ "Кримпродмаш" № 17 від 03.09.2002.

Визнано недійсним протокол засідання правління ВАТ "Кримпродмаш" № 20 від 15.10.2002.

Витребувано з незаконного володіння ТОВ "Кримпродмаш-1" майно, що було передано за актом приймання-передачі основних засобів від 18.10.2002, у тому числі нежитлові будівлі: літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, Н, М, О, Ш, загальною площею 15 270,0 кв. м, що розташовані поАДРЕСА_1

В іншій частині в позові відмовлено.

Позовні вимоги ПП "Севавтохозсервіс" задоволено частково.

Визнано право власності за ПП "Севавтохозсервіс" на нежитлові будівлі літ.: Б, В, Г, Д, Е, Ж, Н, М, О, Ш, загальною площею 9 906,7 кв.м., що розташовані вАДРЕСА_1

В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2008 (колегія суддів: Прокопанич Г.К. -головуючий, судді -Заплава Л.М., Ткаченко М.І.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04-05.12.2008 у справі № 2-1/9580-2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Крим-продмаш-1" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04-05.12.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2008 скасувати та постановити нове рішення про відмов у в задоволенні позовних вимог ВАТ "Кримпродмаш" та ПП "Севавтохозсервіс". В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що апеляційним господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені процесуальні норми, що призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих судових актів.

Також, ОСОБА_1 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в порядку ст. 107 ГПК України, оскільки вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04-05.12.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2008 у справі № 2-1/9580-2008 прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права і безпосередньо впливають на її права та обов'язки, в зв'язку з чим просить рішення та постанову скасувати, та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ВАТ "Кримпродмаш" та ПП "Севавтохозсервіс".

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю -доповідача, представників сторін, третьої особи та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 03.09.2002 на засіданні правління ВАТ "Кримпродмаш" прийнято рішення про створення нового підприємства -ТОВ "Кримпродмаш-1" та передачу до його статутного фонду майна позивача на загальну суму 3 086 519,00 грн., що оформлено протоколом № 17 від 03.09.2002 (а. с. 25).

Також, 15.10.2002 на засіданні правління ВАТ "Кримпродмаш" прийнято рішення про передачу виробничого обладнання на суму 1 143 225,00 грн. у якості збільшення статутного фонду ТОВ "Кримпродмаш-1", що оформлено протоколом № 20 від 15.10.2002 (а. с. 26).

18.10.2002 ВАТ "Кримпродмаш" передало за актом № 1 приймання-передачі у статутний фонд ТОВ "Кримпродмаш-1" основні засоби, а саме: цілісний майновий комплекс позивача, розташований за адресою: АДРЕСА_1, на загальну суму 4 229 744,00 грн. (а.с. 27-28).

Відповідно до пункту 8.2.3 статуту ВАТ "Кримпродмаш" в новій редакції, зареєстрованого 18.08.1999 розпорядженням Сімферопольського міського голови № 547-р, що діяв у період створення ТОВ "Кримпродмаш-1" встановлено, що питання про розпорядження майном товариства, що перевищує 20% вартості його основних фондів, відноситься до компетенції загального збору.

Згідно зі ст. 47 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Судами встановлено, що рішення щодо передачі майнового комплексу позивача, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 4 229 744,00 грн. до статутного фонду новоствореного товариства загальними зборами ВАТ "Кримпродмаш" не приймалося. Отже, при створенні ТОВ "Кримпродмаш-1" в його статутний фонд внесено майна ВАТ "Кримпродмаш" на загальну суму 4 229 744,00 грн., при загальній вартості майна ВАТ "Кримпродмаш" в розмірі 9 025 460,00грн.

За таких обставин, суди дійшли висновку, що правлінням були порушені вимоги Статуту ВАТ "Кримпродмаш" та вимоги встановлені законом, в зв'язку з тим, що не проводились загальні збори акціонерів товариства приводу участі у новоствореному товаристві та передачі майна до статутного фонду новоствореного товариства, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними протоколів засідання правління ВАТ "Кримпродмаш" № 17 від 03.09.2002 та № 20 від 15.10.2002.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Оскільки правова підстава передачі майна відповідачеві у зв'язку з визнанням недійсними вищезгаданих протоколів (рішень) припинила існування, майно, отримане за актами приймання-передачі відповідачем витребовується власником.

Також, судами встановлено, що під час ліквідаційної процедури, на підставі пункту 6 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, позивачем в особі арбітражного керуючого Герасько Н.Т. за згодою комітету кредиторів, 01.12.2008 укладено договір відступлення права вимоги (цесії) з ПП "Севавтохохсервіс" за умовами якого останній придбаває право на звернення до суду для визнання права власності на майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1, передане ВАТ "Кримпродмаш" в статутний фонд ТОВ "Кримпродмаш-1" .

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 204 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки договір цесії від 01.12.2008 є чинним, недійсним у встановленому порядку не визнаний, право власності ПП "Севавтохозсервіс" на вище перелічені об'єкти нерухомості вважається набутим правомірно.

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З врахуванням вищенаведеного, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги ПП "Севавтохозсервіс" в частині визнання права власності на нежитлові будівлі літ. Б, В, Г, Д, Е, Ж, Н, М, О, Ш, загальною площею 9 906,7 кв.м., що розташовані вАДРЕСА_1підлягають задоволенню.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна погодитись виходячи з наступного.

Згідно з Роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або, виходячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ст. 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником.

За змістом частини 1 ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. При цьому, керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представники юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Статтею 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-ХІІ (зі змінами та доповненнями) передбачено, що у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.

За приписами ст. 17 цього Закону встановлено, що одночасно з винесенням ухвали про санацію господарський суд своєю ухвалою призначає керуючого санацією за наявності у нього ліцензії, крім випадків, передбачених цим Законом.

Ухвала про проведення санації та призначення керуючого санацією набирає чинності з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у встановленому порядку.

З дня винесення ухвали про санацію керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадку, передбаченого статтею 53 цього Закону; також, припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про санацію та призначення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей.

В ухвалі господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2008 зазначено, що повноваження арбітражного керуючого Герасько Н.Т. закінчилася 23.12.2007 та сплив строк ліквідаційної процедури, і лише ухвалою суду від 03.10.2008 повноваження арбітражного керуючого Герасько Н.Т. було продовжено до 23.12.2008.

Таким чином, на момент звернення до господарського суду з позовною заявою від імені ВАТ "Кримпродмаш" у арбітражного керуючого Герасько Н.Т. були відсутні повноваження як органу управління юридичної особи.

За приписами пункту 1 частини 1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її.

Крім того, судами встановлено, що предметом позову є матеріально-правова вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання недійсними протоколів засідання правління ВАТ "Кримпродмаш" № 17 від 03.09.2002 та № 20 від 15.10.2002.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) (який набрав чинності з 01.01.2004), правила ЦК України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином, до спірних правовідносин щодо строку позовної давності застосовуються норми Цивільного кодексу УРСР (1540-06) (в ред. 1963 року).

Згідно зі ст. 71 Цивільного кодексу УРСР, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Статтею 76 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що початок перебігу строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу УРСР, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. При чому, суди зобов'язані за власною ініціативою, незалежно від заяви сторін, застосовувати позовну давність.

Судами встановлено, що спірне майно передано у власність відповідача 18.10.2002 по акту № 1 прийому-передачі, і з цього часу почався перебіг строку позовної давності щодо вимоги про витребування майна. Однак, судами не досліджувались вказані обставини та не надано належної правової оцінки, а також не застосовано норми процесуального права, які підлягають застосуванню.

Крім того слід зауважити, що як позивачем так і третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, заявлено вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. За приписами наведеної норми, правом на подання віндикаційного позову наділені як власники, так і титульні володільці, які на час подання позову не володіють цим майном. При цьому позивач має подати докази належності йому майна на праві власності. Тобто, підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимоги позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, тобто факти, що підтверджують право власності на витребуване майно. Судами вказані матеріально-правові факти не досліджувались, їм не надано належної правової оцінки.

Також, слід зауважити, що позивачем заявлено вимогу про визнання недійсними протоколів загальних зборів. Однак, недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників, а не протокол загальних зборів, оскільки, протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом ст. 20 ГК України.

Таким чином, виходячи з приписів ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, ст. 31 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" такий спосіб захисту цивільних прав як визнання недійсними протоколів загальних зборів не відповідає можливим способам захисту прав та інтересів, встановлених господарським (цивільним) законодавством. Отже, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не передбачений законом або договором, а відтак не може бути предметом розгляду господарського суду, а заявлена позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки суд може захистити цивільне право або законний інтерес лише способом, встановленим договором або законом.

Отже, захист прав позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору здійснений судами першої та апеляційної інстанції без надання належної правової оцінки встановленим обставинам справи щодо суті порушених прав що є обов'язковим для правильного застосування норм матеріального права у тому числі для визначення належного способу захисту цих прав.

Відповідно до пункту 6 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" уступка вимог банкрута здійснюється в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, за згодою комітету кредиторів.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

З урахуванням вимог законодавства, відступлення права вимоги являє собою договірну передачу вимог первісного кредитора (цедента) новому кредитору (цесіонарію), яке здійснюється на підставі укладення договору між цедентом і цесіонарієм. При цьому, якщо відступлення вимоги має оплатний характер до цього договору застосовуються положення Цивільного кодексу (435-15) про купівлю-продаж, в даному, випадку нерухомого майна. Отже, якщо законодавець встановив певну форму для конкретного виду правовчину, то і правочин, за яким третя особа набуває прав кредитора, також має бути вчинений у формі, встановленій для договору, права вимоги з якого передаються.

Однак, суди попередніх інстанцій, визнаючи право власності на спірне майно за ПП "Севавтохозсервіс", не врахували вимоги діючого законодавства та не застосували норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

У відповідності із ст. 107 ГПК України право на подання касаційної скарги на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного господарського суду мають також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав та обов'язків.

З касаційної скарги ОСОБА_1 та доданих до неї документів вбачається, що прийняті судові рішення у справі № 2-1/9580-2008 господарського суду Автономної Республіки Крим стосується права та інтересів скаржниці, оскільки ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності за № 1671 від 22.07.2008, належить на праві спільної часткової власності 19/100 часток приміщення, що складаються з нежитлових будівель літ. "Б" та "Г", загальною площею 5369,0 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, тобто, частина нерухомого майна, що відповідно до судових рішень витребувано від ТОВ "кримпродмаш-1". Однак, при розгляді справи № 2-1/9580-2008 до участі у справі судом не залучалась.

Зазначене є правовою підставою для скасування судових актів попередніх інстанцій у даній справі на підставі пункту 3 ст. - 111-10 Господарського процесуального кодексу України з направленням справи на новий розгляд із залученням до участі у справі скаржника.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог ст. ст. 4-3, 4-7, 43, 84, 105 ГПК України (1798-12) щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. - 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а тому вони підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9-- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримпродмаш-1" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04-05.12.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2008 у справі № 2-1/9580-2008 скасувати.