Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П. А. (головуючого),

Вовка І.В.,

Малетича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.01.2009 року у справі № 16/351-13/128 за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства "Дніпровська хвиля" про захист корпоративних прав,

У жовтні 2007 року позивач звернуся до господарського суду

Полтавської області з позовною заявою до відповідача про

визнання недійсним рішення правління ЗАТ "Дніпровська хвиля" від 28.02.2001 року оформленого протоколом № 2 в частині преміювання головних спеціалістів і начальників дільниць шляхом розподілу між ними акцій резервного фонду товариства у зв'язку з не відповідністю статуту та вимогам закону.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.11.2008 року в позові відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.01.2009 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та позов задовольнити .

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що оскарженні судові рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, і тому просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, під час реорганізації КСРПП "Дніпровська хвиля" в акціонерне товариство при розпаюванні майна підприємства 20 % цього майна перейшло до резервного фонду товариства.

Статутом ЗАТ "Дніпровська хвиля" передбачено, що резервний фонд використовується для преміювання членів товариства.

28.02.2001 року прийнято рішення правління ЗАТ "Дніпровська хвиля", оформлене протоколом № 2, про преміювання головних спеціалістів і начальників дільниць шляхом розподілу між ними акцій резервного фонду товариства в кількості 2 219 шт.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про визнання недійсним рішення правління господарського товариства в частині преміювання головних спеціалістів і начальників дільниць шляхом розподілу між ними акцій резервного фонду товариства у зв'язку з не відповідністю статуту та вимогам закону.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, які пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

За вимогами ч. 1 ст. 27 Закону України " Про господарські товариства " не пізніше ніж через шість місяців після реєстрації випуску акцій акціонерне товариство зобов’язано видати акціонерам акції (сертифікати акцій).

За ч. 1 ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України (435-15) та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" сертифікат - бланк цінного паперу, який видається власнику цінного паперу (цінних паперів) і містить визначені законодавством реквізити та назву виду цінного паперу (акція, облігація тощо) або найменування "сертифікат акцій (облігацій тощо)" і засвідчує право власності на цінний папір (цінні папери).

Проте, розглянувши спір по суті, суди попередніх інстанцій не врахували зазначених вимог закону та не з’ясували обставин, пов’язаних з набуттям і наявністю в позивача прав акціонера акціонерного товариства на час прийняття оспорюваного ним рішення правління господарського товариства.

При цьому судам слід було мати на увазі, що не підлягає розширеному тлумаченню пункт 4 частини першої ст. 12 ГПК України щодо спорів пов’язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін у справі не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі, який вибув.

За таких обставин, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.01.2009 року та рішення господарського суду Полтавської області від 06.11.2008 року скасувати, і справу № 16/351-13/128 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.